Постанова

від 16.05.2014 по справі 826/4419/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2014 року 10:13 № 826/4419/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «М-Деварос» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень № 0007462208 та № 0007452208 від 06.11.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Деварос» (надалі - позивач або ТОВ «М-Деварос») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 р. №0007462208 та №0007452208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 р. №0007462208 та №0007452208 підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «М-Деварос» не порушувало вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6., п.201.10 ст.201, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 14.05.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту укладення позивачем фіктивних правочинів з контрагентами, що, за правилами діючого податкового законодавства, позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд, у судовому засіданні 14.05.2014 року, на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою сторін, на враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на наведене, суд ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «М-Деварос» (код за ЄДРПОУ 38419261) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Скандинавія» (код ЄДРПОУ 38214411) та ТОВ «Катрейд» (код за ЄДРПОУ 38185978) за період з 01.01.12р. по 31.12.12 р.

Перевіркою та згідно наданих пояснень встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ отримані ТОВ «ТД «Скандинавія» та ТОВ «Катрейд» та відображено в податковій Декларації з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларації) за листопад 2012 року (від 20.12.12 р. №9080619259) в сумі ПДВ 14 868,00 грн.

Перевіркою та згідно наданих пояснень встановлено, що позивачем віднесено до складу витрат з податку на прибуток суми по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Скандинавія» та ТОВ «Катрейд» на загальну суму 74 340,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2012 року 15 611,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 17.10.2013 р. № 1922/26-58-22-08-11/38419261 (надалі - акт перевірки), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14 868,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2012 року на суму 14 868,00 грн.;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 611,00 грн., в т.ч. по періодам: за IV квартал 2012 року 15 611,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані контролюючим органом наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємств-постачальників позивача - ТОВ «ТД «Скандинавія» та ТОВ «Катрейд», викладених в актах про неможливість проведення зустрічних звірок зазначених товариств.

Так, згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 р. №1095/22.8-17/38185978 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Катрейд» код за ЄДРПОУ 38185978 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 по 31.01.2013 р.» встановлено, що податковим органом не встановлено місцезнаходження ТОВ «Катрейд»; з лютого 2013 року підприємство не звітує; директор, бухгалтер та засновник є одна особа, яка за контактними даними не відповідає. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Катрейд» за період з 01.06.2012 р. по 31.01.2013 р. Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Катрейд» за період з 01.03.12 р. по 31.03.13 р. здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належаним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Катрейд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Катрейд» та підприємствами-постачальниками є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Таким чином, ТОВ «Катрейд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Актом ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.05.2013р. №1078/223-17/38214411 «Про неможливій проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Скандинавія» (код за ЄДРПОУ 38214411) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 р.» встановлено, що стан ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» - 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.03.2013 р.; при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, також встановлено, що в періоді з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 р. на ТОВ «ТД «Скандинавія» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності.

Крім того, листом від 05.04.13 р. №320131100500000 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС надано до перевірки протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1 від 09.02.2013 р., яки значився як директор ТОВ «ТД «Скандинавія», який зазначив, що не здійснював фінансово-господарську діяльність на підприємстві ТОВ «ТД «Скандинавія», не мав за мету займатись підприємницькою діяльністю та отримувати прибуток від діяльності товариства, ніяких товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «ТД «Скандинавія» ніколи не отримував на нікому не постачав, підприємством на своє ім'я не реєстрував, печатку не отримував та не використовував, банківських рахунків не відкривав.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність правочинів між позивачем та ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД «Скандинавія», як таких, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Отже, правочини, укладені між позивачем та зазначеними контрагентами є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а складені контрагентами первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 17.10.2013 р. № 1922/26-58-22-08-11/38419261, відповідачем було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 06.11.2013 р. № 0007452208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 14 868,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 717,00 грн.;

від 06.11.2013 р. № 0007462208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 15 611,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 903,00 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 р. №0007462208 та №0007452208 протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки позивача, взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних основах.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Катрейд» ґрунтувалися на договорі поставки від 20.11.2012 р. № 144, за умовами якого ТОВ «Катрейд» як продавець передає у власність, а позивач як покупець відповідним чином приймає та оплачує товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ «Катрейд» виписані позивачу наступні первинні документи:

рахунки-фактури від 20.11.2012 р. № 11151 на суму 3245,45 грн. (у т.ч. ПДВ - 540,91 грн.), від 20.11.2012 р. № 11150 на суму 16 513,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 2752,31 грн.), від 22.11.2012 р. № 11166 на суму 3948,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 658,06 грн.), від 22.11.2012 р. № 11165 на суму 19198,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 3199,76 грн.);

видаткові накладні від 20.11.2012 р. № 151 на суму 3245,45 грн. (у т.ч. ПДВ - 540,91 грн.), від 20.11.2012 р. № 150 на суму 16 513,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 2752,31 грн.), від 22.11.2012 р. № 166 на суму 3948,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 658,06 грн.), від 22.11.2012 р. № 165 на суму 19198,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 3199,76 грн.);

податкові накладні від 20.11.2012 р. № 151 на суму 3245,45 грн. (у т.ч. ПДВ - 540,91 грн.), від 20.11.2012 р. № 150 на суму 16 513,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 2752,31 грн.), від 22.11.2012 р. № 166 на суму 3948,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 658,06 грн.), від 22.11.2012 р. № 165 на суму 19198,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 3199,76 грн.).

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку по рахунку позивача за 22.11.2012 р. та 23.11.2012 р.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ТД «Скандинавія» ґрунтувалися на договорі від 16.11.2012 р. № 77, за умовами якого ТОВ «ТД «Скандинавія» як продавець зобов'язується поставити, а позивач як покупець прийняти та сплатити товар - канцелярське приладдя згідно умовам даного Договору. Асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару узгоджуються сторонами заздалегідь.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ «ТД «Скандинавія» виписані позивачу наступні первинні документи:

рахунки-фактури від 19.11.2012 р. № 11106 на суму 7696,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1282,80 грн.), від 22.11.2012 р. № 11131 на суму 29256,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 4876,09 грн.), від 22.11.2012 р. № 11132 на суму 9347,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 1557,88 грн.);

видаткові накладні від 19.11.2012 р. № 106 на суму 7696,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1282,80 грн.), від 22.11.2012 р. № 131 на суму 29256,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 4876,09 грн.), від 22.11.2012 р. № 132 на суму 9347,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 1557,88 грн.);

податкові накладні від 19.11.2012 р. № 106 на суму 7696,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1282,80 грн.), від 22.11.2012 р. № 131 на суму 29256,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 4876,09 грн.), від 22.11.2012 р. № 132 на суму 9347,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 1557,88 грн.).

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку по рахунку позивача за 22.11.2012 р. та 23.11.2012 р.

Судом також приймається до уваги те, що на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Катрейд» та ТОВ «ТД «Скандинавія», позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації придбаного у зазначених контрагентів товарів іншим суб'єктам господарювання.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання договорів поставки та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Катрейд» та ТОВ «ТД «Скандинавія» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД «Скандинавія», судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД «Скандинавія».

Отже, операції позивача з ТОВ «Катрейд» та ТОВ «ТД «Скандинавія», здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Катрейд» та ТОВ «ТД «Скандинавія».

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів від 30.05.2013 р. №1095/22.8-17/38185978 та від 28.05.2013р. №1078/223-17/38214411, оскільки, інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічної звірки відповідних контрагентів позивача.

В той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної контрагентів, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів - ТОВ «Катрейд» та ТОВ «ТД «Скандинавія», є безпідставними.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Катрейд» та ТОВ «ТД «Скандинавія».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 06.11.2013 р. №0007462208 та №0007452208.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.11.2013 р. №0007462208 та №0007452208 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 р. №0007462208.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 р. №0007452208.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Деварос» (ідентифікаційний код: 38419261, адреса: 03138, м. Київ, вул. Охтирська, 6) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38747190, адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок