Постанова

від 20.05.2014 по справі 916/3489/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р.Справа № 916/3489/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 17.04.2014р. №674 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Леонов О.В., за довіреністю від 01.07.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Він", в особі Одеської філії

на рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2014 року

у справі №916/3489/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Він", в особі Одеської філії

про стягнення 135049,11 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Квас Бевериджиз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Атланта - Він" в особі Одеської філії про стягнення 135049,11 грн., з яких: 85243,84 грн. - основна заборгованість, 4025,04 грн. - пеня, 7654,93 грн. - 25% річних, 19531,30 грн. - штраф за невиконання місячного плану закупок, 17222,40 грн. - штраф за невиконання квартального плану закупок, 1371,60 грн. - вартість зворотної тари.

10.01.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 2-50/14), відповідно до якої позивач, зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з ТОВ „Атланта - Він" 126049,11 грн., з яких: 76243,84 грн. - основна заборгованість, 4025,04 грн. - пеня, 7654,93 грн. - 25% річних, 19531,30 грн. - штраф за невиконання місячного плану закупок, 17222,40 грн. - штраф за невиконання квартального плану закупок, 1371,60 грн. - вартість зворотної тари.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 березня 2014 року у справі №916/3489/13 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позовні вимоги ТОВ „Квас Бевериджиз" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 76243,84 грн. основної заборгованості, 4025,04 грн. пені, 7654,93 грн. 25% річних, 34702 грн. штрафу, 17024 грн. витрат на послуги адвоката та 2452,41 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджуються позовні вимоги ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення основної заборгованості, пені та 25% річних. Перевіривши розрахунки штрафів за невиконання місячного та квартального планів закупок, зроблених позивачем, місцевий господарський суд встановив, що позивачем при здійсненні розрахунків штрафів не враховано кількість повернутого товару від покупця та надав свій розрахунок. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1371,60 грн. вартості зворотної тари місцевим господарським судом було відмовлено, оскільки, в порушення вимог договору, позивачем не було здійснено жодних дій щодо своєчасної організації та приймання зворотної тари, обов`язок здійснення яких встановлено п. 5.7 та п. 6.2.4 укладеного між сторонами договору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ „Атланта - Він" в особі Одеської філії) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Квас Бевериджиз") у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.04.2014р.

Окрім того, 16.05.2014р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій останній просив розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Атланта - Він" в особі Одеської філії за відсутністю представника позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2012р. між ТОВ „Атланта-Він" в особі Одеської філії ТОВ „Атланта - Він" (відповідач, дистриб'ютор) та ТОВ „Квас Бевериджиз" (позивач, компанія) було укладено дистриб'юторський договір № 01 (надалі - договір), за умовами якого компанія зобов'язалась поставляти та передавати у власність дистриб'ютора продукцію торгової марки „Ярило" (товар) у строк та відповідно до інших умов, передбачених договором, а дистриб'ютор - приймати та оплачувати товар, здійснювати зберігання та дистрибуцію товару власною торговою командою, а також надавати компанії окремо узгоджені сторонами послуги на території, в межах якої дистриб'ютор здійснює дистрибуцію товару і якою є вся територія України, та виконувати інші зобов'язання за договором.

За п.2.3 договору назва, асортимент, номенклатура та ціна на кожний вид товару визначається сторонами в специфікації і також вказується в товарно-транспортній накладній. В ціну товару входить вартість товару, вартість доставки товару до місця поставки. Вартість зворотної тари не включено до ціни товару.

Розділом 4 Договору сторони погодили наступне:

- обсяг замовлень на кожний календарний місяць визначений у плані закупок, який наведено у додатку 2 до договору. Поставка товару здійснюється певними партіями, які формуються у порядку, визначеному у п.4.2-п. 4.3 договору (п. 4.1 договору);

- замовлення на поставку певної партії товару із зазначенням об'єму поставок на наступний тиждень, складається дистриб'ютором за формою, що міститься у додатку 3 до договору, й не пізніше 14:00 четверга поточного тижня надається компанії персонально через уповноваженого представника компанії або направляється компанії засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти. В замовленні дистриб'ютор вказує кількість зворотної тари, яка готова до повернення компанії (п. 4.2 договору);

- поставка товару здійснюється на умовах СРТ (перевезення оплачено до) склад дистриб'ютора, що знаходиться за адресою: Україна, м. Одеса, пров. Петренка, 1 (п. 4.4 договору);

- право власності на партію товару та ризики його випадкового знищення, випадкової загибелі, випадкового пошкодження переходять до Дистриб'ютора з моменту підписання ним товарно-транспортної накладної (ТТН) (п. 4.6 договору).

