Справа № 815/2704/14
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Чернобай А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бест-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014 року №№ 0000102260, 0000112260.
В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 20.12.2013 року № 3427/15-53-22-6, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Пріор Груп», яким встановлено ознаки нікчемності правочинів; неможливість контрагента здійснювати господарську діяльність. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту та валових витрат здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, зважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 25.11.2013 року № 001073/1059 та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.11.2013 року № 1267, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, співробітником податкової інспекції проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Бест-Сервіс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріор Груп» за червень 2012 року, за результатами якої складений акт від 20.12.2013 року № 3427/15-53-22-6.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток в сумі 26250 гривень за півріччя 2012 року; п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 25000 гривень.
Не погодившись із вказаними висновками, Підприємство звернулося до податкового органу із запереченнями від 30.12.2013 року, проте податковим органом останні визнані неприйнятними та на підставі вищевказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014 року № 0000102260, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 26250 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6563 гривень; від 15.01.2014 року № 0000112260, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість розмірі 25000 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені Підприємством в адміністративному порядку, в результаті чого скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Бест-Сервіс» у перевіряємому періоді (червень 2012 року) мало господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріор Груп» на підставі укладеного договору № 03/04 від 02.04.2012 року (а.с. 49).
Відповідного до п.1.1, п.2.2, п.4.2 вказаного договору ТОВ «Пріор Груп» (Виконавець) взяло на себе зобов'язання забезпечити виконання та надання послуг щодо маркетингових досліджень ринку коркової пробки, а ПП «Бест-Сервіс» надати всі необхідні дані для проведення маркетингових досліджень, своєчасно провести розрахунки (п.4.1). Згідно з п.2.1 загальна сума послуг складає 150000 гривень, у т.ч. ПДВ - 25000 гривень.
На виконання вищевказаного договору ТОВ «Пріор Груп» було виписано на адресу ПП «Бест-Сервіс» акт здачі-прийняття робіт від 29.06.2012 року № ПГ-0629/02 (а.с. 51) та податкову накладну від 29.03.2013 року № 2809 (а.с. 50) на суму 150000 гривень, у т.ч. ПДВ - 25000 гривень. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі, згідно виписки по особовому рахунку від 09.08.2012 року; оплата проведена у повному обсязі.
На підставі виписаної ТОВ «Пріор Груп» податкової накладної позивачем включено до податкового кредиту червня 2012 року суму 25000 гривень, а витрати у розмірі 125000 віднесено до складу валових витрат ІІ кварталу 2012 року, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ПП «Бест-Сервіс» та ТОВ «Пріор Груп», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Підприємством, акту № 1542/225/37212853 від 22.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пріор Груп».
Зокрема, в ході перевірки встановлено, що з наявного акту здачі-приймання маркетингових досліджень неможливо дійти висновку, які саме роботи маркетингового характеру та у якому обсязі виконані контрагентом позивача. Вид наданої послуги має загальний характер та фактично відтворює умови договору. При цьому Підприємством не вказано та не підтверджено, в якій саме формі викладено результати проведених маркетингових досліджень (звіт, висновок та ін.). При цьому до перевірки надано надруковану інформацію на 46 аркушах, яка не містить оцінки ринку збуту коркової пробки, визначення потенційного ринку збуту, ступінь монополізації ринку. Відсутня інформація щодо прямих та непрямих конкурентів, не проведено аналізу ринків та аналізу показників галузі, не надано інформацію щодо основних покупців продукції та стратегії співпраці з ними.
Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акти виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.
У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
На підтвердження факту придбання послуг позивачем до суду надано копії акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної та роздруковану інформацію із назвою «Маркетингові дослідження ринку коркової пробки» та позначкою, що останнє виконано за договором із ПП «Качество Плюс Сервис». При цьому зі змісту досліджуваного акту здачі-прийняття робіт неможливо встановити початок та закінчення виконання відповідних робіт, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); не зазначені посадові особи, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Пояснення представника позивача про те, що роботи фактично виконані не підтверджені жодним доказом, тому не можуть беззаперечно взяті до уваги судом, з огляду на наступне.
