Ухвала

від 20.05.2014 по справі 805/853/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року справа №805/853/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Гонтаренко М.Е.,

За участі представника позивача Ясинського В.В., Кінзери В.В. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Домашенко Т.Г. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 805/853/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2013року за № 0000382201/13062, №0000392201/13064,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ Міндоходів в Донецькій області № 0000382201/13062 від 30 грудня 2013 року та 0000392201/13064 від 30 грудня 2013 року, визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ Міндоходів в Донецькій області, щодо формування в Акті № 447/22-01-32496047 від 26 вересня 2013 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астор», код ЄДРПОУ 32496047, з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 грудня 2012 року висновків про не підтвердження факту придбання цементу у ТОВ «Союз Регіон» (код за ЄДРПОУ 36987543) через відсутність оригіналів товаро-транспортних накладних, та про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Транс-Пак» (код ЄДРПОУ 33799311), їх виду, якості та розрахунків, а саме встановленню дефектності первинних документів та відсутності об'єктів оподаткування, та неможливості реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Транс-Пак», визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ Міндоходів в Донецькій області, щодо формування в Акті № 1210/22-01-32496047 від 20 грудня 2012 року року документальної позапланової перевірки ТОВ «Астор», код ЄДРПОУ 32496047, з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року висновку про не доведеність факту постачання, переміщення, транспортування товарно-матеріальних цінностей від Постачальника (ТОВ «Союз Регіон») до Покупця (ТОВ «АСТОР»), у зв'язку з чим не підтверджено факт придбання цементу у цього контрагента, та висновку що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Транс- Пак» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє ТОВ «АСТОР» права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (т. 1 а.с. 3-27).

10 лютого 2014 року представником позивача надано заяву про відкликання позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо формування в акті №447/22-01-32496047 від 26 вересня 2013 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астор» висновків про не підтвердження факту придбання цементу у ТОВ «Союз - регіон» (код ЄДРПОУ 36987543) через відсутність оригіналів товарно-транспортних накладних, про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Транс - Пак» (код ЄДРПОУ 33799311), їх виду, якості та розрахунків, а саме встановленню дефектності первинних документів та відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Транс - Пак», про визнання протиправними дій щодо формування в акті №1210/22-01-32496047 від 20 грудня 2013 року документальної позапланової перевірки ТОВ «Астор» висновку про недоведеність факту постачання, переміщення, транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Союз - Регіон» до ТОВ «Астор», у зв'язку з чим не підтверджено факт придбання цементу у цього контрагента,та висновку, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Транс - Пак» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє ТОВ «Астор» права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор» в частині визнання протиправними дій залишено без розгляду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор» задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0000382201/13062 від 30 грудня 2013 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 295523,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 239147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56376,75 грн.), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0000392201/13064 від 30 грудня 2013 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 320637,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 285578грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35059,75 грн.) (т. 7 а.с. 243-247).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 8 а.с. 1-3).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України,ст.ст. 69, 71, 79, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, апелянт вказує на те, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Регіон» з поставки цементу за договором постачання №96 від 09 лютого 2013 року, договором постачання №21 від 16 січня 2012 року та з ТОВ «Транс-Пак» з поставки мішків паперових власного виробництва за договором постачання №13 від 22 березня 2010 року за перевіряємий період.

Також, апелянт зазначив, що позивачем до перевірки не було надано належним чином оформлених первинних документів на перевезення цементу від ТОВ «Союз Регіон», а саме: оригіналів товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим не підтверджено факт придбання цементу у даного контрагента.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Астор» зареєстровано в якості юридичної особи 24 квітня 2003 року Виконавчим комітетом Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 32496047).

У період з 22 серпня 2013 року по 12 вересня 2013 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Астор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012року.

За результатами вказаної перевірки був складений Акт №447/22-01-32496047 від 26 вересня 2013 року, згідно з яким встановлені наступні порушення: п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Астор» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 239149грн. за період з квітня 2011року по листопад 2012року, в порушення норм п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток підприємства на 285579грн. за період з 2 кварталу 2011року по 2012рік.

Згідно висновків акта №447/22-01-32496047 від 26 вересня 2013 року, перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платником з ТОВ «Союз Регіон» з поставки цементу за договором постачання №96 від 09 лютого 2013 року, договором постачання №21 від 16 січня 2012 року та з ТОВ «Транс-Пак» з поставки мішків паперових власного виробництва за договором постачання №13 від 22 березня 2010 року.

Підприємством були надані заперечення від 02 жовтня 2013 року за №12/10 на акт перевірки №447/22-01-32496047 від 26 вересня 2013 року до ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Листом від 08 жовтня 2013 року за №7007/10/22-01-13-3-2 податковим органом було надано відповідь на заперечення позивача, в якій відповідач зазначив про обґрунтованість висновків акта перевірки №447/22-01-32496047 від 26 вересня 2013 року.

Висновки акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2013 року № 0000202201/7289, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 356972,50 грн., у тому числі 285578грн. - за основним платежем, 71394,50грн. - за штрафними санкціями, від 11 жовтня 2013 року за №0000212201/7288, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 298913,75грн., у тому числі 239147 грн. - за основним платежем, 59786,75грн. - за штрафними санкціями.

21 жовтня 2013 року позивачем було спрямовано до Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Донецькій області скаргу за №14/10 на податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2013 року № 0000202201/7289, №0000212201/7288 та доповнення до скарги від 21 жовтня 2013 року.

Для підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги та відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Донецькій області доручило ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області провести документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження.

У період з 17 грудня 2013 року по 20 грудня 2013 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Астор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки був складений Акт №1210/22-01-32496047 від 20 грудня 2013 року, згідно з яким встановлені наступні порушення: п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Астор» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 239147 грн. за період з квітня 2011 року по листопад 2012 року, в порушення норм п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток підприємства на 285578грн. за період з 2 кварталу 2011року по 2012рік.

Так, згідно висновків акта №1210/22-01-32496047 від 20 грудня 2013 року, перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платником з ТОВ «Союз Регіон» з поставки цементу за договором постачання №96 від 09 лютого 2013 року, договором постачання №21 від 16 січня 2012 року та з ТОВ «Транс-Пак» з поставки мішків паперових власного виробництва за договором постачання №13 від 22 березня 2010 року.

Рішенням про результати розгляду скарги від 24 грудня 2013 року за №10/05-99-10-05-12-1 Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Донецькій області податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2013 року № 0000202201/7289, №0000212201/7288 були скасовані.

Висновки акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2013 року за №0000382201/13062, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 295523,75грн., у тому числі 239147грн. - за основним платежем, 56376,75грн. - за штрафними санкціями, від 30 грудня 2013 року за №0000392201/13064, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 320637,75грн., у тому числі 285578грн. - за основним платежем, 35059,75грн. - за штрафними санкціями.

Суд зазначає, що між позивачем та ТОВ «Союз Регіон» було укладено договір постачання цементу автомобільним транспортом №96 від 09 лютого 2011 року, за умовами якого продавець (ТОВ «Союз Регіон») зобов'язується передати у власність покупця в строки та в кількості, що обумовлені цим Договором цемент, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надану продукцію (т.1 а.с.174-176).

Згідно специфікацій від 07 березня 2011року за №1, від 01 квітня 2011 року за №2, від 04 травня 2011року за №3, від 01 червня 2011 року за №4, від 04 липня 2011 року за №5, від 01 вересня 2011 року за №6, від 23 вересня 2011 року за №8, від 01 вересня 2011року за №7, від 07 жовтня 2011 року за №9, від 01 листопада 2011 року за №10, від 15 грудня 2011 року за №11, від 11 січня 2012 року за №12 до договору постачання цементу автомобільним транспортом №96 від 09 лютого 2011 року предметом постачання є портландцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 навал, та портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 Р навал (т.1 а.с.177-188).

ТОВ «Союз Регіон» на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (т.5 а.с.126-174, 209).

Між позивачем та ТОВ «Союз Регіон» було укладено договір постачання цементу автомобільним транспортом №21 від 16 січня 2012 року, за умовами якого продавець (ТОВ «Союз Регіон») зобов'язується передати у власність покупця в строки та в кількості, що обумовлені цим Договором цемент, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надану продукцію (т.2 а.с.87-89).

