Рішення

від 16.05.2014 по справі 908/1340/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/50/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2014 Справа № 908/1340/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроформа" (61825, м.Харків, пр. Московський, 206-а, кв. 3)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 165300 грн. основного боргу за договором № К004004 від 11.06.2013 р., 7182 грн. 62 коп. пені, 276 грн. 25 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Жарова Є.Ю., дов. від 14.05.2014 р.

Відповідача - Кріпак Д.В., дов. № 1/05-к від 26.12.2013 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 165300 грн. основного боргу за договором № К004004 від 11.06.2013 р., 7182 грн. 62 коп. пені, 276 грн. 25 коп. річних процентів.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.05.2014р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 629 ЦК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання договору № К004004, укладеного з відповідачем 11.06.2013 р., за видатковою накладною № РН-0000085 від 21.10.2013 р. останньому передано товар вартістю 161880 грн. Також позивачем виконані пусконалагоджувальні роботи на суму 3420 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000076 від 08.11.2013 р. та актом виконаних робіт від 08.11.2013 р. Відповідно до умов договору граничний строк оплати сплинув 28.11.2013 р. Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив оплату отриманого товару та робіт, внаслідок чого за ним склалась заборгованість в сумі 165300 грн., яку позивач просить стягнути з товариства «Запоріжтрансформатор» Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п.п. 7.3.1.1 та 7.3.1.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 7182 грн. 62 коп. пені, нарахованої за період з 29.11.2013 р. по 31.03.2014 р. Також, відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 276 грн. 25 коп. річних процентів, нарахованих за період з 29.11.2013 р. по 31.03.2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві на позов. Заявив клопотання про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення на 6 місяців з пропорційним погашенням суми боргу щомісяця.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» (позивач у справі, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (відповідач у справі, покупець) 11.06.2013 р. укладено договір поставки №К004004, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його. Відповідно до п. 2.1 договору предметом договору є поставка гідравлічної апаратури та надання послуг з пуско-наладки товару та навчання персоналу покупця правилам експлуатації товару. Пунктом 6.4 договору узгоджено, що покупець оплачує товар та надані послуги в наступному порядку: 100% оплати впродовж 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору. порядок розрахунків визначається в додатках до договору.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору поставки від 11.06.2013 р. сторонами підписано Специфікацію № 1 від 11.06.2013 р. (а.с 18), якою узгоджено найменування, кількість, ціна та строк поставки товару. Додатковою угодою № 1 від 20.10.2013 р. сторони виклали специфікацію в новій редакції, відповідно до якої ціна договору складає 165300 грн.

Судом встановлено, що за видатковою накладною № РН-0000085 від 21.10.2013 р. (а.с. 25) позивачем поставлено відповідачу товар - гідроагрегат Г-4436 вартістю 161880 грн., який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній накладній та довіреність № 24873 від 21.10.2013 р. На оплату поставленого товару відповідачу пред'явлено рахунок № СФ-0000087 від 21.10.2013 р. Також позивачем надано послуги з пуско-наладки гідроагрегата Г-4436 та навчання персоналу покупця роботі на ньому, про що сторонами підписано Акт виконаних робіт від 08.11.2013 р. та Акт № ОУ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого вартість наданих послуг складає 3420 грн. На оплату наданих послуг відповідачу надано рахунок - фактуру № СФ-0000102 від 06.11.2013 р.

Відповідно п.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір № К004004 від 11.06.2013 р. має ознаки договору поставки та договору про надання послуг, оскільки даний договір породжує зобов'язання сторін, що підпорядковуються різним інститутам цивільного права.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість відповідача складає 165300 грн. Із листування сторін вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість в повному об'ємі або частинами, а відповідач гарантував сплату заборгованості в конкретні строки.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару та наданих послуг у обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару та послуг в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги визнав, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 165300 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 7182 грн. 62 коп., нарахованої за період з 29.11.2013 р. по 31.03.2014 р., позивач обґрунтовує п. 7.3.1.1 договору № К004004, згідно до якого за просрочку виконання зобов'язань по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від ціни невиконаного зобов'язання за кожний день просрочки.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.1.1 договору № К004004 передбачено, що за просрочку виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні проценти в розмірі 0,5% річних від несплаченої суми. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару та послуг, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 276 грн. 25 коп., нарахованих за період з 29.11.2013 р. по 31.03.2014 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки та надання розстрочки виконання рішення на шість місяців. В обґрунтування клопотання заявник вказує, що товариство знаходиться в скрутному фінансову становищі, на підприємстві скорочується штат працівників, введений чотирьохдобовий робочий тиждень, має місце перевищення поточних зобов'язань над оборотними активами.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. За сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів необхідні у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

В судовому засіданні представник позивача заявив, що заперечує проти надання розстрочки виконання рішення. Негативні наслідки виконання ухваленого рішення для відповідача, про які ним зазначено, відсутність грошових коштів, скорочення робочого часу та скорочення штату працівників не є винятковими обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення. Крім того, термін розстрочки - 6 місяців, не є обґрунтованим будь-якими певними обставинами, заявник не надав доказів на підтвердження доводів, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище. Також, суд зауважує, що на вимогу позивача відповідач гарантував сплатити заборгованість до кінця січня 2014 р., до 28.02.2014 р., в найкоротші можливі строки, але жодного платежу не здійснив. Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені боржником і стягувачем, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Дослідивши клопотання про зменшення розміру пені, суд вважає, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені, тому вказане клопотання відхиляється.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 526, 549, 551, 625, 628, 692, 901 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, ЄДРПОУ 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроформа" (61825, м.Харків, пр. Московський, 206-а, кв. 3, ЄДРПОУ 38495693) 165300 (сто шістдесят п'ять тисяч триста) грн. основного боргу, 7182 (сім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 62 коп. пені, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 25 коп. річних процентів, 3455 (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять)грн.18 коп. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 21 травня 2014 року.

Суддя І.А. Попова