Вирішуючи спір, суд враховує, що з метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги).
У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо. Таку діяльність суб'єкти господарювання можуть здійснювати самостійно за наявності відповідних фахівців, проте для вирішення зазначених питань вони найчастіше залучають фахові організації, що надають маркетингові послуги.
Деякі маркетингові послуги можуть надаватись як додаткові послуги, що супроводжують процес продажу, та іншими контрагентами підприємства - постачальниками (підрядчиками) та/або покупцями.
Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.
При цьому виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010. Отже суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки». Поряд із цим, основним видом діяльності ТОВ «Пріор Груп» є відновлення відсортованих відходів.
При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, яки діяли від імені його контрагента, ідентифікував особу, що підписувала документи від імені підприємства.
Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.
Вирішуючи спір, суд відхиляє посилання представника позивача на первинну документацію, як на єдину підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат.
Поряд із тим, суд критично оцінює надану представником позивача роздруковану інформацію на 46 листа, на титульному листі якої зазначено, що маркетингові дослідження ринку коркової пробки виконано за договором з ПП «Якість Плюс Сервіс», тоді як замовником за договором № 03/04 від 02.04.2012 року є ПП «Бест-Сервіс». Досліджена в судовому засіданні копія згаданої роздрукованої інформації містить неупорядкований виклад обставин і не містить тез щодо основних тенденцій розвитку ринку, динаміки зміни цін, асортименту продукції (товару); політики ціноутворення, аналізу імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозного план продажу; оцінки ризиків, фінансового плану, аналізу ефективності проекту; прогнозованого рівня рентабельності, терміну окупності проекту; висновків та рекомендації за результатами проведеного дослідження. Документ не містить даних щодо особи, яка виконала дану роботу, її фаховий рівень; дату створення роботи тощо.
Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи: наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі «Предмет договору» потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції.
Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.
Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.
Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.
Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платник податку на прибуток має право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат. При цьому всі первинні документи, пов'язані з відповідними операціями, зокрема накладні, роздавальні відомості, акти списання запасів тощо, також дають можливість підтвердити понесення таких витрат.
З наявної в матеріалах справи копії акту здачі-прийняття робіт від 29.06.2012 року № ПГ-0629/02 по наданню маркетингових досліджень ринку кіркової пробки вбачається, що в останньому не вказаний конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також, в чому виражено їх результат; відсутні посади уповноважених осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції тощо. З урахуванням викладеного, позивачем не доведено фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Пріор Груп» до вчинення послуг по маркетинговим дослідженням, які відображені у первинній документації, та які становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу; можливість здійснення операцій у відповідні строки тощо.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Цей пункт випливає із принципу підтвердження всіх витрат документально і означає, що витрати, які не були підтверджені відповідними первинними документами (розрахунковими, платіжними та ін.), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються у складі витрат платника даного звітного періоду.
Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Однак позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.
У наказі Держкомстату від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (втратив чинність з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням строку його дії) дано визначення економічної діяльності як процесу виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Із системного аналізу наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, випливає висновок про обґрунтованість доводів податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток в сумі 26250 гривень за півріччя 2012 року; п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 25000 гривень, які ґрунтуються на фактичних обставинах та здійснені на підставі чинного податкового законодавства в межах правового поля.
Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 20.12.2013 року № 3427/15-53-22-6 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок податкової накладної, акту здачі-прийняття робіт, отриманих від зазначеного суб'єкта господарювання, є неправомірним. При цьому в судовому засіданні представник податкового органу довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.
При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесені спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача належить стягнути решту суми (90%) судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Бест-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Бест-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33508786, 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 38, кв.2) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 гривень (одну тисячу шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 22 травня 2014 року.
Суддя
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2014 |
Оприлюднено | 27.05.2014 |
Номер документу | 38811723 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Завальнюк І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні