Постанова

від 25.06.2014 по справі 908/1340/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.06.2014 справа №908/1340/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Радіонової О.О. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:не з'явились від відповідача:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтарнсформатор», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 року у справі№ 908/1340/14 (Суддя: Попова І.А.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроформа», м.Харків доПублічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя простягнення 165300 грн. 00 коп. - основного боргу, 7182 грн. 62коп. - пені та 276 грн. 25 коп. - 3% річних за договором від 11.06.2013 року №К004004 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтранформатор» 165300 грн. 00 коп. - основного боргу, 7182 грн. 62 коп. - пені, 276 грн. 25 коп. - 3% річних за договором від 11.06.2013 року №К004004.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 року по справі №908/1340/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» задоволені в повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» суму основного боргу в розмірі 165300 грн. 00 коп., пені в розмірі 7182 грн. 62 коп. та 3% річних в розмірі в розмірі 276 грн. 25 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3455 грн. 18 коп.

Дане рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог та тим, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення пені в розмірі 7182 грн. 62 коп., та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на користь позивача пеню в розмірі 3591 грн. 31 коп. з урахуванням приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процессуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що ним надані належні та допустимі докази в підтвердження винятковості обставин, які є підставою для зменшення пені, що підлягає до стягнення.

Представники сторін в судове засідання 25.06.2014 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, через канцелярію суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, та зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» (Постачальник) та Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (Покупець) 11.07.2013 року уклали договір поставки №К004004 (далі - договір) ( а.с. 12-16).

Згідно п. 1.1. договору з Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки Покупцю товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити за нього грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. договору предметом цього договору є: поставка гідравлічної апаратури (далі - товар), та надання послуг з пуско-наладці товару та навчанню персоналу Покупця правилам експлуатації товару (далі - послуга).

Пунктом 3.1. договору товар поставляється в строки, визначені у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 6.1. ціна товару та надання послуг визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов п. 6.1. договору сторони 11.06.2013 року підписали Специфікацію №1, якою визначили ціну товару, а саме: 174000 грн. 00 коп. (а.с. 18).

Додатковою угодою №1 від 20.10.2013 року сторони внесли зміни до Специфікації №1 від 11.06.2013 року, а саме, визначили остаточну ціну товару, яка складає в розмірі 165300 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми права закріплені у статтях 526, 525 Господарського процесуального Кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.2 ст. 628 Цивільного Кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за його певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, Законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є змішаним договором.

Належне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» за договором, на підставі якого заявлений позов, на загальну суму 165300грн. 00 коп. підтверджується видатковою накладною №РН-0000085 від 21.10.2013 року (а.с. 25) та рахунком №СФ-0000087 від 21.10.2013 року на суму 161880 грн. 00 коп. (а.с. 26), актом виконаних робіт від 08.11.2013 року (а.с. 28), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000076 (а.с.27), підписаних у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, на суму 3420 грн. 00 коп. (а.с.29).

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору від 11.06.2013 року № К004004, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати виконаних робіт в сумі 165300 грн. 00 коп. - не здійснив.

Враховуючи, що факт наявності боргу підтверджений матеріалам справи та те, що відповідач визнав вимоги позивача про стягнення основного боргу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 165300 грн. 00 коп. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1.1. договору сторони узгодили, що за прострочку виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язана оплатити іншій стороні проценти в розмірі 0,5% річних від несплаченої суми.

Як зазначалось раніше, крім заборгованості в сумі 165300 грн. 00 коп. за позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача на його користь також 3% річних в сумі 276 грн. 25 коп.

Оскільки відповідачем порушені умови 1.1. договору, а саме, не сплачена вартість товару та послуг, які своєчасно та в повному обсязі виконані позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроформа» суми 3% річних в розмірі 276 грн. 25 коп., розрахованих позивачем за період з 29.11.2013 року по 31.03.2014 року.

Згідно п. 7.3.1.1. договору за прострочку виконання зобов'язання по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від ціни невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Колегія суддів вважає заявлену до стягнення пеню в розмірі 7182 грон. 62 коп., розраховану за період з 29.11.2013 року по 31.03.2014 року такою, що розрахована вірно та підлягає до стягнення з відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на необґрунтованість застосування ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України та зменшення пені, що заявлена позивачем до стягнення. З цього проводу колегія суддів враховує наступне.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського Кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Наведені відповідачем підстави для зменшення стягуваємої пені, зокрема, тяжке фінансове становище, скорочення штату працівників, введення чотирьохдобового робочого тижня не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для зменшення пені, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не доведено виключності випадку для зменшення судом розміру стягуваємої пені, у зв'язку з чим, доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оскаржуване рішення господарського суду є таким, що підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 83, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтарнсформатор» на рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 року по справі №908/1340/14 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 року по справі №908/1340/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

О.О. Радіонова