Згідно специфікацій від 16 січня 2012 року за №1, від 01 лютого 2012 року за №2, від 01 березня 2012 року за №3, від 15 березня 2012 року за №4, від 03 травня 2012 року за №6, від 01 червня 2012 року за №8, від 01 червня 2012 року за №7, від 02 липня 2012 року за №9, від 01 серпня 2012 року за №10, від 06 вересня 2012 року за №11, від 08 жовтня 2012 року за №12 до договору постачання цементу автомобільним транспортом №21 від 16 січня 2012 року предметом постачання є портландцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 навал, та портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 Р навал, портландцемент ПЦ І 500 навал (т.1 а.с.177-188).

Постачальником на виконання умов договорів надано видаткові накладні на загальну суму 1002088грн., в тому числі ПДВ в розмірі 200417,6грн. (т.1 а.с.189-224, т.2 а.с. 102-129).

ТОВ «Союз Регіон» на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (т.5 а.с.175-208)

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку (т.1 а.с.225-249, т.2 а.с.1-12, т.2 а.с.130-160).

Подальша реалізація придбаного у ТОВ «Союз Регіон» товару підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ «Лугдотехнологія» договором №12 від 11 травня 2010року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Астор») зобов'язується передати у власність покупця в строки та в кількості, що обумовлені цим Договором цемент, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надану продукцію (т.2 а.с.223-224).

Відповідно до п.2.1 Договору сума Договору на момент укладення складає 700000грн. з урахуванням ПДВ.

Договором також обумовлені умови поставки та приймання продукції. Так, п.п.6.1, 6.2 зазначено, що вантажовідправником продукції являється підприємство - виробник. Відвантаження продукції виконується залізничним транспортом у десятиденний термін з моменту надходження письмової заявки покупця (ТОВ «Лугдотехнологія»), а письмова заявка передається факсимільним зв'язком. При цьому, письмові заявки є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно Додаткової угоди від 29 грудня 2010 року сторони домовились доповнити п.6.9 Договору наступним змістом: «Постачання товару здійснюється також автомобільним транспортом. Місце розвантажування: м. Краснодон, Луганської області, пр.60-ти річчя СРСР, буд.16в», а згідно п.10.3 Договір є дійсним до 31 грудня 2011 року (т.2 а.с.225).

Постачальником (ТОВ «Астор») було надано ТОВ «Лугдотехнологія» видаткові накладні (т.2 а.с. 226-241).

ТОВ «Астор» були виписані на адресу покупця ТОВ «Лугдотехнологія» податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (т.5 а.с.21-29, 84-113).

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку (т.2 а.с.242-250).

Також, між позивачем та ТОВ «Лугдотехнологія» було укладено договір №08 від 02 квітня 2012 року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Астор») зобов'язується передати у власність покупця в строки та в кількості, що обумовлені цим Договором цемент, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надану продукцію (т.3 а.с.27-29).

Відповідно до п.5.2 Договору сума Договору на момент укладення складає 1000000,00грн. з урахуванням ПДВ.

Умови поставки товару обумовлені п.3.1 Договору, а саме: постачання товару здійснюється автомобільним транспортом. Місце відвантаження - м. Бакалея, Харківської області.

Відповідно до специфікації №1 від 02 квітня 2012року до Договору №08 від 02 квітня 2012 року ТОВ «Астор» продає ТОВ «Лугдотехнологія» цемент ПЦ ІІ/Б - Ш-400 навалом (виробник ПАТ «Євроцемент-Україна» м. Балаклея).

Постачальником (ТОВ «Астор») були надані ТОВ «Лугдотехнологія» видаткові накладні (т.3 а.с.31-57).

ТОВ «Астор» були виписані на адресу покупця ТОВ «Лугдотехнологія» податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (т.5 а.с.30-33, 36, 38-44, 46-51).

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку (т.3 а.с.58-88).

Транспортування товару за даними договорами здійснювалось безпосередньо з заводу виробника (ПАТ «Євроцемент-Україна» м. Балаклея) на адресу кінцевого споживача ТОВ «Лугдотехнологія» (м. Краснодон, пр.60-ти річчя СРСР, буд.16в), що підтверджується листом ТОВ «Лугдотехнологія» від 07.02.2014року за №27 (т.5 а.с.32) та товарно - транспортними накладними (т.6 а.с.174-184).

Таким чином, транспортні витрати позивачем не здійснювались, тому не враховувались при визначенні об'єкту оподаткування та при формуванні податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Транс-пак» було укладено договір поставки №13 від 22 березня 2010 року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Транс-пак») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Астор») мішки паперові цементні, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити їх.

Згідно додаткової угоди від 01 квітня 2012 року за №1 до Договору №13 від 22 березня 2010 року сторони дійшли згоди про викладення п.10.1 Договору в наступній редакції: «Договір діє до 31.12.2012року, а в частині невиконаних зобов'язань та законних вимог, строк дії договору продовжується до повного їх виконання» (т.3 а.с.133).

Постачальником ТОВ «Трасн-пак» були надані покупцю (ТОВ «Астор») видаткові накладні (т.3 а.с.90-93, 95, 97, 99,102, 104, 106, 108, 134, 135, 138, 141, 143).

ТОВ «Трасн-пак» на адресу покупця ТОВ «Астор» податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (т.5 а.с.210-231)

Транспортування товару за даним договором здійснювалось на підставі товарно - транспортних накладних, в яких вантажовідправником зазначений ТОВ «Трасн-пак», а вантажоодержувачем - ТОВ «Астор» (т.3 а.с.94, 96, 98, 100,101, 103, 105, 107, 109, 136, 137, 139, 142, 144).

Розрахунки між сторонами за цим договором здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку (т.3 а.с.110-132, 145-154).

Договір щодо придбання мішків паперових цементних позивачем було укладено за для здійснення виробничої діяльності на власному обладнанні у філії в м. Полтава, яка полягає у фасуванні цементу навального у мішки паперові.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» було укладено договір купівлі-продажу за №16 від 01 січня 2011 року, за умовами якого постачальник (ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Астор») цемент, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього (т.4 а.с.41-42) з урахуванням додатків та додаткової угоди №1 від 01 грудня 2012 року.

Також, між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» було укладено договір купівлі-продажу за №11 від 01 січня 2012 року, за умовами якого постачальник (ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Астор») цемент, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього (т.4 а.с.58-59) з урахуванням додатків.

Подальша реалізація фасованого цементу контрагентам - покупцям підтверджується Договором №11 від 10 січня 2011 року (т.3 а.с.198-200), укладеним між позивачем та ПП ОСОБА_7, Договором купівлі - продажу за №59 від 04 січня 2011 року (т.3 а.с.241-242), укладеним між позивачем та Медичним реабілітаційним центром МВС України м. Миргород, Договором за №40 від 01 червня 2011 року (т.3 а.с.245-246), укладеного між позивачем та ТОВ «Сканмікс-Україна», Договором №13 від 10 січня 2011 року (т.3 а.с.248-250), укладеним між позивачем та ПКПП «Діалог», Договором купівлі - продажу за №333 від 21 грудня 2011 року (т.4 а.с.38-39), укладеним між позивачем та Медичним реабілітаційним центром МВС України м. Миргород.

Також, позивачем в підтвердження реальності виконання вищезазначених договорів надані сертифікати відповідності на цемент (т.5 а.с.62-68), висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10 січня 2012 року, радіаційний сертифікат за №26/38, сертифікати якості на цемент (т.5 а.с. 71-83).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, при цьому акт перевірки позивача не містить посилань на порушення вимог заповнювання спірних податкових накладних.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, виписки банку, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості на цемент, журнал виданих довіреностей, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 239147,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 56376,75 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відповідності наданих позивачем первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та доведеність реальності здійснення господарських операцій за вищезазначеними договорами поставки та купівлі-продажу, а саме: вважає податкове повідомлення - рішення №0000392201/13064 від 30 грудня 2013 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 285578,00грн., необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18 лютого 2013 року за №269/224/33769931 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс-Пак» виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В акті зазначається, що ТОВ «Транс-Пак» не знаходиться за юридичною адресою, а його основні постачальники ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран» мають стан «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» та «припинено, але не знято з обліку» відповідно.

Таким чином, господарські операції з ТОВ «Транс-Пак» не мають реального характеру здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання

Проте, в вищевказаному акті відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «Транс-Пак».

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це інформація посадових осіб щодо фактичного здійснення господарських операцій, визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів укладення угод між Позивачем та ТОВ «Транс-Пак» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Крім того, судова колегія вважає вірним застосування до спірних правовідносин, судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини висловленої у рішеннях по справах "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", "Булвес" АД проти Болгарії", позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкові повідомлення - рішення від 30 грудня 2013року за № 0000382201/13062, №0000392201/13064 є неправомірними, тому вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 805/853/14 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 805/853/14 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 23 травня 2014 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв