Постанова

від 16.05.2014 по справі 816/725/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/725/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н. А.,

представника позивача - Волик О. В.,

представника відповідача - Боровик Ю. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька трикотажна фабрика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька трикотажна фабрика" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0000552205/422.

30 квітня 2014 позивачем уточнено позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0000562205/422.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в акті перевірки № 1508/22.4-09/0031092 від 18 лютого 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентами є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, податкове повідомлення - рішення від 04 березня 2013 року № 0000562205/422 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька трикотажна фабрика", ідентифікаційний код 00310924, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 24 травня 1996 року /т. 5 а. с. 18-21/ та є платником податку на додану вартість з 29 вересня 1997 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200014089 від 14 грудня 2011 року /т. 5 а. с. 18/.

У період з 05 лютого 2013 року по 11 лютого 2013 року відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Арвет", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, у зв'язку з наданням неводного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20 листопада 2012 року № 36533/10/11-112, за наслідками якої складено акт від 18 лютого 2013 року № 1508/22.4-09/00310924.

У висновках зазначеного акту відображено порушення позивачем, серед іншого, пунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість усього в розмірі 186 521 грн. 40 коп.

На підставі акту перевірки від 18 лютого 2013 року № 1508/22.4-09/00310924 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 04 березня 2013 року № 0000562205/422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 133 448 грн. 88 коп., в т.ч. за основним платежем - 109 507 грн. 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 940 грн. 98 коп.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки та розрахунку вбачається, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкових ревізорів-інспекторів про не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Анві Продукт".

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 5 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом норми містяться в ст. 198 чинного Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В акті перевірки та розрахунку суми грошового зобов'язання /т. 5 а. с. 71/ йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Анві Продукт".

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем вищезазначеними контрагентами заперечується з тих підстав, що податковим органом отримано акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києвак від 05 вересня 2012 року № 798/22-317/37106984 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Анві Продукт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 12 травня 2010 року по 30 червня 2012 року, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 травня 2012 року № 1342/22-9/37403093 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стар Прайм" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 серпня 2010 року по 31 березня 2012 року", акт Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 21 вересня 2012 року № 296/2200/37142844 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Імпекс Продгарант" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01 травня 2010 року по 21 вересня 2012 року, акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06 вересня 2012 року за № 803/22-317/36088493 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Реал Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2012 року.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів наявності рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Представник відповідача в обґрунтування заперечень послався на вирок Київського районного суду м. Полтави Полтавської області від 27 листопада 2013 року у справі № 552/1498/13-к, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України у зв'язку з придбанням та здійсненням ОСОБА_4 реєстрації підприємств, у тому числі, ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Анві Продукт", які не мали на меті здійснення підприємницької діяльності (фіктивні підприємства) за період з червня 2011 року по березень 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2014 року вказаний вирок Київського районного суду м. Полтави змінено та, серед іншого, дії ОСОБА_4 перекваліфіковано з ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України на ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання податкового органу на вказані судові рішення як на підставу для висновку про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими з огляду на те, що вироком суду, що набрав законної сили, встановлено фіктивність таких підприємств як ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Стар Прайм", ПП "Анві Продукт" за період з червня 2011 року по березень 2013 року, в той час як під час перевірки досліджувались господарські операції позивача з ПП "Анві Продукт" за грудень 2010 року, з ТОВ "Стар Прайм" за лютий 2011 року, з ТОВ "Реал Інвест" за травень 2009 року, червень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року та лютий 2010 року, тобто в частині, що не охоплена вироком Київського районного суду м. Полтави.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на те, що позивач та його контрагенти, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Анві Продукт" укладено ряд договорів щодо придбання позивачем полотна та будматеріалів (вікна м/п, лінолеум, панель ПВХ, щебінь, ворота в'їздні тощо) /т. 4 а. с. 7481, 88-137; т. 5 а. с. 134-145/.

На підтвердження фактичного виконання умов досягнутих домовленостей позивачем надано суду договори, податкові, видаткові та прибуткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи /т. 4 а. с. 7481, 88-137; т. 5 а. с. 134-145/.

Згідно прибуткових ордерів товар оприбутковано на склад ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика".

Будівельні матеріали використані позивачем для здійснення ремонту у виробничому корпусі та прилеглої території ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика", що підтверджується актами до матеріальних звітів.

Згідно накладних-накопичувальних на передачу (прийом) полотна, лімітно-заборних карток, накладних на внутрішнє переміщення матеріалів полотно передавалось зі складу ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" у швейний цех для виготовлення білизни та одягу. Виготовлена продукція передавалась на склад готової продукції, що підтверджується відповідними накладними, та в подальшому реалізовувалась при роздрібній торгівлі, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав товар у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Анві Продукт" для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з викладеного, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Анві Продукт" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, залишеній без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі № 816/4373/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька трикотажна фабрика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, відповідно до висновків якої судом підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм" та правомірність віднесення до складу валових витрат вартість придбаного товару від вказаних контагентів.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад валових витрат ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" за спірний період, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В акті перевірки зауважень до первинної бухгалтерської документації по спірним господарським операціям не наведено. Разом з цим, відповідач в акті перевірки зауважив, що позивачем не надано до перевірки сертифікатів якості та документів, що дають змогу встановити фактичне придбання товару (полотна), підтверджуючих транспортування товару придбаного від ПП "Анві Продукт" та ТОВ "Стар Прайм".

З цього приводу суд зазначає, що актом перевірки та матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару позивачем від контрагентів, оприбуткування товару на складі підприємства для використання в господарській діяльності. Також, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, постачання товару здійснювалось контрагентами. Тому, суд не погоджується з доводами податкового органу про відсутність доказів фактичного придбання товару (полотна) у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, з тих підстав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, відсутність таких документів як товарно-транспортна накладна та сертифікату якості, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Стар Прайм", ПП Анві Продукт", а отже донарахування податку на прибуток є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 березня 2013 року № 0000562205/422.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька трикотажна фабрика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 березня 2013 року № 0000562205/422.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 21049890) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька трикотажна фабрика" (код ЄДРПОУ 00310924) витрати зі сплати судового збору в розмірі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 травня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький