Постанова

від 15.05.2014 по справі 826/3978/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2014 року 10:42 № 826/3978/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0826552201, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - позивач або ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.01.2014 року № 0826552201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 15.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0826552201 підлягає скасуванню, оскільки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не порушувало вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують про належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит.

У судове засідання 15.04.2014 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0826552201 з підстав встановлення під час перевірки позивача нереальності проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд у судовому засіданні 15.04.2014 року, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, поставив на обговорення питання щодо можливості подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представники сторін проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

З огляду на наведене, суд ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «СФГ Нікопольське» код за ЄДРПОУ 38361070 за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., ПП «Расанд» код за ЄДРПОУ 30125424 за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що у перевіряємий період позивач мав договірні відносини з контрагентами - ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд», по яким був сформований податковий кредит.

В той же час, згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СФГ Нікопольське» (код ЄДРПОУ 38361070) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період липень 2013 року від 17.10.2012 р. № 681/04-61-22-2/38361070, складеного ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, встановлено неможливість реального здійснення господарських відносин та неможливість проведення зустрічної звірки із покупцями, зокрема, позивачем.

Згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «РАСАНД» (код ЄДРПОУ 30125424) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом - постачальником ПСП «СОНЯЧНА ДОЛИНА» (код ЄДРПОУ 32927323) за період червень, липень 2013 року та контрагентами - покупцями від 15.10.2013 р. № 132/14-03-22-08/30125424, складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема, з позивачем.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами - ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд» - та, відповідно, про невідповідність виписаних ними первинних документів вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за такими первинними документами.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 17.12.2013 року №797/26-55-22-01/37243279 (надалі - акт перевірки), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в результаті чого занижено податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 118 595,00 грн. (внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних з реквізитами контрагентів-постачальників ПП «СФГ Нікопольське» (код за ЄДРПОУ 38361070), ПП «Расанд» (код за ЄДРПОУ 30125424).

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки (подані 30.12.2013 р.). Проте, у зв'язку з пропущенням законодавчо визначеного строку для їх подання, були залишені відповідачем без розгляду.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.01.2014 р. № 0826552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 118 595,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 59 298,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом якого було залишене без змін.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0826552201 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), останній, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок № 1379), який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року.

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених законодавчих норм в їх сукупності, Кодексом та Порядком №1379 визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст.1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення № 88), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Згідно п.2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п.2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд», про що зазначено в акті перевірки.

Так, взаємовідносини позивача з ПП «СФГ Нікопольське» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 25.06.2013 р. № 25/06-1, за умовами якого, ПП «СФГ Нікопольське» як продавець зобов'язувався передати (відпустити) у власність позивача як покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар - шрот соняшниковий, макуха соняшникова, висівки пшеничні. Згідно п.2.1. зазначеного договору, одиниця виміру товару, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, що поставляється на умовах даного договору, визначаються в специфікаціях на кожну окрему партію товару, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною. Одночасно з цим сторони домовились, що загальна вартість товару, що буде поставлятися на умовах даного договору не повинна перевищувати 990 000,00 грн. і визначається на підставі специфікацій.

Згідно специфікації № 2 від 25.06.2013 р. до договору поставки від 25.06.2013 р. № 25/06-1, продавець зобов'язувався поставити покупцю макуху соняшникову у кількості 100 тон за ціною 2 870,00 за тону з ПДВ, загальною вартістю 287 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 47 833,00 грн.).

Згідно специфікації № 3 від 01.07.2013 р. до договору поставки від 25.06.2013 р. № 25/06-1, продавець зобов'язувався поставити покупцю макуху соняшникову у кількості 100 тон за ціною 2 870,00 за тону з ПДВ, загальною вартістю 287 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 47 833,00 грн.).

На підтвердження виконання умов договору поставки від 25.06.2013 р. № 25/06-1, а також на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ПП «СФГ Нікопольське» виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткові накладні на макуху соняшникову від 02.07.2013 р. № 141 на 33,82 тони на суму 97 063,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 177,23 грн.), від 04.07.2013 р. № 185 на 27,96 тон на суму 80 245,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 374,20 грн.), від 04.07.2013 р. № 187 на 39,66 тони на суму 113 824,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 18 970,70 грн.), від 09.07.2013 р. № 232 на 34,74 тони на суму 99 703,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 617,30 грн.);

товарно-транспортні накладні на макуху соняшникову від 01.07.2013 р. БЗС №01/071, від 04.07.2013 р. БЗС № 04/072, від 04.07.2013 р. БЗС № 04/071, від 09.07.2013 р. БЗС № 09/071;

податкові накладні на макуху соняшникову від 01.07.2013 р. № 12 на загальну суму 67 769,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 294,92 грн.), від 02.07.2013 р. № 16 на загальну суму 29 293,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 882,32 грн.), від 04.07.2013 р. № 39 на загальну суму 80 245,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 374,20 грн.), від 04.07.2013 р. № 42 на загальну суму 113 824,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 18 970,70 грн.), від 09.07.2013 р. № 85 на загальну суму 99 703,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 617,30 грн.).

Оплата позивачем придбаного товару на користь ПП «СФГ Нікопольське» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 01.07.2013 р. № 324 на суму 80000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 333,33 грн.), від 05.07.2013 р. № 344 на суму 82000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 666,67 грн.), від 08.07.2013 р. № 347 на суму 141100,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 23516,77 грн.), від 11.07.2013 р. № 1062 на суму 20450,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3408,33 грн.), від 22.07.2013 р. № 1128 на суму 13 144,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 2190,77 грн.), від 23.07.2013 р. № 1130 на суму 63 899,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 10649,95 грн.), від 23.07.2013 р . № 1129 на суму 2209,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 368,30 грн.) та виписками з банку.

Згідно пояснень представника позивача, викладених у листі позивача від 17.04.2014 р. № 711/04 по видатковим накладеним №141 від 02.07.2013 р., № 185 від 04.07.2013 р., № 187 від 04.07.2013 р., № 232 від 09.07.2013 р. товар отримала уповноважена особа за довіреністю №00422 від 02.07.2013р. - начальник виробництва Івлева Л.Л. із зазначенням того, що оригінали довіреностей знаходяться у контрагента - ПП «СФГ Нікопольське».

Взаємовідносини позивача з ПП «Расанд» ґрунтувалися на договорі від 01.07.2013 р. № Y038NIK-S, за умовами якого ПП «Расанд» як постачальник зобов'язувався передати у власність позивача як покупця товар - зерно врожаю 2013 року, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору. Згідно п.3.3. зазначеного договору, кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно специфікації № 1 від 01.07.2013 р. до договору від 01.07.2013 р. № Y038NIK-S, продавець зобов'язувався поставити покупцю ячмінь 3 класу у кількості 64,220 т. за ціною 1740,00 за тону з ПДВ, загальною вартістю 111 742,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 18623,80 грн.).

Згідно специфікації № 2 від 02.07.2013 р. до договору від 01.07.2013 р. № Y038NIK-S, продавець зобов'язувався поставити покупцю ячмінь 3 класу у кількості 58,620 т. за ціною 1740,00 за тону з ПДВ, загальною вартістю 101998,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 16999,80 грн.).

Згідно специфікації № 3 від 08.07.2013 р. до договору від 01.07.2013 р. № Y038NIK-S, продавець зобов'язувався поставити покупцю ячмінь 3 класу у кількості 30,020 т. за ціною 1730,00 за тону з ПДВ, загальною вартістю 51934,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8655,77 грн.).

Згідно специфікації № 4 від 09.07.2013 р. до договору від 01.07.2013 р. № Y038NIK-S, продавець зобов'язувався поставити покупцю ячмінь 3 класу у кількості 31,680 т. за ціною 1738,00 за тону з ПДВ, загальною вартістю 111 742,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 18623,80 грн.).

На підтвердження виконання умов договору від 01.07.2013 р. № Y038NIK-S, а також на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ПП «Расанд» виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткові накладні на ячмінь 3 класу врожаю 2013 року від 01.07.2013 р. № РН-0000010 на 64,220 тони на суму 111 742,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 18623,80 грн.), від 02.07.2013 р. № РН-0000011 на 58,620 тон на суму 101998,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 16999,80 грн.), від 08.07.2013 р. № РН-0000012 на 30,020 тон на суму 51934,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8655,77 грн.), від 09.07.2013 р. № РН-0000013 на 31,680 тони на суму 55059,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 9176,64 грн.);

податкові накладні на ячмінь 3 класу врожаю 2013 року від 01.07.2013 р. № 9 на 64,220 тони на суму 111 742,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 18623,80 грн.), від 09.07.2013 р. № 12 на 31,680 тони на суму 55059,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 9176,64 грн.), від 08.07.2013 р. № 11 на 30,020 тон на суму 51934,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8655,77 грн.), від 02.07.2013 р. № 10 на 58,620 тон на суму 101998,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 16999,80 грн.).

Оплата позивачем придбаного товару на користь ПП «Расанд» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку.

Судом також приймається до уваги те, що на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами - ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд», позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації придбаного у зазначених контрагентів товарів іншим суб'єктам господарювання, зокрема, СТОВ «Мрія», СПрАТ «Охоче».

За результатами дослідження та оцінки вищезазначених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996 та Положення № 88.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд» (контрагенти належним чином зареєстровані як платники ПДВ) на адресу позивача, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Кодексу.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення вищезазначених договорів, зокрема, того, що вказані товариства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних контрагентами позивача - ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд», на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ПП «СФГ Нікопольське» та ПП «Расанд», про які йде мова в акті, відповідає встановленим ст.201 Кодексу вимогам.

Також, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п.15.1 ст.15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч.2 ст.61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Також, в ході розгляду даної справи судом, відповідачем не було пред'явлено до суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «СФГ Нікопольське» і ПП «Расанд».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2014 року № 0826552201.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0826552201 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.01.2014 року № 0826552201.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ідентифікаційний код: 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38748591, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок