Постанова

від 14.05.2014 по справі 807/3343/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м.Львів Справа № 876/1008/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Ковача В.С.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Шляхрембуд» (далі - ТОВ «ВКП «Шляхрембуд») на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в адміністративній справі № 807/3343/13-а за позовом ТОВ «ВКП «Шляхрембуд» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

16.09.2013 р. ТОВ «ВКП «Шляхрембуд» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 28 серпня 2013 року:

- № 0001472202, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 287662,50 грн., в т.ч.: 232088,00 грн. - за основним платежем та 55574,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001482202, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 194367,00 грн., в т.ч.: 157075,00 грн. - за основним платежем та 37311,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009821703, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на доходи найманих працівників у сумі 109899,17 грн., в т.ч.: 106909,60 грн. - за основним платежем та 2989,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також просило стягнути з Державного бюджету України на свою користь 2294,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки податкового органу про те, що укладені між ТОВ «ВКП «Шляхрембуд» та ПП «Львівресурс», ПП «Сістем Кард-ІФ» і ОСОБА_4 відповідні угоди купівлі-продажу (надання послуг) є нікчемними, так як не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним наслідків, у зв'язку з чим товариством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання в сумі 928352,00 грн., є помилковими.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ТОВ «ВКП «Шляхрембуд», яке вважає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте без належної оцінки доказів позивача і з порушення норм матеріального та процесуального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позов товариства задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 23.01.2008 р. ТОВ «ВКП «Шляхрембуд» зареєстроване виконкомом Мукачівської міськради як юридична особа; перебуває на податковому обліку в Мукачівській ОДПІ.

У період з 15.07.2013 р. по 26.07.2013 р. Мукачівською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ВКП «Шляхрембуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт за № 169/22-00/22092439 від 09.08.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено до сплати податок на прибуток підприємств за перевірений період на суму 232088,00 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за перевірений період на суму ПДВ - 149240,00 грн.; та зменшено значення рядка 26 декларацій: за липень 2010 року на суму 458,00 грн.;

- пп.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, пп.201.1, 201.10 ст.201 розділу V

Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за перевірення період на суму ПДВ - 135963,00 грн.;

- п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено платежі до бюджету із податку на доходи фізичних осіб на суму 106 909,60 грн.

На підставі зазначеного вище акта та відповідно до встановлених порушень Мукачівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 28.08.2013 року:

- № 0001472202, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 287662,50 грн., в т.ч.: 232088,00 грн. - за основним платежем та 55574,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001482202, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 194386,00 грн., в т.ч.: 157075,00 грн. - за основним платежем та 37311,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009821703, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на доходи найманих працівників у сумі 109899,17 грн., в т.ч.: 106909,60 грн. - за основним платежем та 2989,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як видно із матеріалів перевірки, у перевіреному періоді позивач мав фінансово-господарські відносини з постачальниками будівельних матеріалів, товаро-матеріаль-них цінностей та робіт (послуг), а саме - ПП «Сістем-Кард ІФ», ПП «Львівресурс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

За висновками податкового органу, які зроблені, зокрема, на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності, що надіслані до Мукачівської ОДПІ іншими державними податковими інспекціями, відповідно до яких встановлено розбіжності згідно системи співставлення платників податку на додану вартість, зазначені вище операції, що відображені в податковому обліку, були безтоварними; не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів та устаткування), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

З огляду на зазначене, ТОВ «ВКП «Шляхрембуд» завищило валові витрати на суму 928352,00 грн., в результаті чого занизило до сплати податок на прибуток приватних підприємств в сумі 232088,00 грн., неправомірно сформувало податковий кредит із податку на додану вартість в сумі 157075,00 грн.; для проведення розрахунків з постачальниками, по безтоварних операціях, видало готівкові кошти директору підприємства Голоду В.В. в сумі 634910,80 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 106909,60 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що висновки податкового органу щодо безтоварності зазначених вище операцій знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом четвертим пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.11 ст.5 цього ж Закону).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п.198.4 ст.198 ПК України зазначено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно із п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано належним чином оформлені копії первинних документів, зокрема:

- щодо послуг, які надані ПП «Сістем Кард-ІФ»: акт № ОУ здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.01.2011 р. та податкова накладна від 25.01.2011 р. № 270 про влаштування відбійника, на суму без ПДВ 10425,00 грн., сума ПДВ - 2085,00 грн.; акт № ОУ здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.12.2010 р. та податкова накладна від 03.12.2010 р. про перевезення сипучих грунтів на об'єкті по реконструкції стадіону С КБ ЛДУ ФК по вул.Черемшини, 17, на суму без ПДВ 20000,00 грн., сума ПДВ - 4000,00 грн.; акт № ОУ здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.12.2010 р. та податкова накладна від 01.12.2010 р. № 161 про викорінення пнів с.Павшино, на суму без ПДВ 40000,00 грн., сум ПДВ - 8000,00 грн.; акт № ОУ здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.11.2010 р. та податкова накладна від 20.11.2010 р. № 201 про зняття верхнього шару грунту, укладання каменю та щебеню з ущільненням (колії №№ 12, 14, 19, 20) с.Павшино, на суму без ПДВ 198333,33 грн., сума ПДВ - 39666,67 грн.; видаткова накладна від 09.11.2010 р. № 185 та податкова накладна від 09.11.2010 р. № 185 на 1100 куб.м щебеню 40x70, на суму без ПДВ 96261,00 грн., сум ПДВ - 19252,20 грн.; видаткова накладна від 28.10.2010 року № б/н та податкова накладна від 28.10.2010 р. № 145 на 110 тонн асфальтобетону, на суму без ПДВ 55000,00 грн., сума ПДВ - 11000,00 грн.; видаткова накладна від 31.05.2010 р. № 28 та податкова накладна від 31.05.2010 р. № б/н на 10 куб.м блоків фундаментних, на суму без ПДВ 6948,85 грн., сума ПДВ - 1389,77 грн.;

- щодо послуг, які надані ПП «Львівресурс»: видаткова накладна від 29.06.2010 р. № РН-29/06-1 та податкова накладна від 29.06.2010 р. № 29061 на плити бетонні в кількості 65 штук, на суму без ПДВ 110500,00 грн., сума ПДВ - 22100,00 грн.; видаткова накладна від 26.07.2010 р. № 26071 та податкова накладна від 26.07.2010 р. № 26071 на плити бетонні, бітум та асфальтобетон, на суму без ПДВ 144120,00 грн., сум ПДВ - 28824,00 грн.; форма КБ-3 за липень 2010 р. від 30.07.2009 р. на влаштування тимчасової під'їзної дороги та форма КБ-2 (акт № б/н приймання виконаних підрядних робіт на кошторис № ІІ-1-2\ Влаштування тимчасової під'їзної дороги) за липень 2010 р., та податкова накладна від 30.07.2010 р. № 30072 на суму без ПДВ 73014,00 грн., сума ПДВ - 14602,80 грн.; видаткова накладна від 27.08.2010 р. № РН-27081 та податкова накладна від 27.08.2010 р. № 27081 на брус, щебінь, дошки хвойні обрізні та необрізні, на суму без ПДВ 145 000,00 грн., сума ПДВ - 29 000,00 грн.;

- щодо послуг, які надані ПП ОСОБА_4: податкова накладна № 1 від 28.01.2011 р., акт виконаних робіт;

- щодо операцій з ІП «Петро Карбо Хем Мукачево», ПП «Авама Будсервіс», ТОВ «Тсрмодім», ДП «Закарпатський облавтодор», ВКП «Будімпекс», ПП «Авама Будсервіс», МШ РБД: договір № 55/10 з ТОВ «Термодім» по перевозці сипучих грунтів; акт № 20 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.12.2010 р. на суму 25000,00 грн з ПДВ (замовник - ТОВ «Термодім»); договір про надання послуг № 01-12/10 від 01.12.2010 р. з ТОВ «МБК-2009» по викоріненню пнів; акт № 22 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.12.2010 р. на суму 49500,00 грн. з ПДВ (замовник - ТОВ «МБК-2009»); договір про надання послуг № 20/11 від 21.11.2010 р. з ТОВ «МБК-2009» по зняттю верхнього шару грунту; акт № 19 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.11.2010 р. на суму 250800,00 грн. з ПДВ (замовник - ТОВ «МБК-2009»); акт № 7 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.01.2011 р. на суму 15000,00 грн. з ПДВ (замовник - ІП «Петро Карбо Хем»); договір підряду на виконання робіт по влаштуванню відбійника № 01/0І-м від 24.01.11 р. з ІП «Петро Карбо Хем- Мукачево»; видаткова накладна № 25 від 30.11.1010 р. по реалізації щебеню на суму з ПДВ 110000,00 грн. (одержувач - ПП «Авамо Будсервіс»); видаткова накладна № 15 від 29.10.10 р. по реалізації асфальтобетону на суму з ПДВ 50000,00 грн. (одержувач - ДП «Закарпатський облавтодор»); видаткова накладна від 27.08.2010 р. № РН-27081 та податкова накладна від 27.08.2010 р. № 27081 на брус, щебінь, дошки хвойні обрізні та необрізні, на суму без ПДВ 145 000,00 грн., сума ПДВ - 29000,00 грн.; договір № 02/07-м підряду на виконання робіт по влаштуванню тимчасової під'їзної дороги від 01.07.2010 р. з ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево»; довідка про вартість виконаних підрядних робіт ф-КБ-3 та акт ф-КБ2 за липень по влаштуванню тимчасової під'їзної дороги на загальну суму з ПДВ 241768,80 грн. (замовник - ІП «Петро Карбо Хем Мукачево»); видаткова накладна № 11 від 30.08.10 р. по реалізації пиломатеріалу на суму з ПДВ 18741,22 грн. (одержувач - ВКП «Будімпекс»); видаткова накладна № 12 від 31.08.2010 р. по реалізації щебеню на суму з ПДВ 105000,00 грн. (одержувач - ПП «Авама Будсервіс»); видаткова накладна № 7 від 27.07.10 р. по реалізації асфальтобетону на суму з ПДВ 19857,62 грн. (одержувач - МШ РБД).

Вказаними доказами підтверджується також факт використання позивачем товарів, отриманих згідно угод позивача ПП «Львівресурс», ПП «Сістем Кард-ІФ», ОСОБА_4, у власність господарській діяльності.

Щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами цивільно-правових договорів та висновків податкового органу про те, що контрагенти не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів позивача.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Безпідставними є й покликання податкового органу на відсутність товаро-транспортних накладних, що на думку податкового органу підтверджує безтоварність досліджених у справі операцій, оскільки такі накладні, згідно із чинним законодавством, є обов'язковими лише для перевізника. Оскільки транспортування вантажів позивачем не здійснювалося, вартість перевезення вантажів не була виокремлена із ціни товару, на переконання колегії суддів апеляційного суду, ненадання позивачем на час перевірки товаро-транспортних накладних не підтверджує висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із його контрагентами, при тому, що такі висновки спростовуються іншими дослідженими у справі доказами.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єк-та владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Що стосується покликань представника податкового органу на матеріали кримінального провадження № 32013070000000105 відносно посадових осіб позивача за ч.1 ст.212 КК України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. Разом з тим, як видно із долучених до справи доказів, будь-яке рішення у кримінальному провадженні № 32013070000000105 станом на час розгляду справи прийняте не було.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Шляхрембуд» задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в адміністративній справі № 807/3343/13-а скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Шляхрембуд» задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 28 серпня 2013 року за №№ 0001472202, 0001482202 та 0009821703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Шляхрембуд» (Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Пряшівська, 11, код ЄДРПОУ 22092439) 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

В.В.Гуляк

Постанова складена у повному обсязі 19 травня 2014 року.