Рішення

від 08.05.2014 по справі 161/1030/14-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1030/14-ц

Провадження № 2/161/1025/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі - Козак О.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.03.2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3, який був укладений 04.09.2005 року.

За час перебуванні у шлюбі ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,12 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, де вони розпочали будівництво індивідуального житлового будинку.

Зазначає, що спірний будинок був побудований за час шлюбу за спільні кошти, при цьому право власності на будинок ще не виникло, оскільки він не прийнятий в експлуатацію.

У зв'язку з чим просила визнати житловий будинок з підвалом, гаражем та мансардою по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, а також визнати за нею право власності на ? частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного будинку, а також на ? частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, вказуючи на те, що не заперечує щодо визнання житлового будинку та земельної ділянки спільною сумісної власністю подружжя, проте, просить визнати за ним право власності на 2/3 частин будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного будинку, а також на 2/3 частин земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що маючи на меті збудувати будинок для своєї сім'ї, не маючи коштів на придбання матеріалів та оплати за виконані роботи, ним за згодою колишньої дружини в період з 2006-2009 року були позичені кошти, а саме: у ОСОБА_5 - 28000,00 доларів США, ОСОБА_6 - 13000,00 доларів США,ОСОБА_7 - 8000,00 доларів США і ОСОБА_8 - 21000,00 доларів США, які були використані на придбання будівельних та конструктивних матеріалів, обладнання і оплату за виконані роботи.

Зазначає, що у встановлений термін він не мав змоги повернути позикодавцям кошти, тому вони звернулись до суду із позовами про повернення вказаних коштів і рішеннями Луцького міськрайонного суду вони задоволені повністю та вступили в законну силу. Оскільки, відповідно до рішень суду відповідати за повернення позичених коштів буде особисто він, то вважає, що має право на більшу частку у спільному майні подружжя.

В судовому засіданні позивач та її представник за первісним позовом позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Зустрічний позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Відповідач та її представник в судовому засіданні первісний позов визнали частково, зустрічний позов підтримали та просили задовольнити. При цьому не заперечували щодо визнання спірного будинковолодіння та земельної ділянки спільною сумісної власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/3 спірного будинку і земельної ділянки.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний - повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.03.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який зареєстрований 04.09.2005 року відділом РАЦСу Луцького міського управління юстиції (а.с. 8).

Як вбачається з державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №652986, ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га с. Підгайці Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 12).

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором - ч.ч. 1, 3 ст. 70 СК України.

Як слідує із роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що житловий будинок з підвалом, гаражем та мансардою по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, і як слідує із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8002-8004 від 13.11.2013 року, його будівельна готовність становить 94,5% (а.с. 67-75).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з досліджених судом письмових доказів, рішеннями Луцького міськрайонного суду з ОСОБА_3 стягнуто кошти за договорами позики, а саме: від 02.10.2013 року - стягнуто на користь ОСОБА_7 борг в сумі 8000,00 доларів США, що еквівалентно 63760,00 грн.; 23.10.2013 року на користь ОСОБА_9 - 103610,00 грн.; 23.10.13 року на користь ОСОБА_8 - 21000,00 доларів США, що по курсу НБУ становить 167370,00 грн.; 28.02.2014 року на користь ОСОБА_5 - 279616,40 грн. (а.с. ).

При цьому, допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в судовому засідання ствердили, що позичали кошти ОСОБА_3 саме на будівництво будинку і останні два свідки у стверджувальні формі вказали, що були особисто присутні коли відповідачем купувалися будівельні матеріали на значні суми коштів, які вони ж позичали.

Викладена обставина також стверджується рішенням суду від 28.02.2014 року, яке набрало законної сили, про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики в розмірі 279 616,4 грн. і вказана обставина у відповідності до ст.61 ЦПК України доведенню і доказуванню не підлягає.

Водночас, суд зважає на ту обставину, що всі оригінали товарних чеків та квитанцій на придбання будівельних матеріалів і обладнання знаходились у ОСОБА_3, що також в сукупності з іншими доказами свідчить про те, що саме за отриманні кошти в якості позики і були придбані будівельні матеріали, конструктивні елементи та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного житлового будинку.

При цьому, як слідує із пояснень відповідача та наданих ним письмових доказів стовно отримуваної заробітної плати і доходів в період будівництва, то їх розмір не відповідає сумі тих коштів які були понесені при будівництві у вказаний період, а тому аналізуючи їх сукупності, суд вважає, що у зв'язку з цим відповідачу слід збільшити частку у спільному майні подружжя, так як вважає, що ним значно більше затрачено особистих коштів при будівництві, в тому числі й отриманих в борг. Про наведене також свідчить пояснення позивача про те, що їй не було відомо про отриманні позики, а також той факт, що обов'язок по їх поверненню в повному обсязі покладено рішеннями судів на відповідача як його особисте зобов'язання.

Покази свідка ОСОБА_10 стосовно використання коштів від реалізації його ж майна - земельної ділянки та автомобіля відповідають частці позивача, яку, думку суду, слід визначити ОСОБА_1

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину, а за ОСОБА_3 - на 2/3 частин будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного будинку та будівлі та відповідно в таких частках право власності на земельну ділянку, що відповідає вимогам ст.120 ЗК України.

Інші доводи позивача та її представника не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог - 2271,06 грн. судового збору(3441 грн. від 1/3) та 1455,3 грн. за проведення експертизи (2205 грн. від 1/3), а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2615 грн. по задоволеному зустрічному позову.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 130, 209, 213, 214, 215, 256 ЦПК України, ст. 331, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 65, 70 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з підвалом, гаражем та мансардою по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею, 0,12 га в с. Підгайці Луцького району, призначену для його обслуговування - об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з підвалом, гаражем та мансардою по АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної ділянки за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2271,06 грн. судового збору та 1455,3 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього 3726(три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 36 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з підвалом, гаражем та мансардою по АДРЕСА_1 та на 2/3 частини земельної ділянки за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М.Кихтюк