Ухвала

від 14.05.2014 по справі 2а-7764/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р. м.Львів Справа № 876/302/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Харечко У.Л.,

представника відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 року у справі № 2а-7764/12/1370 за позовом державного підприємства «Воютицький спировий завод» до державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року ДП «Воютицький спировий завод» звернулося з позовом до державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Самбірському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Самбірському районі від 03.07.2012 року: № 0000472300, яким товариству визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 2349,16 грн, в т.ч.: основний платіж - 1879,33 грн. та 469,83 грн. - штрафні санкції; № 0000492300, яким товариству визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 2936,45 грн, в т.ч.: основний платіж - 2349,16 грн. та 587,29 грн. - штрафні санкції.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість висновків податкового органу про заниження податку на прибуток на суму 2349,16 грн. та про заниження податку на додану вартість на суму 1879,33 грн. за період з березня по червень 2010 року, оскільки реальність господарських операцій з ПП «Партнер-Вест» та ТзОВ «Соланж-Трейд» підтверджується первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі від 03.07.2012 року № 0000472300 та № 0000492300.

Постанову суду оскаржила ДПІ у Самбірському районі, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ДП «Воютицький спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2010 року по 30.06.2010 року складено акт № 410/22-00/00374781 від 14.06.2012 року.

Актом перевірки зафіксовано, що позивачем порушено: п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 1879,33 грн., в тому числі: за березень 2010 року - на суму 1345,33 грн., за червень 2010 року - на суму 534,00 грн.; п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.07.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2349,16 грн., в т.ч.: І квартал 2010 року - на суму 1681,66 грн., за ІІ квартал 2010 року - на суму 667,50 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.07.2012 року:

- за № 0000472300, яким товариству визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 2349,16 грн, в т.ч.: основний платіж - 1879,33 грн. та 469,83 грн. - штрафні санкції;

- за № 0000492300, яким товариству визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 2936,45 грн, в т.ч.: основний платіж - 2349,16 грн. та 587,29 грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття даних рішень, стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Партнер-Вест» та ТзОВ «Соланж-Трейд».

З матеріалів справи видно, що у 2010 році позивач на підставі усного договору придбав у ПП «Партнер-Вест» запчастини (втулки, пружину, манжету клапана, поршень, шток поршня), що підтверджується накладними № 10 від 23.03.2010 року на суму 4250,00 грн., № 13 від 28.04.2010 року на суму 1548,00 грн., № 18 від 03.06.2010 року на суму 3204,00 грн. і відповідними їм податковими накладними № 10 від 23.03.2010 року, № 13 від 28.04.2010 року та № 18 від 03.06.2010 року.

Факт отримання позивачем вказаних запчастин та їх використання у власній господарській діяльності підтверджено прихідними ордерами № 112 від 28.04.21010 року, № 79 від 25.03.2010 року, № 166 від 04.06.2010 року, вимогою за формою М-11 № 178 від 25.03.2010 року, № 271 від 28.04.2010 року, № 381 від 04.06.2010 року, а також звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в порівнянні з виробничими нормами за березень, квітень та червень 2010 року.

Уповноваженим на отримання товаро-матеріальних цінностей від ПП «Партнер-Вест» був Савка М.І., на якого була виписана довіреність № 10 від 22.03.2010 року, згідно журналу реєстрації довіреностей по ДП «Воютицький спиртовий завод».

Оплата даного товару здійснювалась ДП "Воютицький спиртовий завод" в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Партнер-Вест», що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 29.01.2010 року, 27.04.2010 року та від 02.06.2010 року.

Крім того, в періоді, що перевірявся, ДП «Воютицький спиртовий завод» було придбано у ТзОВ «Соланж-Трейд» сировину - бітрекс.

Даний факт підтверджують такі документи: видаткова накладна № РН-22021 від 04.03.2010 року на суму 4435,99 грн., відповідна їй податкова накладна № 22021 від 22.02.2010 року на суму 4435,99 грн., в тому числі ПДВ; копія довіреності по ДП «Воютицький спиртовий завод», видана на ім'я Потоцького І.І., із поміткою про підтвердження даного доручення видатковою накладною № РН-22021. Отриманий позивачем від ТзОВ «Соланж-Трейд» бітрекс 25% оприбутковано згідно прихідного ордеру № 491 від 22.02.2010 року, акта № 1 про приймання 2 каністр по 4 кг бітрексу 25% у рідкому стані із поміткою про відсутність супровідного транспортного документа.

Доказом оплати позивачем придбаного у ТзОВ «Соланж-Трейд» товару у справі є виписка по банківському рахунку позивача від 22.02.2010 року на суму 4435,99 грн.

Копією акта від 26.02.2010 року проведення денатурації спирту етилового на ДП «Воютицький спиртовий завод», що відбувся з добавлянням бітрексу 25% в кількості 6,55 кг доведено використання такого бітрексу 25% у власній діяльності.

Також, як пояснила представник товариства в судовому засіданні апеляційного суду, замовлення бітрексу було здійснено по телефону; бітрекс із заводу розвозився поїздом. Представник товариства прийшов до поїзда і отримав дві каністри бітрексу.

Зміст господарських операцій з ТзОВ «Соланж-Трейд» та ПП «Партнер-Вест» відповідає видам діяльності ДП «Воютицький спиртовий завод» за КВЕД - виробництво етилового спирту із зброджуваних продуктів.

Даючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції, згідно зі ст.1 вищевказаного Закону, - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Згідно із п.2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 цього Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно із п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) , не включається до податкового кредиту.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. Лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки ДП «Воютицький спиртовий завод» та подані в ході судового розгляду дають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Як видно із акта документальної перевірки № 410/22-00/00374781 від 14.06.2012 року, підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами стали акти невиїзних документальних перевірок цих контрагентів та висновки про те, що вони (контрагенти) не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, зазначені контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації тощо.

Щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами цивільно-правових договорів та висновків податкового органу про те, що контрагенти не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Крім того, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на ці обставини, суд приходить до переконання, що висновки відповідача про нікчемність укладених ДП «Воютицький спиртовий завод» з ПП «Партнер-Вест» та ТзОВ «Соланж-Трейд» договорів не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, а тому прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 року у справі № 2а-7764/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

В.В.Гуляк

Ухвала в повному обсязі складена 19 травня 2014 року.