Відповідно до п.п. 5.5, 5.6, 5.6.1 договору зворотною (заставною) тарою за цим договором є: піддони, марковані відповідно до специфікації, яка наведена у додатку 4 до договору. Заставна вартість зворотної тари вказується в ТТН. Заставна вартість піддонів становить 63,50 грн. за один піддон.

Згідно з п. 5.7 договору сторони узгодили, що дистриб'ютор, який отримав товар, зобов'язаний повернути компанії зворотну (заставну) тару у непошкодженому стані протягом 30 календарних днів від дати поставки. Повернення зворотної (заставної) тари від дистриб'ютора проводиться силами та за рахунок компанії, за відповідним письмовим повідомленням дистриб'ютора. Приймання зворотної (заставної) тари за кількістю здійснюється компанією у місці поставки.

Пунктом 6.1 договору дистриб'ютор, зокрема, зобов'язався:

- здійснювати розрахунки за отриманий товар в строки та на умовах, визначених в п. 7.2 договору (п. 6.1.4 договору);

- виконувати план закупок щодо відповідного місяця, кварталу та року в цілому (п. 6.1.5 договору);

- здійснювати повернення зворотної (заставної) тари компанії у строк, визначений п. 5.7 договору (п. 6.1.12 договору);

- у разі неповернення зворотної тари у встановлений у п. 5.7 договору строк, протягом п'яти робочих днів сплатити компанії заставну вартість зворотної тари у розмірі, зазначеному у п. 5.6 цього договору, збільшену на суму ПДВ (п. 6.1.13 договору).

Відповідно до п. 6.2.4 договору компанія зобов'язалась своєчасно організовувати приймання зворотної тари з оформленням відповідних документів на приймання.

Розділом 7 договору встановлено:

- ціна на кожний вид товару зазначена у специфікації. Загальна вартість кожної партії Товару розраховується, виходячи з кількості товару у партії, на основі цін товару, зазначених у специфікації, з урахуванням дистриб'юторської знижки та торгівельної націнки дистриб'ютора, наведених у додатку 5 до Договору (п. 7.1 договору);

- платежі за договором у розмірі повної вартості поставленого товару здійснюються в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок Компанії в наступному порядку (п. 7. 2 договору): оплата за товар, поставлений у період з січня по квітень (включно), здійснюється дистриб'ютором протягом 30 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.2.1 договору); оплата за Товар, поставлений у період з травня по серпень (включно), здійснюється дистриб'ютором протягом 14 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.2.2 договору); оплата за товар, поставлений у період з вересня по грудень (включно), здійснюється дистриб'ютором протягом 30 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.2.3 договору);

- дистриб'ютор зобов'язується сплачувати заставну вартість зворотної тари в строк, визначений в п. 6.1.13 договору (п. 7.3 договору).

Пунктом 8.5 договору встановлено, що за порушення строків оплати за цим договором, дистриб'ютор сплачує на користь компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення та, двадцять п'ять процентів річних від суми простроченого платежу за весь період порушення - згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно з п.8.5 договору у випадку невиконання дистриб'ютором в повному обсязі місячного плану закупок (додаток 2 до договору), дистриб'ютор сплачує компанії штраф у розмірі 2,5% від вартості товару, поставленого протягом місяця, в якому відбулось таке невиконання плану закупок.

У випадку невиконання дистриб'ютором в повному обсязі квартального плану закупок, (додаток 2 до договору), дистриб'ютор сплачує компанії штраф у розмірі 2% від вартості товару, поставленого протягом кварталу, в якому відбулось таке невиконання плану закупок (п. 8.6 договору).

За п.13.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.

Приписами п.13.4.2 договору передбачено, що договір, серед іншого, може бути припинений однією із сторін в односторонньому порядку у будь-який час без будь-якої причини шляхом надання простого письмового повідомлення іншій стороні за 60 календарних днів до бажаної дати припинення. Таке припинення Договору не матиме наслідком жодних штрафних санкцій у відношенні сторони, яка ініціює таке припинення. У випадку припинення Договору, як передбачено вище, Дистриб'ютор зобов'язаний оплатити партії Товару, фактично поставлені Компанією до дати припинення Договору.

Додатком 2 до дистриб'юторського договору № 01 від 27.12.2012р. сторони узгодили план закупок на рік, який складає 1306883 літрів, в тому числі, по місяцях:

- січень - 10618 л., лютий - 9085 л., березень - 38974 л. - всього за 1 квартал - 58677 л.;

- квітень - 58580 л., травень - 273895 л., червень - 293155 л. - всього за II квартал - 625630 л.;

- липень - 293155 л., серпень - 243870 л., вересень - 39587 л. - всього за III квартал - 567612 л.;

- жовтень - 21429 л., листопад - 19771 л., грудень - 13763 л. всього за IV квартал - 54963 л.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2012р. до Дистриб'юторського договору № 01 від 27.12.2012р. сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо обсяг поставки товару у січні 2013 року дорівнює або перевищує сумарний обсяг плану закупок для січня та лютого, оплата за товар, поставлений протягом січня 2013р., здійснюється дистриб'ютором протягом 60 календарних днів після дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 1 додаткової угоди).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, в період з 09.01.2013р. по 26.07.2013р. позивач поставив відповідачу Товар в кількості 194640 літрів на загальну суму 861120,00 грн., з використанням 262 піддонів, а саме з:

- ТТН № 4 від 09.01.2013р. - поставлено 19728 літрів квасу на суму 79 868,16 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 160 від 12.03.2013р. - поставлено 19512 літрів квасу на суму 83 013,12 грн. (26 піддонів 26 на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 318 від 04.04.2013р. - поставлено 20148 літрів квасу на суму 96 410,88 грн. (28 піддонів на суму 1 778,00 грн.);

- ТТН № 524 від 07.05.2013р. - поставлено 18480 літрів квасу на суму 98 654,40 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 732 від 14.05.2013р. - поставлено 19788 літрів квасу на суму 78 621,12 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 780 від 17.05.2013р. - поставлено 19728 літрів квасу на суму 80 248,32 грн. (26 піддонів 26 на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 2179 від 05.07.2013р. - поставлено 19440 літрів квасу на суму 84 205,44 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 2394 від 12.07.2013р. - поставлено 19440 літрів квасу на суму 84 205,44 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 2666 від 19.07.2013р. - поставлено 19188 літрів квасу на суму 87 946,56 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.);

- ТТН № 2789 від 26.07.2013р. - поставлено 19188 літрів квасу на суму 87 946,56 грн. (26 піддонів на суму 1 651,00 грн.).

На оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 730282,88 грн., що підтверджується банківською випискою АТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві за період з 01.01.20132р. по 12.11.2013р., наявною в матеріалах справи, а саме: 11.03.2013р. сплатив 79868,16 грн., 11.04.2013р. сплатив 83013,12 грн., 07.05.2013р. сплатив 96410,88 грн., 11.06.2013р. сплатив 20000 грн., 21.06.2013р. сплатив 20000 грн., 03.07.2013р. в сплатив 217474,84 грн., 04.07.2013р. - 49 грн., 23.07.2013р. - 84205,44 грн., 02.08.2013р. - 84205,44 грн., 10.09.2013р. - 9 000 грн., 18.09.2013р. - 5000 грн., 03.10.2013р. - 3000 грн., 16.10.2013р. - 4000 грн., 17.10.2013р. - 6056 грн., 24.10.2013р. - 6056 грн., 25.10.2013р. - 3944,00 грн., 30.10.2013р. - 4000 грн., 01.11.2013р. - 4000 грн.

Відповідно до накладних на повернення товару від покупця відповідач повернув, а позивач прийняв товар в кількості 8568 літрів на суму 45593,28 грн., а саме:

- № 1040 від 15.08.2013р. в кількості 1368 літрів на суму 8389,44 грн. (за замовленням покупця від 19.07.2013р.);

- № 1009 від 16.08.2013р. в кількості 5724 літрів на суму 30196,80 грн. (за замовленням покупця від 26.07.2013р.);

- № 1045 від 22.08.2013р. в кількості 1476 літрів на суму 7007,04 грн. (за замовленням покупця від 26.07.2013р.),

та піддони в кількості 244 штуки, а саме:

- за накладною № 953 від 18.07.2013р. в кількості 210 штук на суму 13335 грн.;

- за накладною № 994 від 15.08.2013р. в кількості 2 штук на суму 127 грн.;

- за накладною № 1010 від 16.08.2013р. в кількості 8 штук на суму 508 грн.;

- за накладною № 1046 від 22.08.2013р. в кількості 2 штук на суму 127 грн.;

- за накладною № 1148 від 03.10.2013р. в кількості 22 штук на суму 1397 грн.

Листом №29/07.13 від 29.07.2013р. відповідач повідомив позивача про дострокове припинення дистриб'юторського договору № 01 від 27.12.2012р. на підставі п. 13.4.2 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи господарським судом першої інстанції відповідачем було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 9000 грн., що підтверджується банківською випискою АТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві за період з 02.11.2013р. по 26.12.2013р., а саме: 13.11.2013р. - 2000 грн., 03.12.2013р. - 2000 грн., 10.12.2013р. - 2000 грн., 18.12.2013р. - 3000 грн.

Як стверджує позивач, у встановлені договором строки відповідач не сплатив належну вартість отриманого товару, не повернув піддони та не виконав встановлені договором плани закупівель.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Квас Бевериджиз" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов дистриб'юторського договору № 01 від 27.12.2012р. поставив відповідачу в період 09.01.2013р. по 26.07.2013р. товар на загальну суму 861120 грн., при цьому, товар на суму 45593,28 грн. було повернуто позивачу, а 739282,88 грн. сплачено відповідно до платіжних доручень, у зв'язку із чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 76243,84 грн.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження погашення або відсутності відповідної заборгованості у розмірі 76243,84 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на листопад 2013 року становить 79393,64грн., оскільки цей акт не є документом первинного бухгалтерського обліку та не може підтверджувати обсяги поставок і оплат за господарськими операціями, що здійснювались між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, враховуючи факт підписання та скріплення печатками ТТН, стягнення на підставі яких відбувається, приймаючи до уваги часткову оплату товару, часткове повернення товару, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача 76243,84грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доказів наданих сторонами не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Щодо позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача, 4025,04 грн. пені та 36753,70 грн. штрафу за невиконання місячного та квартального плану закупок, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вказаний розрахунок здійснено відповідно до норм чинного законодавства.

Проаналізувавши розрахунки штрафу за невиконання місячного та квартального обсягу закупівель, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний розрахунок здійснено без врахування повернутого товару та вважає вірним розрахунок відповідних штрафів наведений місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача, 4025,04 грн. пені та 34702 грн. штрафу за невиконання місячного та квартального плану закупок.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо відсутності підстав для сплати штрафних санкцій з огляду на п.13.4.2 договору, відповідно до якого припинення договору (при односторонньому розірванні договору) не матиме наслідком жодних штрафних санкцій у відношенні сторони, яка ініціює таке припинення, оскільки вказаний пункт договору має на увазі відсутність штрафних санкцій в розумінні штрафних санкцій за одностороннє розірвання договору, а не штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

Щодо позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" про стягнення 7654,93 грн. 25% річних, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок 25 відсотків річних позивача як обґрунтований та такий, що здійснено згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, за вказаними розрахунками з ТОВ „Квас Бевериджиз" на користь позивача підлягають стягненню 7654,93 грн. 25% річних.

Щодо позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача 1371,60 грн. вартості зворотної тари, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, за п. 5.7 договору дистриб'ютор, що отримав товар, зобов'язаний повернути компанії зворотну (заставну) тару у непошкодженому стані протягом 30 календарних днів від дати поставки. Повернення зворотної (заставної) тари від дистриб'ютора проводиться силами та за рахунок компанії, за відповідним письмовим повідомленням дистриб'ютора. Приймання зворотної (заставної) тари за кількістю здійснюється компанією у місці поставки.

При цьому, умовами п. 6.2.4 договору встановлено, що саме позивач зобов'язаний своєчасно організовувати приймання зворотної тари з оформленням відповідних документів на приймання.

Так, матеріалами справи встановлено, що листом № 29/07.13 від 29.07.2013р. - через три дні після здійснення останньої поставки 26.07.2013р. - відповідач повідомив позивача, зокрема, про готовність повернути зворотну тару. Відповідний лист відповідачем було направлено 29.07.2013р., про що свідчить квитанція № 47 поштової установи та опис вкладення до цінного листа, наявні в матеріалах справи.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в порушення вимог договору, позивачем не було здійснено жодних дій щодо своєчасної організації та приймання зворотної тари, обов`язок здійснення яких встановлено п. 5.7 та п. 6.2.4 укладеного між сторонами договору.

Таким чином ТОВ „Квас Бевериджиз" передчасно вимагає стягнення з відповідача вартості зворотної тари, оскільки відповідач не відмовлявся виконувати обов`язок за договором щодо її повернення, напроти, матеріали справи містять докази невиконання позивачем свого обов`язку прийняти зворотну тару. Зазначене не позбавляє ТОВ „Квас Бевериджиз" можливості виконати умови договору в цій частині в майбутньому.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Квас Бевериджиз" в частині стягнення з відповідача 1371,60 грн. вартості зворотної тари.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 17500 грн. за розгляд справи у господарському суді першої інстанції, Одеський апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Статтями 44, 48 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст. ст. 1, 4, 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, відповідно до норм чинного законодавства, підлягають відшкодуванню в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом.

Враховуючи що договір про надання правової допомоги №1 від 07.02.2014р. укладено позивачем із адвокатською фірмою у розумінні ст. 1, 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а факт надання таких послуг та їх оплата підтверджується матеріалами справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказані клопотання позивача про відшкодування судових витрат є обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведе, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи норми законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Квас Бевериджиз" підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 76243,84 грн. основної заборгованості, 4025,04 грн. пені, 7654,93 грн. 25% річних та 34702 грн. штрафу. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Він", в особі Одеської філії - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2014 року у справі №916/3489/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Він", в особі Одеської філії - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 травня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош