Постанова

від 20.05.2014 по справі 910/18400/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/18400/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Білобловський С.В.

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Люкс Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Люкс Сервіс»

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Авто Люкс Сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 121050 грн. основного боргу, 7689,65 грн. пені за несвоєчасне погашення основної суми боргу та 260,63 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту. В іншій частині позову було відмолено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року в частині стягнення штрафних санкцій та стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення основної суми кредиту в розмірі 4624,27 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року колегією судді прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання на вказану дату з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

23.03.2006 року між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Люкс Сервіс» (позичальник) був укладений кредитний договір № 28-06Ю.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику мультивалютну відкличну кредитну лінію з лімітом одночасного залишку заборгованості за основною сумою у розмірі еквівалентному 1010000 грн. строком з 23.03.2006 року по 22.03.2007 року із сплатою 20% річних у гривні та 20 % річних у російських рублях для поповнення обігових коштів та оплати по контрактам.

Пунктом 4.1 кредитного договору встановлено, що позичальник повертає банку кредит на умовах п. 2.1 цього договору.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом у повній сумі.

Відповідно до п 7.6 кредитного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін умов даного договору, винна сторона відшкодовує завдані цим матеріальні збитки у повному обсязі.

У подальшому до кредитного договору були внесені зміни шляхом укладення п'ятнадцяти додаткових угод, відповідно до яких змінювався строк повернення кредиту (до 20.03.2011 року), процентна ставка за користування кредитом (26 % річних у гривні та 20,5 % річних в російських рублях).

Крім того, 14.06.2011 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 16 до кредитного договору, якою кредитний договір був викладений у новій редакції, а саме - банк надає позичальнику кредит у вигляді непоновлювальної, відкличної мультивалютної кредитної лінії з лімітом 789 592,68 рос. руб. та 333 734,00 грн. терміном користування до 26.08.2012 року включно зі сплатою 22 % річних у гривні та 20% річних у рос. руб., починаючи з 14.06.2011 року.

Також у судовому засіданні встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 28-06Ю від 23.03.2006 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) був укладений договір застави № 28Ю від 23.03.2006 року, відповідно до якого заставодавець надає заставодержателю в заставу автомобілі, визначені у п. 1.1 вказаного договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач у період з 29.03.2006 року по 07.10.2008 року на виконання умов кредитного договору № 28-06Ю від 23.03.2006 року передав у розпорядження ТОВ «Авто Люкс Сервіс» кредитні кошти в сумі 3852618,37 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 31.03.2006 року, платіжним дорученням № 16 від 29.03.2006 року, платіжним дорученням № 247 від 29.03.2006 року, меморіальним ордером № 1 від 11.04.2006 року, платіжним дорученням № 20 від 10.04.2006 року, меморіальним ордером № 2 від 14.04.2006 року, платіжним дорученням № 23 від 13.04.2006 року, меморіальним ордером № 1 від 21.04.2006 року, платіжним дорученням № 26 від 20.04.2006 року, платіжним дорученням № 248 від 20.04.2006 року, платіжним дорученням № 251 від 28.04.2006 року, меморіальним ордером № 01 від 10.09.2007 року, платіжним дорученням № 45 від 07.09.2007 року, меморіальним ордером № 01 від 27.03.2008 року, платіжним дорученням № 23 від 26.03.2008 року, платіжним дорученням № 123 від 01.04.2008 р., платіжним дорученням № 125 від 08.04.2008 року, платіжним дорученням № 7 від 11.07.2008 року, платіжним дорученням № 8 від 22.07.2008 року, платіжним дорученням № 9 від 07.08.2008 року, платіжним дорученням № 3 від 01.09.2008 року, платіжним дорученням № 11 від 16.09.2008 року, платіжним дорученням № 12 від 26.09.2008 року, платіжним дорученням № 13 від 01.10.2008 року, платіжним дорученням № 14 від 07.10.2008 року.

Проте, зі свого боку ТОВ «Авто Люкс Сервіс» належним чином не виконало покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, а саме - в обумовлені строки, визначені погодженим графіком, не здійснило повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачених умовами кредитного договору.

ПАТ «Брокбізнесбанк» 21.03.2013 року за вих. 25061 направило на адресу відповідача вимогу про повне погашення суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 14.03.2013 року становила 332264, 50 грн. та складалась з простроченої суми заборгованості за кредитним договором - 270050 грн. та 62214,50 грн. - неустойки, нарахованої на суму простроченої заборгованості за цим договором.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Пунктами 4.3, 4.4 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 число включно місяця в якому надано кредит. В подальшому відсотки нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення (не включно). При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за календарну, в році - за 360. при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Наявність заборгованості позичальника в сумі 121050 грн. підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Авто Люкс Сервіс», розрахунком заборгованості, а також поясненнями представників сторін.

Представником відповідача ані суду першої інстанції ані суду апеляційної не було надано належних та допустимих доказів того, що він не має заборгованості за кредитним договором перед позивачем чи має її в меншому розмірі, ніж просить позивач.

Крім того, судом першої інстанції було вірно встановлено, що заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом відсутня, але сплата таких відсотків здійснювалась відповідачем з порушенням строків, передбачених договором.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що відповідачем не спростовані докази позивача стосовно наявності заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції правомірно задоволена вимога щодо основної суми боргу 121050 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 45349,08 грн. за період з 27.01.2010 року по 01.01.2013 року та неустойку за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 1661,52 грн. за період з 09.01.2010 року по 04.10.2012 року

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість його виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) процентів за його використання банк має право стягнути пеню, яка може нараховуватися, виходячи з 0,1% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки (договірна ставка).

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про що просив представник відповідача у своїй заяві.

Як вже зазначалось, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 27.01.2010 року по 24.03.2013 року та за несвоєчасне погашення відсотків за період з 09.01.2010 року по 22.10.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з вимогою про стягнення штрафних санкцій (пені) у даній справі звернувся до суду лише 23.09.2013 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду, а, отже, з урахуванням строків позовної давності пеня може бути стягнута судом, починаючи лише з 23.09.2012 року.

Відповідач кожного місяця порушував умови договору щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків по ньому, та такі порушення мали триваючий характер, а, отже, пеня має нараховуватись за кожен період виникнення прострочення зобов'язання.

Даної позиції також притримується й Верховний суд України, зокрема у своїй постанові від 06.11.2013 року.

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Згідно з цим пунктом судам також необхідно мати на увазі, що не може розцінюватися, іншим, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, якщо умовами договору встановлена сплата пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції вірно не прийняв доводи позивача про те, що пеня має бути нарахована за кожний день прострочення зобов'язання. Нарахування пені обмежене 6-місячним строком, передбаченим законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, наданий позивачем та розрахунок здійснений судом першої інстанції, вважає, що Господарський суд міста Києва арифметично вірно та обґрунтовано здійснив перерахунок пені, що підлягає до стягнення з відповідача та погоджується з висновком суду про стягнення пені за несвоєчасне погашення основної суми заборгованості по кредиту за період з 23.09.2012 року по 24.02.2013 року в розмірі 7689,65 грн., а за несвоєчасне погашення відсотків за період з 23.09.2012 року по 24.02.2013 року в розмірі 260,63 грн.

Поряд з тим, колегія суддів не приймає до уваги заперечення та твердження відповідача про те, що сума пені за несвоєчасне погашення основної суми боргу повинна становити меншу суму ніж визначено судом першої інстанції, оскільки розрахунок пені, зазначений відповідачем в апеляційній скарзі є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання додаткової інформації стосовно здійсненого відповідачем розрахунку, останнім не виконані, представник відповідача у судові засідання не з`являвся, хоча був повідомлений судом належним чином, а отже суд був позбавлений можливості отримати роз`яснення щодо здійсненого відповідачем розрахунку пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Люкс Сервіс» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Люкс Сервіс» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Люкс Сервіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року у справі № 910/18400/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/18400/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов