Постанова

від 15.05.2014 по справі 914/4757/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 914/4757/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Михалюк О.В.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2014 р.

у справі №914/4757/13

за позовом заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє Львівського коледжу державного

самостійних вимог на предмет спору університету телекомунікацій м.Львів

на стороні позивача:

про стягнення 112 119, 22 грн. неустойки

за участю представників сторін від:

прокуратури: Куцик В.Б. - згідно посвідчення № 011165;

позивача: Долішній І.І. - за довіреністю № 18-11-00021 від 09.01.2014 р.;

відповідача: Шатула О.Г. - за довіреністю б/н від 07.02.2012 р.;

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2014 р. (суддя О.З. Долінська) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Композит" м.Львів на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на спеціальний рахунок держбюджету м. Львова 112 119,21 грн. неустойки та 2 242,38 грн. судового збору у дохід державного бюджету України.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що оскільки попереднім рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2013 р. у іншій справі №914/2108/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. встановлено факт припинення між цими ж сторонами договору оренди індивідуально визначено нерухомого майна, що належить до державної власності №50 від 19.03.2010 р. саме з 18.02.2013 р., та оскільки 11.09.2013 р. між орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі (повернення) орендованого нерухомого майна, саме за такий період у відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України стягнуто неустойку у розмірі 112 119,21 грн. подвійної плати за користування річчю за час прострочення з урахуванням частково проведених відповідачем орендних платежів на рахунок орендодавця.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу б/н від 12.03.2014 р. у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач довідався про припинення договору оренди індивідуально визначено нерухомого майна, що належить до державної власності №50 від 19.03.2010 р. не 18.02.2013 р., як зазначається у рішенні суду, а значно пізніше враховуючи також те, що позивач подав листа до поштового відділення про небажання продовжувати дію договору лише 07.03.2013 р., тому враховуючи такі обставини, а також вимоги ч.4 ст.795 ЦК України якою врегульовано, що з дати складання акту повернення майна з найму договір найму припиняється, складання такого акту 11.09.2013 р. та його фактичної передачі саме цього ж числа, правових підстав для нарахування та стягнення неустойки у вигляді подвійної плати немає.

Крім цього, звертає увагу на те, що судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано здійснених ним часткових розрахунків по орендній платі в період з 30.04.2013 р. по 28.01.2014 р. у сумі 35 526,55 грн. та того, що попереднім рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. у справі № 914/2853/13 уже було стягнуто заборгованість по орендній платі у сумі 27 123,33 грн., яке станом на дату прийняття оспорюваного рішення у даній справі залишилося не виконаним у сумі 7 259,33 грн. і про це неодноразово наголошувалося відповідачем у засіданнях суду та підтверджено первинними бухгалтерськими документами та актами звірки розрахунків, доданими до матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - Львівський коледж державного університету телекомунікацій в цілому зазначив, що попереднє рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. у справі № 914/2853/13 залишилося не виконаним станом на 12.02.2014 р. у розмірі 8 541,37 грн. заборгованості по орендній платі.

Позивач та прокурор відзиву на апеляційну скаргу не подали, проте в судовому засіданні просили її відхилити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, зазначених у ньому.

Представником відповідача на виконання попередньої ухвали апеляційного суду в судовому засіданні подано акти звірки заборгованості, складених між третьою особою як балансоутримувачем та відповідачем як орендарем без урахування комунальних платежів на утримання та експлуатацію орендованого приміщення в період до дати припинення договору оренди, тобто 18.02.2013 р. та з 18.02.2013 р. по квітень місяць 2014 р. які не є додатковими доказами в розумінні ст. 101 ГПК України, оскільки про зарахування частково проведених відповідачем розрахунків за період, за який позивач просить стягнути неустойку та частково виконане попереднє рішення господарського суду Львівської області, відповідачем неодноразово повідомлялося суд у відзиві на позов від 04.02.2014 р. та клопотанні від 13.02.2014 р. (а.с.30-31, 80-82)

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним, 19.03.2010 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (далі - орендодавець) та ТзОВ комерційна науково-інженерна фірма "Композит" (далі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначено нерухомого майна, що належить до державної власності №50 (надалі - договір) (а.с. 13-15).

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.3, 3.6, 10.1, 10.4, 10.8, 10.9 договору, орендодавець передає а орендар приймає окреме індивідуально визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 м.кв., які знаходяться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу державного університету інформаційно - комунікаційних технологій, за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 33, що перебуває на балансі державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (надалі балансоутримувач).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання прлати за оренду державного майна, затвердженої порстановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2009 р. 7 250,45 грн.

Орендна плата за перший повний місяць оренди - березень 2010 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди грудень 2009 р. на індекс інфляції січня, лютого та березня 2010 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж , у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету і 50% на рахунок балансоутримувача.

Цей договір укладено строком на два роки і 11 місяців, що діє з 19.03.2010 р. по 18.02.2013 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір, вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах , які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором , який є невідємною частиною договору, при наявності погодження органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди та балансоутримувача.

У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

В межах строку, визначеного вказаним вище п. 10.4 договору, позивачем подано до поштового відділення м.Львова-7 згідно реєстру поштової рекомендованої кореспонденції від 07.03.2012 р. заяву, адресовану відповідачу із запереченнями щодо продовження строку дії договору на підставі листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.02.2013 № 1/11-4458.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2013 р. у справі №914/2108/13 зобов'язано ТзОВ комерційну науково-інженерну фірму "Композит" звільнити орендоване державне майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 кв.м., які знаходяться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, вартістю 716 600,00 грн. та повернути вказане майно балансоутримувачу, про що скласти відповідний акт.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, а ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 р. касаційну скаргу повернуто без розгляду.

Вказаною вище постановою Львівського апеляційного господарського суду встановлено факт, що договір оренди №50 від 19.03.2010 р. припинив свою дію з 18.02.2013 р. (а.с. 55)

Лише 11.09.2013 р. між орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі (повернення) орендованого нерухомого майна, яке було предметом вказаного вище договору (а.с. 19, 20).

Іншим рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. у справі № 914/2853/13 стягнуто із відповідача на користь балансоутримувача 27 123,33 грн. орендних платежів та витрати пов'язані із утриманням приміщення (комунальні послуги).

Згідно акту звіряння розрахунків, складеного між орендарем та балансоутримувачем, враховуючи частково виконане вказане вище рішення господарського суду від 17.09.2013 р. а також враховуючи що згідно такого розрахунку останній платіж відповідачем було здійснено у вересні місяці 2013 р. у сумі 2 319,34 грн., тобто суду першої інстанції було відомо про такий стан заборгованості, залишок заборгованості відповідача по орендній платі згідно пропорції розподілу такої плати згідно п.3.6 договору, складає суму 7 259,33 грн., яка була предметом досліджена і відповідно стягнута вказаним вище рішенням суду у іншій справі № 914/2853/13.

Крім цього, згідно іншого такого ж розрахунку та довідки відповідача, ним сплачено з 30.04.2013 р. по 28.01.2014 р. як орендні платежі на рахунок балансоутримувача в рахунок погашення заборгованості після закінчення строку дії договору 35 526,55 грн., які не було враховані під час прийняття вказаного вище рішення суду від 17.09.2013 р. у справі № 914/2853/13.

Зазначені акти звірки розрахунків підтверджені банківськими виписками з розрахункового рахунку (а.с. 152-164).

Враховуючи встановлені вище обставини в сукупності із доводами та запереченнями представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, беручи до уваги наступне.

У відповідності до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Проте, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2013 р. у справі №914/2108/13 прийнятим, між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. встановлено факт, що договір оренди №50 від 19.03.2010 р. припинив свою дію з 18.02.2013 р., такий факт не потребує додаткового дослідження та доведення.

Крім цього, ст. 759 ЦК України визначає момент припинення договору, а ч.2 ст. 785 цього ж кодексу визначає право наймодавця внаслідок неповернення речі вимагати подвійну плату за користування річчю. Вказані правові норми за своїм змістом не є тотожними і тому судом першої інстанції правомірно не взято до уваги заперечення відповідача, що така подвійна плата повинна нараховуватися не з дати коли від довідався про відсутність погодження орендодавця на продовження строку дії договору оренди (після отримання листа, надісланого позивачем 07.03.2013 р.), а з дати припинення дії договору (18.02.2013 р.) Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, викладену у його постанові № 5015/1196/11 від 15.11.2011 р.

Крім цього, судовою колегією враховується, що згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно положень ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 10.10 договору також передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Таким чином суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що право на стягнення неустойки належить орендодавцю, в даному випадку регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

Також, правомірним є висновок суду першої інстанції зважаючи на рекомендації Вищого господарського суду України, викладені у 5.4 його постанови №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", що до даного виду неустойки не може застосовуватися скорочений шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України,а також, що неустойка, передбачена ст.785 ЦК України, є засобом забезпечення виконання зобов'язань, метою якого є захист інтересів орендодавця в разі неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання, розмір якої ставиться в залежність від строку такого безпідставного користування майном.

При цьому, судова колегія не може погодитися із оскаржуваним рішенням місцевого суду в частині стягнення неустойки без урахування проведених часткових оплат орендних платежів на рахунок балансоутримувача у сумі 35 526,55 грн. в рахунок періоду після припинення договору та уже стягнутої суми попереднім рішенням суду у розмірі 27 123,33грн., яке залишилося не виконаним у сумі 7 259,33 грн. з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення неустойки за безпідставне користування орендарем орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України, ГК України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Приписами ст. ст. 216, 217 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, згідно з частиною другою зазначеної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За таких обставин, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що виходячи з законодавчих приписів щодо неналежного виконання договірних зобов'язань та наявних у справі доказів, місцевий господарський суд необгрунтовано прийняв рішення про стягнення з відповідача неустойки за користування орендованим майном за час прострочення його повернення без урахування частково сплаченої орендної плати у визначеному договором розмірі на рахунок балансоутримувача, тому рішення у цій частині є необґрунтованим і відповідно підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б в цілому підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняте рішення частковому скасуванню.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд:

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області 24.02.2014 р. у справі

№ 914/4757/13 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в частині стягнення 42 785,88 грн. неустойки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит» (79060, м. Львів, вул. В.Великого, 33, код ЄДРПОУ 13810924) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3,код ЄДРПОУ 20823070) на спеціальний рахунок держбюджету м. Львова (код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок №31114092702002, код рахунку 22080200) 69 333,34 грн. неустойки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит» (79060, м. Львів, вул. В.Великого, 33, код ЄДРПОУ 13810924) 1 386,76 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в дохід державного бюджету України.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми «Композит» (79060, м. Львів, вул. В.Великого, 33, код ЄДРПОУ 13810924) 220,16 грн. зайвосплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Михалюк О.В.

Скрипчук О.С.