Постанова

від 17.07.2014 по справі 914/4757/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 914/4757/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівДроботової Т.Б., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.14 у справі№914/4757/13 Господарського суду Львівської області за позовомЗаступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області доТовариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівський коледж Державного університету телекомунікацій простягнення 112 119, 21 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Томчук М.О. - прок. ГПУ, посв. №000606;

від позивача: Васильківська В.Є. - за дов від 05.05.14 ;

від відповідача: Шатула О.Г. - за дов. від 07.02.12;

від третьої особи: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

У судовому засіданні 10.07.14 оголошувалась перерва до 17.07.14

Заступником прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області у грудні 2013 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми "Композит" 112 119,21 грн. неустойки. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що 19.03.10 між позивачем та відповідачем, укладено договір №50 оренди нерухомого державного майна, який припинив свою дію 18.02.13, проте майно орендарем повернуто лише 11.09.13, тобто з порушенням триденного строку визначеного умовами договору, у зв'язку з чим, відповідачеві нарахована неустойка за період з 22.02.13 до 11.09.13 на підставі статті 785 Цивільного кодексу України. При цьому, прокурор також посилався на приписи статей 5, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.14, ухваленим суддею Долінською О.З., позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 112 119,21 грн. неустойки. Суд першої інстанції установив факт припинення дії договору оренди №50 з 18.02.13. Водночас, судом враховано, що обставини щодо припинення строку дії вказаного договору установлені також судовими рішеннями у іншій справі №914/2108/13. Установлено місцевим судом і те, що орендоване приміщення повернуто відповідачем лише 11.09.13, тобто з простроченням визначеним договором строку. Відтак, суд визнав обґрунтованими. позовні вимоги про стягнення неустойки, нарахованої на підставі статті 785 Цивільного кодексу України. Водночас, місцевий суд зазначив, що сплачені відповідачем орендні платежі після припинення дії договору оренди на рахунок балансоутримувача не підлягають зарахуванню, як сплата неустойки орендодавцю, оскільки неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання у разі невчасного повернення майна, розмір якої ставиться в залежність від строку такого безпідставного користування. Суд керувався приписами статей 193, 232, 283, 291 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 549, 759 Цивільного кодексу України, статей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Матущака О.І. - головуючого, Михалюк О.В., Скрипчук О.С., постановою від 15.05.14, перевірене рішення у справі скасував частково, прийнявши нове рішення про стягнення з відповідача 69 333, 34 грн. неустойки та відмову у стягненні 42 785,88 грн. Суд апеляційної інстанції зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки, зарахувавши в її рахунок сплачені відповідачем орендні платежі. При цьому, апеляційний суд керувався приписами статей 216, 217, 283, 291 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 785 Цивільного кодексу України. Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 785 Цивільного кодексу України, статей 4 3 , 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття орендна плата та неустойка, внаслідок чого дійшов хибних висновків про можливість зарахування орендних платежів в рахунок неустойки, адже неустойка є самостійною майновою відповідальністю, право на стягнення якої виникає у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем. На думку скаржника, апеляційним судом не враховано і того, що рішенням у іншій справі №914/2853/13 стягнуто з відповідача на користь третьої особи 27123,33 грн. боргу зі сплати орендних платежів, з яких 2040,41 грн. витрати з утримання орендованого майна, відтак вважає відсутніми підстави для зарахування цих коштів в рахунок неустойки, яка підлягає стягненню на користь позивача у справі. Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області надійшли пояснення у справі, в яких останній погоджується з доводами та вимогами касаційної скарги і просить її задовольнити. Від Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит", Львівського коледжу Державного університету телекомунікацій відзивів на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів. Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Розрізняють фактичні та правові підстави позову. При цьому, предметом доказування є факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача і обставини, що підтверджують право на звернення до суду. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Заступника прокурора міста Львова заявлена в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної науково-інженерної фірми "Композит" 112 119,21 грн. неустойки за період з 22.02.13 до 11.09.13. Підставою позову прокурором визначено те, що Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" після припинення дії договору оренди від 19.03.10 орендоване приміщення вчасно не повернуло, у зв'язку з чим, за час прострочення повернення майна, відповідачеві нарахована неустойка, стягнення якої передбачено приписами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором. Правові наслідки припинення договору оренди визначені статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічні вимоги містить також стаття 291 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, яка визначена підставою позову , у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення . Відтак, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 вказаної статті, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, право на стягнення якої виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем , та нараховується за увесь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі . Отже, виходячи з наведених приписів законодавства, вимог даного позову і змісту заперечень відповідача, предметом доказування при вирішенні даного спору є установлення судами, зокрема обставин щодо припинення дії договору оренди, прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, і як наслідок установлення обставин щодо наявності чи відсутності правових підстав для застосування відповідальності у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Як установлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, 19.03.10 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит" - орендарем, укладено договір №50 про оренду індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого, орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 184,2 кв.м, які знаходяться на четвертому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку Львівського коледжу Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій, за адресою: місто Львів, вул. В.Великого, 33, та перебувають на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, зі строком дії до 18.02.13. Судом також установлено, що рішенням господарського суду Львівської області у іншій справі №914/2108/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.13, установлено факт припинення дії договору оренди від 19.03.10 №50 з 18.02.13 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю комерційну науково-інженерну фірму "Композит" звільнити орендоване майно. Установлено судом і те, що орендоване приміщення повернуто відповідачем за актом приймання-передачі лише 11.09.13 , тобто з простроченням трьох денного строку щодо повернення майна визначеного пунктом 10.8 договору. Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції погодився з установленими судом першої інстанції обставинами справи щодо прострочення відповідачем зобов'язання з повернення орендованого приміщення, проте відмовив у стягненні 42 785,88 грн. неустойки та скасував рішення в цій частині, з посиланням на наявність підстав для зарахування в рахунок заявленої до стягнення суми неустойки сплачених відповідачем орендних платежів. Між тим, такі висновки апеляційного суду визнаються взаємовиключними, оскільки установивши наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки, яка є предметом даного позову, суд апеляційної інстанції вдався до з'ясування обставин щодо сплати відповідачем орендних платежів та оцінки, зокрема акта звіряння розрахунків, довідок, банківських виписок, рішення господарського суду Львівської області від 17.09.13 у іншій справі №914/2853/13 про стягнення з відповідача орендних платежів та витрат пов'язаних з утриманням приміщення, при цьому не врахувавши, що ці документи та обставини не входять до предмета дослідження та доказування при вирішенні даного спору та можуть бути предметом окремого судового розгляду. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Проте, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, а тому висновок апеляційного суду про скасування рішення у справі та відмову у стягненні з відповідача 42 785,88 грн. неустойки визнається неправомірним. Враховуючи те, що суд першої інстанції установив усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема факт припинення дії договору оренди, прострочення повернення об'єкта оренди та наявність законодавчо визначених підстав для нарахування відповідачеві подвійної плати за користування річчю за час прострочення, висновок місцевого суду про стягнення з відповідача 112 119, 21 грн. неустойки за спірний період визнається законним. Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. За приписам статей 111 9 , 111 10 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов, при цьому, підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Водночас, за приписами статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України у разі коли за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову про скасування судового рішення, у постанові зазначається про розподіл судових витрат. Виходячи з того, що касаційна скарга подана прокуратурою, яка звільнена від сплати судового збору, і за наслідками її розгляду скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 15.05.14, судовий збір за розгляд даної касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява чи скарга подається до суду. За подання касаційних скарг на рішення суду, судовий збір із спорів майнового характеру справляється у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, при цьому, оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу. За приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.14 складає 1218,00 грн. Отже, виходячи з оспорюваної суми, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.14 у справі № 914/4757/13 скасувати . Рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.14 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна науково-інженерна фірма "Композит"(79060, м. Львів, вул. В.Великого,33, код ЄДРПОУ 13810924) на користь Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019) 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Дроботова

В.Швець