Ухвала

від 24.06.2014 по справі 826/4419/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4419/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М-Деварос» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0007462208 та №0007452208 від 06 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 травня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «М-Деварос» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0007462208 та №0007452208 від 06 листопада 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТД «Скандинавія», ТОВ «Катрейд» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04 жовтня 2013 року по 10 жовтня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «М-Деварос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Скандинавія» та ТОВ «Катрейд» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2013 року №1922/26-58-22-08-11/38419261, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14868,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року - 14868,00 грн.; порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15611,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2012 року - 15611,00 грн.

На підставі акту перевірки №1922/26-58-22-08-11/38419261 від 17 жовтня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року №0007452208, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 18585,00 грн., у тому числі 14868,00 грн. за основним платежем та 3717,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0007462208, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 19514,00 грн., у тому числі 15611,00 грн. за основним платежем та 3903,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Катрейд» (продавець) укладено договір поставки №144 від 20 листопада 2012 року, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору. Товар відвантажується зі складу продавця або доставляється продавцем на підставі видаткової накладної продавця, згідно письмового замовлення, чи замовлення по телефону або надісланого електронною поштою чи факсом покупця (п.2.1). Покупець зобов'язується прийняти товар по кількості та якості у відповідності до чинного законодавства і передати продавцю оформлені товаропровідні документи, які підтверджують факт прийняття товару та виконання обов'язку продавця передати товар.

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано рахунки-фактури від 20 листопада 2012 року №11151, №11150, від 22 листопада 2012 року №11166, №11165; видаткові накладні від 20 листопада 2012 року №151, №150, від 22 листопада 2012 року №166, №165; податкові накладні від 20 листопада 2012 року №151, №150, від 22 листопада 2012 року №166, №165, банківські виписки на підтвердження оплати товару.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД «Скандинавія» (продавець) укладено договір №77 від 16 листопада 2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити канцелярське приладдя згідно умов даного договору. Асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару узгоджуються сторонами заздалегідь (п.2.1).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано рахунки-фактури від 19 листопада 2012 року №11106, від 22 листопада 2012 року №11131, №11132; видаткові накладні від 19 листопада 2012 року №106, від 22 листопада 2012 року №131, №132; податкові накладні від 19 листопада 2012 року №106, від 22 листопада 2012 року №131, №132, банківські виписки на підтвердження оплати товару.

Також позивачем, основними видами діяльності якого є оптова торгівля текстильними товарами, іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, надано докази щодо подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ТД «Скандинавія», ТОВ «Катрейд» товару контрагентам-покупцям (видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськи виписки щодо оплати товару).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 30 травня 2013 року №1095/22.8-17/38185978 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Катрейд» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 червня 2012 року по 31 січня 2013 року», в якому зазначено, що податковим органом не встановлено місцезнаходження ТОВ «Катрейд»; з лютого 2013 року підприємство не звітує; директор, бухгалтер та засновник є одна особа, яка за контактними даними не відповідає. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Катрейд» за період з 01 червня 2012 року по 31 січня 2013 року, отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Катрейд» здійснювалась поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Катрейд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Катрейд» та підприємствами-постачальниками є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Таким чином, ТОВ «Катрейд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 28 травня 2013 року №1078/223-17/38214411 «Про неможливій проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Скандинавія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 31 березня 2013 року», в якому встановлено, що стан ТОВ «Торговий дім «Скандинавія» - 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтво платника ПДВ анульовано 21 березня 2013 року; при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації також встановлено, що в періоді з 01 червня 2012 року по 31 березня 2013 року у ТОВ «ТД «Скандинавія» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТД «Скандинавія», ТОВ «Катрейд» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на протоколі допиту свідка ОСОБА_2 від 09 лютого 2013 року, який значився як директор ТОВ «ТД «Скандинавія», в якому зазначено, що ОСОБА_2 не здійснював фінансово-господарську діяльність на підприємстві ТОВ «ТД «Скандинавія», не мав за мету займатись підприємницькою діяльністю та отримувати прибуток від діяльності товариства, ніяких товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «ТД «Скандинавія» ніколи не отримував та нікому не постачав, підприємство на своє ім'я не реєстрував, печатку не отримував та не використовував, банківських рахунків не відкривав.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «ТД «Скандинавія», ТОВ «Катрейд» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ними та позивачем. При цьому, протокол допиту свідка ОСОБА_2 про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Скандинавія» не може бути належним доказом у даній справі, оскільки є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку йому має дати суд в порядку кримінального судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТОВ «ТД «Скандинавія», ТОВ «Катрейд», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06 листопада 2013 року №0007462208 та №0007452208, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 червня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.