Постанова

від 05.03.2014 по справі 804/1797/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р. справа № 804/1797/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.

за участю сторін:

представника позивача Бобилєва І.О.

представника відповідача Гребенюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "фірми "Вуглемашкомплект" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р., -

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2014 року Приватне підприємство «фірма «Вуглемашкомплект» (далі - ПП «фірма «Вуглемашкомплект», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р. (а.с. 3-9).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки ПП «фірми «Вуглемашкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведені господарських операцій з ТОВ «Боско Лідер Груп» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, які відображені в акті Західно-Донбаської ОДПІ № 94-22.5-23371124 від 13.12.2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 року є незаконними та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У судове засідання 05.03.2014 р. з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Західно-Донбаською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «фірми «Вуглемашкомплект», з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведені господарських операцій з ТОВ «Боско Лідер Груп» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, в результаті чого складено акт № 94-22.5-23371124 від 13.12.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, завищено розмір податкового кредиту у розмірі 359 791, 57 грн., а саме за травень 2013 р. у розмірі ПДВ 359 791, 57 грн.

За результатами виявлених в акті перевірки порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 359 792, 00 грн., за штрафними санкціями на 89 948, 00 грн., всього на суму 449 740, 00 грн. (том 1, а.с. 86).

Як встановлено судом, під час проведення перевірки ПП «фірми «Вуглемашкомплект» відповідачем брались до уваги договір поставки № 02/05-1 від 02.05.2013 р., укладений з контрагентом ТОВ «Боско Лідер Груп», видаткові та податкові накладні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось представником відповідача, акт перевірки було складено на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.08.2013 р. № 725/26-55-22-07/38488733 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боско Лідер Груп» (код ЄДРПОУ 38488733) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за травень 2013 року (далі - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва). На підставі даного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач зробив висновок про те, що позивачем вчинені зазначені вище порушення норм податкового законодавства. У результаті таких порушень було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Судом встановлено, що акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.08.2013 р. № 725/26-55-22-07/38488733 складено у зв'язку з тим, що неможливо було провести звірку ТОВ «Боско Лідер Груп». Таким чином, ані звірки, ані жодної перевірки ТОВ «Боско Лідер Груп» з питань господарських відносин із платниками податків за травень 2013 року не було проведено взагалі. Зазначеним актом, ДПІ у Печерському районі м. Києва встановило факт неможливості проведення звірки контрагента позивача, в результаті чого й було складено зазначений акт.

Водночас, слід зазначити, що правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236). Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком № 3 Наказу № 236 затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, де чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, та яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відповідач, керуючись, та на підставі акту від 08.08.2013 р. № 725/26-55-22-07/38488733, яким встановлено лише факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача, провів перевірку останнього, та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем були перевищені його визначені чинним законодавством України повноваження.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.4 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.5 Правил № 363, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно п. 11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм експедитором)вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри,засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У судовому засіданні позивачем надані податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку, рахунки, які були оглянуті та досліджені судом. Тобто, первинні документи щодо підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивачем з контрагентом, та використання придбаного товару у своїй діяльності.

На підставі зазначених документів, судом встановлено, що між ПП «фірмою «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Боско Лідер Груп» укладено договір поставки № 02/05-1 від 02.05.2013 р. (а.с. 84-85). Відповідно даного договору ПП «фірма «Вуглемашкомплект» за період 01.05.2013 року по 31.05.2013 року придбало у ТОВ «Боско Лідер Груп», а останній поставив на адресу ПП «фірми «Вуглемашкомплект» товар (арматуру).

Судом встановлено, що факт здійснення господарських відносин між ПП «фірмою «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Боско Лідер Груп» підтверджено видатковими та податковими накладними (а.с. 10-83).

Крім того, на підтвердження факту зберігання придбаного товару (арматури), позивачем було надано у судовому засіданні картки складського обліку та матеріальний звіт товарів на складі за травень 2013 року (рахунок 281 «Товари на складі») (а.с. 141-171).

Суд не бере до уваги твердження податкового органу про направлення запиту про витребування документів для проведення перевірки ПП «фірми «Вуглемашкомплект», оскільки відповідачем не надано суду доказів направлення такого запиту, а його отримання представником позивача у судовому засіданні заперечувалось.

Також, судом було встановлено, та не заперечувалось сторонами про те, що на момент складання вказаних податкових накладних ПП «фірма «Вуглемашкомплект» та його контрагент включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також, зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Сума ПДВ у розмірі 382 763, 32 грн. була віднесена ПП «фірмою «Вуглемашкомплект» до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Боско Лідер Груп» (копії яких були надані при перевірці).

Також, суд зазначає, якщо навіть і були якісь порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача - по ланцюгу постачання товарів (послуг) та які можливо не виконали свого зобов'язання щодо сплати податків, то це повинно тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом в судовому засіданні не було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «фірми «Вуглемашкомплект» щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ПП «фірмою «Вуглемашкомплект» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 487, 20 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 284 від 24.01.2014 р. (а.с. 2).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07 березня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватного підприємства "фірми "Вуглемашкомплект" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000671501 від 27.12.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "фірми "Вуглемашкомплект" (код ЄДРПОУ 23371124; індекс 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Інтернаціональна, будинок 90, квартира 83) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 07 березня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник