Ухвала

від 20.05.2014 по справі 826/9117/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9117/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 101/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 47 236,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 809,01 грн. та податкового повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 100/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 566,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 884,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності СПД-ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 17.12.2012 року № 2248/17-20/НОМЕР_1 .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 п.177.2, пп.177.4 ст.177 п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), а саме: неналежне ведення обліку витрат, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в звітному періоді - 2011 р. на суму 286666,65 грн. За результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 47236,03 грн.;

пп.7.4.3. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого СПД - ФО ОСОБА_2 завищено (неправомірно сформований) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах - І кв. 2010 р. в сумі 35 833,00 грн. та ІІ кв. 2010 р. в сумі 9 667,00 грн.;

пп.198.1.а п.198.1 ст.198 пп.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого СПД - ФО ОСОБА_2 завищено (неправомірно сформовано) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах - січні 2011 р. - на 3833,00 грн., лютому 2011 р. на 6333,00 грн., березні 2011 р. на 6600,00 грн., квітні 2011 р. на 7267,00 грн., травні 2011 р. на 5000,00 грн., червні 2011 р. на 8000,00 грн., липні 2011 р. на 8800,00 грн., серпні 2011 р. на 6000,00 грн., вересні 2011 р. на 9000,00 грн., жовтні 2011 р. на 6000,00 грн., грудні 2011 р. на 233,00 грн. За результатами перевірки позивачу визначено (донараховано) податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 112 566,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 101/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 47 236,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 809,01 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 100/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 566,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 884,25 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в порядку адміністративного порядку до ДПС у м. Києві, проте рішенням від 11.04.2013 року вказана скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковенант» (виконавець) укладено договір №0101/10 на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців. Відповідно до даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати роботу з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України. За виконання робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду.

На виконання зазначеного договору позивачу були виписані контрагентом податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

04 січня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс» (виконавець) укладено договір №01/11 на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців. Відповідно до даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати роботу з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України. За виконання робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду.

На виконання зазначеного договору позивачу були виписані контрагентом податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також, 01 червня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Маркетингом» (виконавець) укладено договір №01/0611 на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців. Відповідно до даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати роботу з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України. За виконання робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду.

На виконання зазначеного договору позивачу були виписані контрагентом податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Факт перерахунку коштів за надані послугам по операціям з ТОВ «РА «Маркетингком», ТОВ «Ковенант», ТОВ «Радіант-Сервіс» позивач підтверджує банківськими виписками.

Надаючи правову оцінку обставинам які виникли між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, згідно п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п. 178.3. ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно положень п. 200.1., п. 200.2. ст.. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до актів перевірки від 31.03.2011р. № 728/6308/37145630, від 06.06.2011 р. №1654/23-94, від 13.07.2011 р. №1377/23-04/37145630 про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень та квітень 2011 року, ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» в перевіряємому періоді декларувало доходи, отримані від надання інших комерційних послуг.

В той же час, ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681«Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів виконаних робіт, тощо.

Вказане свідчить, що операції ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У зв'язку з тим, що посадовими особами ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» за звітні періоди січень, лютий, березень та квітень 2011 року не надано первинні документи, які підтверджують придбання та продаж товарів (робіт, послуг) та скасуванням реєстрації платника ПДВ 16.05.2011р. (причина анулювання: в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), суд погоджується з висновками податкового органу, що ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо контрагента ОСОБА_2 в звітних податкових періодах.

Таким чином, позивачем неправомірно сформовано (завищено) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах з січня по травень 2011 року на загальну суму 29 033,00 грн.

Окрім того, відповідно до акту перевірки від 16.12.2011р. № 1626/23-3/37267132 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «РА «Маркетинигком» (код ЄДРПОУ 37267132) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період за період з 01.03.2011р. по 31.07.2011р. та довідки №401/22-4/37267132 від 22.03.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РА «Маркетингком» (код ЄДРПОУ 37267132) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р. вбачається, що ТОВ «РА «Маркетингком» за адресою 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, д.37 не знаходиться.

В процесі перевірки встановлено що, за юридичною адресою підприємства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ «РА «Маркетингком» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

ТОВ «РА «Маркетингком» не звітує до ДПІ Печерського району м. Києва з 01.12.2011 року. Остання декларація з ПДВ подана за листопад 2011 року та з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року.

В перевіряємому періоді встановлено взаємовідносини з контрагентами, за рахунок яких сформовано податковий кредит та які не задекларували податкові зобов'язання з ПДВ.

В ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «РА «Маркетингком» згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва - відсутня.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «РА «Маркетингком» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «РА «Маркетингком», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РА «Маркетингком» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ в звітних податкових періодах червні 2011 р. на 8000,00 грн., липні 2011 р. на 8800,00 грн., серпні 2011 р. на 6000,00 грн., вересні 2011 р. на 9000,00 грн., жовтні 2011 р. на 6000,00 грн.

Окрім того, відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України до складу валових витрат відносяться документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом звітного періоду.

Згідно висновків вищеназваних актів, не підтверджено наявність поставок товарів покупцю ФОП ОСОБА_2, що свідчить про те, що правочини між вищеназваними підприємствами та ФОП ОСОБА_2 здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже витрати, сплачені ФОП ОСОБА_2 в 2011 році за надані послуги з пошуку потенційних споживачів та виконавців транспортних послуг на користь ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС», ТОВ «РА «Маркетингком» та віднесені до валових витрат не є витратами, що пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді 2011 року доходом та не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Внаслідок протиправних дій з боку ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС», ТОВ «РА «Маркетингком» з метою несплати податків спричинена шкода державному бюджету України, а отже взаєморозрахунки між позивачем і зазначеними контрагентами здійснено з метою, що суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ в Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Отже, суд дійшов висновку, що операції між позивачем як покупцем та ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС», ТОВ «РА «Маркетингком» як постачальниками є нереальними, а укладені договори є нікчемними.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 47 236,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 11 809,01 грн., та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 112 566,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 18 884,25 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 100/17-20 та № 101/17-20 винесені відповідачем обґрунтовано, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 травня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.