Рішення

від 20.05.2014 по справі 924/457/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2014 р.Справа № 924/457/14

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ

до приватного підприємства "ФАУНА-КЄ", м. Старокостянтинів

про стягнення 225 651, 60 грн. заборгованості

представники сторін:

позивача - Бічук С.Ф. за довіреністю

відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість та шкоду (упущена вигода), що виникли через неналежне виконання договору № 2189 / 11 / 13 - В від 11 листопада 2013 року в сумі 225 651, 60 грн., з яких: 93 745, 53 грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів, 2 572, 16 грн. пеня, 14 609, 51 грн. штраф, 593, 58 грн. 3% річних, 505, 66 грн. інфляційні, 126 грн. додаткові витрати на зберігання предмету лізингу, 113 499, 16 грн. упущеної вигоди.

Обгрунтовуючи позов позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла через неналежне виконання відповідачем умов договору щодо строків сплати лізингових платежів, а стягнення пені та штрафу обумовлене наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування. Стягнення річних та інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України. Обґрунтування шкоди (упущеної вигоди) здійснено з посиланням на ст. ст. 22, 612, 623 ЦК України, ст. ст. 217, 224 ГК України. Зокрема позивач вказує, що невиконання відповідачем договору лізингу та його дострокове розірвання призвело до втрат позивача в отриманні комісії (винагороди), на яку він розраховував за умови належного виконання договору (до кінця його строку). Нарахування витрат на утримання майна також передбачено договором.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового розгляду справи (про що свідчать поштові повідомлення від 10, 15 та 25 квітня 2014 року про вручення останньому ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) письмового відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.

6 травня 2014 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство "Араме". Клопотання про залучення до участі у справі третьої особи мотивоване тим, що відповідач та вищенаведене підприємство уклали договір поруки № 70 від 6 грудня 2013 року, згідно якого ПП "Араме" є поручителем в частині виконання зобов'язань відповідача по договору фінансового лізингу. Обгрунтовуючи клопотання наявністю договору, відповідач, однак, не надав суду примірник останнього, в зв'язку з чим розгляд справи відкладався, з метою витребування у відповідача вищевказаного договору (без наявності якого клопотання вирішене бути не може). Проте, вказана вимога суду відповідачем не виконана, в зв'язку з чим судом не здобуто правових підстав для залучення третьої особи.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З поданих матеріалів вбачається.

11 листопада 2013 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 2189 / 11 / 13 - В, згідно якого предметом лізингу є автомобіль „TOYOTA Land Cruiser 150", вартістю 484 313 грн., постачальником якого є ТОВ „Гранд - Мотор". Загальна вартість лізингових платежів - 641 916, 84 грн., які сплачуються відповідно графіка лізингових платежів . Строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі (пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Додатком № 1 сторони обумовили Графік внесення лізингових платежів, де сума у 641 916, 84 грн. (загальна сума лізингових платежів) розбита на суми сплати місячних платежів, починаючи з 11 листопада 2013 року до 18 листопада 2016 року. До вказаного графіку, подано додаткову угоду № 1 від 21 листопада 2013 року, якою сторони внесли зміни які стосувалися коригування дат оплати та розмірів місячних платежів. Так, сума 641 916, 84 грн. (загальна сума лізингових платежів) розбита по місяцях, починаючи з 11 листопада 2013 року по 21 листопада 2016 року. Додатком № 2 сторони обумовили специфікацію основного договору, в силу якої сторони визначили технічні характеристики об'єкту лізингу - „TOYOTA Land Cruiser 150", а саме: об'єм двигуна, тип КПП, потужність та країну виробника.

Додатком № 3 сторони встановили загальні умови договору лізингу, та вказали, зокрема:

- за умовами договору лізингодавець (позивач) набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характер якого вказані в специфікації (додаток № 2), а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1), а також інші платежі відповідно до умов договору (п. 1.1.);

- термін користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк) зазначений у п. 5 договору (36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі) і починається з дати підписання сторонами акту прийому - передачі предмета лізингу, але в будь - якому разі не може бути меншим одного року (п. 1.2.);

- всі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу (п. 2.1.);

- Загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору визначається п. 8.1. договору (641 916, 84 грн.) і може змінюватись відповідно до умов договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються у графіку платежів (додаток 1) (п. 2.2.); Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіку платежів, в сумі, вказаній у графі 6 графіка платежів (п. 2.4.);

- за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.1.1.). У разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми прстроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15 % від суми простроченої заборгованості (п. 7.1.2).

- у будь - якому разі лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати будь - які документально підтверджені витрати, що понесені лізингодавцем (в тому числі судові, позасудові) та не сплачені (не компенсовані) лізингоодержувачем (п. 7.4.).;

- будь - які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за договором, підлягають відшкодуванню винною стороною в повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання умов договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за договором (п. 7.8.).

- дія договору припиняється повним виконанням сторонами його умов, а також в інших випадках, передбачених договором і чинним законодавством (п. 11.1.);

- лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитися від договору) та вилучити предмет лізингу у випадку, зокрема коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і / або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами (п. 11.2.1.). Датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю або дата вилучення предмета лізингу. Передача / вилучення предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю оформляється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами акта вилучення предмета лізингу (п. 11.6.). Вилучення предмета лізингу, (припинення, відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів за договором (п. 11.8.).

Основний договір та додатки до нього підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

21 листопада 2013 року сторони підписали та скріпили печатками акт прийому - передачі до договору фінансового лізингу № 2189 / 11 / 13 - В від 11 листопада 2013 року за яким позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу - т / з „TOYOTA Land Cruiser 150", 2013 року випуску, номер АА4492 ОЕ.

7 лютого 2014 року позивач направив на адресу відповідача лист № 1808 - 2 / 2014 де міститься вимога негайно погасити заборгованість за договором № 2189 / 11 / 13 - В або скористатись правом викупу предмета лізингу. В іншому разі позивач звернеться до суду. Докази направлення листа (опис вкладення кореспонденції з печаткою пошти) міститься в справі.

Також позивач направив відповідачу лист від 12 березня 2014 року № 3616 - 3 / 2014 де відповідач повідомляє про одностороннє розірвання договору в силу п. 11.2.1 та п. 11.4. договору та вимагає, на протязі 7 днів з моменту направлення повідомлення - листа повернути предмет лізингу. Докази направлення листа (опис вкладення з печаткою пошти) наявні у справі .

14 березня 2014 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з приводу сплати лізингових платежів за договором № 2189 / 11 / 13 - В та утворенням заборгованості комісією позивача у складі начальника управління СБ, менеджера управління СБ та начальника правового контролю складено акт на підтвердження факту вилучення та повернення майна, що є предметом лізингу за договором. З підписанням акту (як вказано в акті) предмет лізингу вважається повернутим з лізингу а договір розірваним. Акт підписаний членами комісії та скріплений їх печаткою.

Крім того, до справи додано рахунки на оплату лізингових платежів та комісії у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року; копію договору зберігання № 41 від 10 жовтня 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ „Авто сан сервіс", за яким останнє зобов'язується зберігати за плату автомобілі, техніку, передані йому позивачем; акт прийому - передачі робіт - зберігання автомобіля (в тому числі „TOYOTA Land Cruiser 150"),, складений на виконання вищеназваного договору на суму 126 грн. та рахунок на оплату робіт на цю ж суму (підписаного та скріпленого печаткою виконавця), а також платіжне доручення № 13861 від 28 березня 2014 року про оплату позивача фірмі „Авто сан сервіс" послуг зберігання авто, в тому числі предмета лізингу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу, згідно акту прийому - передачі від 21 листопада 2013 року об'єкт лізингу, яким є автомобіль „TOYOTA Land Cruiser 150". Прийняття данного об'єкту лізингу відповідачем підтверджується його підписом та печаткою на акті.

Обов'язок оплати лізингового платежу, який включає платежі в погашення вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) (п. 2.2.) виникає у відповідача згідно графіку та п. 2.4. договору (не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіку платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіку), а саме починаючи з 11 листопада 2013 року - авансовий платіж і далі кожного 21 числа наступного місяця до 21 листопада 2016 року (як вбачається з графіка, передбаченого додатковою угодою від 21 листопада 2013 року № 1, яка підписана сторонами). Розмір платежів (окремо по відшкодуванню вартості об'єкта лізингу та з комісії) також передбачений графіком.

Однак, докази здійснення оплати, у період з 21 листопада 2013 року по 14 березня 2014 року (повернення майна з лізингу) у повному обсязі, всупереч настання її строків у справі відсутні. За даний період здійснена лише часткова оплата на суму 3 651, 07 грн. (як вбачається з розрахунку).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строки оплати лізингових платежів пропущено (докази оплати у повному обсязі відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить за період з 21 листопада 2013 року по 14 березня 2014 року (97 396, 60 грн. сума нарахованих платежів за заявлений період мінус часткова оплата 3 651, 07 грн.) 93 745, 53 грн.

Отже, позов, в частині стягнення боргу зі сплати лізингових платежів є обгрунтований.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних та інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню. Однак, здійснивши перерахунок вищевказаних нарахувань, судом відмічається, що обгрунтованою сумою річних є 340, 04 грн. Заявлена ж сума інфляційних є меншою максимально можливої в даній ситуації. Дане випливає з наступного розрахунку:

Період річнихСума боргуСума річних грн 21.11.13 по 20.12.13 9 686, 26 23, 88 21.12.13 по 20.01.14 37 656, 28 95, 95 21.01.14 по 27.01.14 65 272, 89 37, 55 28.01.14 по 21.02.14 88 884, 94 182, 66 Разом 340, 04 Місяць нарах. інфляційнихСума боргуіндексСума інфляційних Грудень 2013 року 9 686, 26 100, 5 48, 43 Січень 2014 року 37 656, 28 100, 2 75, 31 Лютий 2014 року 88 884, 94 100, 6 533, 31 Разом 657, 05

Таким чином, сума інфляційних, яка заявлена позивачем (менша максимальної) підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. п. 7.1.1., 7.1.2.., що передбачають застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх.

При цьому, судом враховується аналогічна позиція Вищого господарського суду України, викладена в п. 4 оглядового листа ВГС України від 29 квітня 2013 року № 01 - 06/767/2013, де вказано, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом відмічається, що обгрунтованою її сумою є 1 473, 44 грн., які випливають з такого розрахунку.

Період нарах. пеніСума боргуСума пені грн. 21.11.13 по 20.12.13 9 686, 26 103, 49 21.12.13 по 20.01.14 37 656, 28 415, 77 21.01.14 по 27.01.14 65 272, 89 162, 74 28.01.14 по 21.02.14 88 884, 94 791, 44 Разом 1 473, 44

Розмір штрафу відповідає поданому розрахунку.

Нарахування 126 грн. додаткових витрат також є обгрунтованим, оскільки їх стягнення передбачено договором (п. 7.4.) а умови застосування даного пункту настали та підтверджуються документально (договір про надання послуг зберігання від 10 жовтня 2013 р. та платіжне доручення про оплату позивачем таких послуг. Сума 126 грн. (що вбачається з рахунку від 26 березня 2014 року) з 252 грн. за платіжним дорученням стосується саме того автомобіля, який є предметом лізингу. Згідно ж рахунку фірми зберігача, на зберіганні знаходилось два автомобілі. Тому сума оплати 252 грн.

За ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Умовами ч. 2 ст. 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частина 1 ст. 224 ГК України обумовлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за ст. 225 ГК України відносяться:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Порушуючи умови договору щодо оплати лізингу, відповідач тим самим порушив господарське зобов'язання, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для застосування такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків. Наявність збитків у вигляді упущеної вигоди підтверджується матеріалами справи, виходячи з наступного.

Укладаючи договір фінансового лізингу на строк до 21 листопада 2016 року (що вбачається з графіку), останній розраховував на отримання винагороди, як складової лізингових платежів. Проте, неналежне виконання договору відповідачем призвело до дострокового розірвання договору, що стало наслідком втрати позивачем неотриманої винагороди за період з моменту розірвання договору 14 березня 2014 року (акт повернення майна з лізингу) до закінчення строку дії договору. При цьому, судом прослідковується наявність всіх чотирьох елементів для констатації настання шкоди. Так, наявні: особа - порушник господарського зобов'язання (відповідач), вина цієї особи (встановлений судом факт порушення зобов'язання), настання несприятливого наслідку для позивача (у вигляді упущеної вигоди), причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням несприятливих наслідків.

Розмір збитків підтверджується розрахунком та включає платежі 5 стовпчика графіку платежів (комісія), починаючи з шостого платежу, сума яких дорівнює 113 499, 16 грн.

З огляду на названі обставини, позов обгрунтований, підтверджений наявними матеріалами, а від так підлягає частковому задоволенню (зі мінусом суми необгрунтованих річних та пені).

Судові витрати покладаютьсяна сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 84, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Фауна - Кє" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 15 / 1, офіс, 4, ЄДРПОУ 35820879, рах. 26000060739741 в ПАТ КБ ХФ „Приватбанк") на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" (м. Київ, проспект Оболонський, 35 А, оф. 301, ЄДРПОУ 37859096, рах. 26006056101644 в філії КБ „Приватбанк") 93 745, 53 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 1 473, 44 грн. пені, 14 609, 51 грн. штрафу, 340, 04 грн. 3% річних, 505, 66 грн. інфляційних, 126 грн. додаткових витрат на зберігання предмета лізингу, 113 499, 16 грн. упущеної вигоди та 4 467, 90 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу (31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Миру, 15/1, офіс 4).