Постанова

від 12.01.2007 по справі 28-25/32-06-746а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28-25/32-06-746А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

            11:30 год                                                                                      м.Одеса

"12" січня 2007 р. Справа  № 28-25/32-06-746А

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Гуляк Г.І..

при секретарі                                  Бандиш Г.І.

За участю представників сторін:

від позивача –                               Гаврилюк П.С.;

                                                       Костенко Л.М.;

від відповідача –                          Городенко М.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоекспрес Тур” до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання недійсним наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті за №79 від 9 серпня 2005 року.

ВСТАНОВИВ:  

29 грудня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоекспрес Тур”  звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання недійсним наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті за №79 від 9 серпня 2005 року.

30 грудня 2005 року ухвалою суду, адміністративний позов було залишено без руху /суддя Малярчук І.А./

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 січня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 25/32-06-746А та призначено до розгляду в засіданні суду /суддя Малярчук І.А./.

Позивач 24 січня 2006 року за вхідним № 1160, №1215 подано пояснення на позовну заяву та за вхідним №1230 подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті за №79 від 9 серпня 2005 року.

Відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, 8 лютого 2006 року за вхідним №2487, подав клопотання про передачу адміністративної справи №25/32-06-746А за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 8 лютого 2006 року зупинено провадження у справі та ухвалою суду від 23 лютого 2006 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду. /суддя Маларчук І.А/

Ухвалою суду від 10 березня 2006 року було закрито провадження у справі. /судді Малярчук І.А./.

ТОВ „Автоекспрес Тур” не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою 23 березня 2006 року подав апеляційну скаргу, яка була прийнята та призначена до розгляду.

Одеський апеляційний господарський суд прийняв ухвалу від 23 травня 2006 року, згідно якої ухвалу господарського суду Одеської області від 10 березня 2006 року –скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області справу №25/32-06-746А передано на розгляд судді Гуляк Г.І. та 15 червня 2006 року суддею Гуляк Г.І. прийнято справу до свого провадження, присвоєно справі №28-25/32-06-746А та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 31 липня 2006 року строк розгляду справи продовжено до 15 жовтня 2006 року, за клопотанням сторін.

Позивач 10 жовтня 2006 року за вхідним №22072 подав клопотання в порядку ст.49,97 КАС України та просить суд стягнути з відповідача сплачене державне мито в сумі 170 гривень, ІТЗ судового процесу в сумі 118 гривень, державне мито сплачене за подачу апеляційної скарги в сумі 95 гривень та витрати на юридичну підтримку в сумі 400 гривень та 360 гривень.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2006 року, строк розгляду справи продовжено до 15 грудня 2006 року, за клопотанням сторін.

Позивач 26 жовтня 2006 року за вхідним №23731 подав заяву про зміну позовних вимог та просить суд визнати нечинним пункт №4 Наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту України за №79 від 9 серпня 2005 року.

Позивач 9 листопада 2006 року за вхідним №24952  подав клопотання в порядку ст.49,97 КАС України та просить суд стягнути з відповідача сплачене державне мито в сумі 170 гривень, ІТЗ судового процесу в сумі 118 гривень, державне мито сплачене за подачу апеляційної скарги в сумі 95 гривень та витрати на юридичну підтримку в сумі 400 гривень та 360 гривень.

Ухвалою суду від 13 грудня 2006 року, строк розгляду справи було продовжено до 15 січня 2006 року, за клопотанням сторін.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає вимоги позивача  безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просить суд в їх задоволенні відмовити, про що зазначено у відзиві  на адміністративний позов, який містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені ним в позовній заяві та в клопотанні про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоекспрес ТУР", предметом діяльності якої є внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом; міські, міжміські та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом, згідно статуту підприємства. Позивач працює на маршрутах Одеса-Запоріжжя (рейси №550/549) та Одеса-Донецьк (рейси 59/60) з 2001 року.

17 серпня 2005 року був проведений конкурс на перевезення пасажирів на

міжобласному маршруті Одеса-Запоріжжя (рейси № 550/549), до участі в конкурсі позивача не допустили у зв'язку з тим, що була анульована ліцензія  на право перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Протоколом № 4 від 25 січня 2005 року засідання Ліцензійної комісії Державного департаменту автомобільного транспорту було вирішено видати ліцензію перевізникам, резидентам України, на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, міжнародні перевезення та перелік осіб було вказано в додатку № до протоколу, а саме в рядку 48 була видана ліцензія ТОВ „Автоекспрес-Тур”.

Протоколом засідання Ліцензійної комісії Державного департаменту автомобільного транспорту за №6 від 8 лютого 2005 року, ліцензію ТОВ „Автоекспрес Тур” на права провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів вантажів автомобільним транспортом загального користування (міжнародні перевезення) була анульована, а рішення від 25.01.2005р. про видачу нової ліцензії скасовано.          

Позивач вказує у зв'язку з тим, що рішенням Ліцензійної комісії про анулювання ліцензії начальником Одеського обласного автотранспортного управління було  відмовлено  в задоволенні заяви позивача від  14 лютого 2005 року на 2 ліцензійні картки, що підтверджується листом начальника Одеського обласного автотранспортного управління за  № 411/08 від 21.02.2005р.

06 червня 2005 року рішенням господарського суду Одеської області по справі №1/138-05-3784, була  визнана недійсною постанова ДП „Одеське обласне автотранспортне управління" про застосування фінансових санкцій по справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 26.01.2005р. №28.

22 липня 2005 року відбулося засідання Експертно-апеляційної Рада при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, протокол № 36, та прийнято рішення № 125, згідно якого визнано протокол Ліцензійної комісії Державного  департаменту автомобільного транспорту від 08.02.2005 р. № 6 таким, що не має обов'язкового   характеру   відповідно   до   діючого   законодавства   України   в   частині скасування рішення від 25.01.2005р. №4 про видачу ліцензії серії АБ №125731 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (міжнародні перевезення) ТОВ „Автоекспрес ТУР".

На думку позивача, в супереч прийнятому рішенні та чинному законодавству  Головна державна інспекція на автомобільному транспорті видає наказ за № 79 від 9 серпня 2005 року, яким скасовує Протокол засідання Ліцензійної комісії Державного департаменту автомобільного транспорту від 25.01.2005р. №4 в частині рішення щодо видачі ТОВ „Автоекспрес ТУР" ліцензії серії АБ № 125731 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (міжнародні перевезення).

Позивач вказує, що при прийнятті оспорюваного наказу, відповідач порушив вимоги  частини  2 статті 11 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”,  у рішенні про відмову у  видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови, які наведені в  статті 11 вказаного Закону, всупереч вимогам вищеназваної статті Закону Головна державна інспекція на автомобільному транспорті не навела в своєму наказі підстав.

Не погоджуючись з прийнятим накази, позивач направив скаргу за № 51 від 20 вересня 2005 року на ім'я голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, з тих підстав, що вважає наказ №79 від 09.08.2005р. таким, що не відповідає Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. та порушує його права та законні інтереси.

Також позивач вказує, що відповідно до частини 6 статті 11 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності"  рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку за таких обставин позивач звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання недійсним наказу, а в ході розгляду справи позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог та просить суд визнати нечинним пункт №4 наказу за №79 від 9 серпня 2005 року.

Представником відповідача було надано заперечення на позов, в якому вимоги позивача не визнає повністю та просить суд у задоволені позову відмовити повністю, оскільки на підставі акту перевірки дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов від 05.01.05 р. № 4, були виявлені порушення додержання ліцензіатом Ліцензійних умов, згідно з спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 02.03.2004 N 26/153 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.03.04 за № 26/153 та було надано час на усунення порушень Ліцензійних умов згідно з п. 5.7 цього порядку контролю. При здійснені перевірки виконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов було складено Акт від 26 січня 2005 р., як передбачено у п. 5.10 порядку контролю, та ліцензію серії АА № 210736 від 11.02.05 р. було анульовано згідно з Протоколом засідання Ліцензійної комісії державного Департаменту автомобільного транспорту від 08.02.05 р. № 6.

Згідно з ст. 21. Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності у разі анулювання ліцензії на підставі акта про невиконання розпорядження про усунення порушення Ліцензійних умов, суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії. Тобто Закон забороняє здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування суб'єктом господарювання у разі невідповідності нього Ліцензійним умовам взагалі та позбавляє права отримати ліцензію в терміні року з часу прийняття рішення органом ліцензування про анулювання ліцензії відповідної діяльності. Слід також звернути увагу на те, що згідно з ст. 12 Закону України „Про автомобільний транспорт", перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування є соціально значущою послугою, та, крім того, є джерелом підвищеної безпеки. Невиконання ліцензіатом Ліцензійних умов при здійсненні цього виду господарської діяльності може призвести до людських жертв.

Представник відповідача заперечує проти того, що наказ було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до  статті  16 Закону України „Про автомобільний транспорт" передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту здійснюють, при виявленні порушень законодавства про транспорт, заходи щодо обмеження надання певних послуг, виконання робіт суб'єктом підприємницької діяльності, який належить до автомобільного транспорту загального користування, а пунктом  частини 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.04 р. № 1190, передбачено виконання Головавтотрансінспекцією інших функцій, що впливають з покладених на неї завдань, та при цьому вичерпний перелік цих функцій законом не передбачений.

Представник відповідач звертає увагу суду на те, що скасування рішення про видачу ТОВ „Автоекспрес Тур" ліцензії серії АБ № 125731 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (міжнародні перевезення), у цьому випадку, є однією з цих необхідних функцій. Крім того, посилання позивача на рішення Господарського суду Одеської області за позовом ТОВ „Автоекспрес Тур” до Державного підприємства „Одеського обласного автотранспортного управління" про визнання недійсною постанови про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій на думку відповідача є безпідставними, оскільки постанова складається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 29.01.03 р. „Про здійснення державного контролю на автомобільному транспортів загального користування" та ніякого відношення до Ліцензійних умов та до предмета спору не має.

Розглянувши матеріалами справи, заслухавши доводи сторін суд встановив наступне:

Наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 9 серпня 2005 року  за № 79,  пункт 4 скасовує протокол засідання Ліцензійної комісії Державного департаменту автомобільного транспорту від 25 січня 2005 року  № 4 в частині рішення щодо видачі ТОВ "Автоекспрес Тур" ліцензії на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезень пасажирів та їх багажу на таксі) (міжнародні перевезення) (АБ № 125731).

В оскаржуваному наказі не зазначені підстави для скасування рішення Ліцензійної комісії, як того вимагає Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності",  а саме частиною 2 статті 11 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачені підстави для скасування рішення а саме, недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії, невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

В наказі № 79 від 9.08.2005 у п. 4, відповідач посилається на рішення Експертно-апеляційної ради при Державному Комітеті України з питань регуляторної   політики   та   підприємництва    від 22.07.2005 № 125, яке прийняте за скаргою позивача, хоча в зазначеному рішенні    Експертно-апеляційна    рада     визнала    рішення    Ліцензійної    комісії Держдепартамента   автомобільного   транспорту   від   08.02.2005   р.   №   6   про скасування протоколу від 25.01.2005 № 4 про видачу ліцензії позивачу таким, що не має обов'язкового характеру.

22 липня 2005 року відбулося засідання Експертно-апеляційної Рада при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, протокол № 36, та прийнято рішення № 125, згідно якого визнано протокол Ліцензійної комісії Державного  департаменту автомобільного транспорту від 08.02.2005 р. № 6 таким, що не має обов'язкового   характеру   відповідно   до   діючого   законодавства   України   в   частині скасування рішення від 25.01.2005р. №4 про видачу ліцензії серії АБ №125731 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (міжнародні перевезення) ТОВ „Автоекспрес ТУР".

Згідно вимог ст.14  Закону України  „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" прийняте рішення про видачу ліцензії можливо скасувати   лише   коли   заявник   протягом   тридцяти   календарних  днів   з   дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії. Документи на отримання нової ліцензії були прийняті без зауважень по опису та  після прийняття рішення згідно ст.11 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" була внесена плата за видачу ліцензії.

Рішення Ліцензійної комісії від 8.02.2005  № 6 про анулювання  ліцензії АА №210736 було прийняте з порушеннями вимог Закону України "Про  ліцензування   певних   видів   господарської  діяльності", підставою  для анулювання ліцензії стало розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов після проведення позапланової перевірки. Вказане розпорядження та повідомлення    про    проведення    позапланової    перевірки    видані    з порушенням вимог ст. 6 та ст. 20 Закону України "Про  ліцензування   певних   видів   господарської  діяльності", згідно яким позапланова перевірка повинна проводитися лише на підставі письмової заяви про порушення ліцензійних умов, якої не було, а перевірка проводилася неналежним органом - Одеським облавтоуправлінням.

Рішення Ліцензійної комісії від 8.02.2005 № 6 про анулювання ліцензії АА №210736 позивач отримав у встановлений триденний строк з дня його прийняття, але після звернення позивача 21.02.2005р. з заявою на отримання ліцензійних карток до нової ліцензії АБ №125731, позивач отримав  від  Одеського  облавтоуправління  відповідь  про     відмову з посиланням на рішення Ліцензійної комісії від 8.02.2005 № 6.

Як було встановлено в судовому засіданні, на засіданні Ліцензійної комісії 8.02.2005 року позивач приймав участь особисто, питання стосовно анулювання ліцензії на порядок денний не виносилося.

А статтею 6 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності", передбачені повноваження органу ліцензування, а саме забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування; затверджує спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням, крім випадків, передбачених цим Законом; видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними; здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов; видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності; формує і веде ліцензійний реєстр. Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам. Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі створеним органом ліцензування. Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто акт державного органу управління повинен бути прийнятий  в межах компетенції відповідного органу,  не порушувати інтересів ... юридичних осіб, відповідати вимогам чинного закону,  і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом особи, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин закріплене ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 105 цього Кодексу передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також про зобов'язання відповідача –суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Позовна заява може містити і інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про визнання нечинним пункт №4 наказу Головної державної інспекції державної інспекції на автомобільному транспорті за №79 від 9 серпня 2005 року.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що адміністративний позов цілком обґрунтований та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем надано підтвердження понесених витрат, а саме оригінал платіжного доручення за №115 від 6 жовтня 2005 року на перерахування державного мита в сумі 170 гривень, оригінал та належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 32 від 23 березня 2006 року про сплату державного мита за подачу апеляційної скарги на суму 85 гривень. А також надані копії угод укладені з адвокатом Гаврилюк П.С. та копії платіжних доручень за №33 від 30 березня 2006 року та за №59 від 9 червня 2006 року та пред'явлені в судовому засіданні оригінали угод та платіжних доручень.

За таких обставин суд задовольняє клопотання позивача стосовно відшкодування понесених витрат.  

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоекспрес Тур” до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті  про визнання нечинним пункту №4 наказу за №79 від 9 серпня 2005 року  –задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним пункт №4 наказу Головної державної інспекції державної інспекції на автомобільному транспорті за №79 від 9 серпня 2005 року та скасувати.

3.          Стягнути з  Державного бюджету України /п/р 31117095600008 в УДК в Одеській області, банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної класифікації 22090200/  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоекспрес Тур” / 65114 місто Одеса вул..Люстдорфська дорога,140-а, р/р 260084308 в АКБ „Одеса-Банк”, МФО 328102, код ЄДРПОУ 31323877/  державне мито в сумі 170 /сто сімдесят/ гривень, державне мито сплачене за подачу апеляційної скарги в сумі 85 /вісімдесят п'ять/  гривень, витрати на юридичну підтримку в сумі 760 /сімсот шістдесят/ гривень.

4.          Видати довідку на повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 гривень.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254  Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2007 року.

Суддя                                                                                 Гуляк Г.І.