Ухвала

від 13.05.2014 по справі 825/578/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/578/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівміськбуд" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові, на підставі направлень від 24.10.2013 № 827 та відповідно до наказу від 24.10.2013 № 847, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності декларування ТОВ «Чернігівміськбуд» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 06.11.2013 № 658/22/35884120, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Чернігівміськбуд» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік на 95403,00 грн, в тому числі за три квартали 2012 року на 95403,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0005522200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 95403,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Чернігівміськбуд» вони були оскаржені, за результатами якого ДПІ у м. Чернігові Рішенням №2467/10/2.5-01-10-05-15 від 16.12.2013 було залишено без задоволення скаргу а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, прийшов до висновку, про наявність всіх правових підстав для його задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.»

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чернігівміськбуд», згідно статутної діяльності, протягом 2010-2013 років здійснює організацію та фінансування будівництва групи житлових будинків з метою їх подальшого продажу та отримання доходу, за рахунок кредитних коштів.

Так, у перевіряємому періоді ТОВ «Чернігівміськбуд» було укладено кредитний договір № 457 від 10.08.2010, відповідно якого проценти по кредиту нараховані за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 були включені до декларації про прибуток підприємства за 2012 рік, як фінансові витрати, в сумі 95403,00 грн.

Інших джерел поповнення обігових коштів, окрім кредиту, ТОВ«ЧЕРНІГІВМІСЬКБУД» не має.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченням (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до підпункту 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 ПКУ інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Так, з доводів позивача вбачається, що на стадії ще до початку будівництва необхідно пройти певні етапи, що потребує значного часу та коштів, а саме: - підготовка та передпроектних робіт пов'язаних з будівництвом об'єкту; - розробка ескізного проекту, який повинен отримати погодження; - отримання містобудівних умов; - виконання проектно-вишикуальних, топографо-геодезичних, інженерно-геологічних робіт для обґрунтування та розробки робочого проекту; - отримання технічних умов; - розробка робочого проекту, який повинен отримати позитивний висновок експертизи; - отримання дозволу на будівництво.

Отже, віднесення до валових витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами, витраченими на підготовку до початку будівництва, є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 4 липня 2011 року, справа № 21-68а11.

Крім того, неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю. У зв'язку з цим включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами із цільовим призначенням на здійснення такої господарської операції є правомірним та відповідає пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Так як, отримані в кредит кошти було спрямовано ТОВ «Чернігівміськбуд» на поточну діяльність та фінансування будівництва, а тому доводи відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток не знайшли свого підтвердження, а отже і зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є протиправним.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.