Рішення

від 12.06.2014 по справі 161/1030/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1030/14-ц Провадження № 22-ц/773/974/14 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Категорія: 46 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л. М.

суддів - Осієнка А.А., Лівандовської-Кочури Т. В.,

при секретарі Кирилюку О.О.

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

09 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Свій позов мотивує тим, що з 4 вересня 2009 року по 11 березня 2013 року перебувала з ним у шлюбі. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2

За час перебування у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу сторони придбали земельну ділянку площею 0,12 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, де вони розпочали будівництво індивідуального житлового будинку.

Зазначає, що спірний будинок побудований за час шлюбу за спільні кошти, при цьому право власності на будинок ще не виникло, оскільки він не прийнятий в експлуатацію.

У зв'язку з чим просила визнати житловий будинок з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, а також визнати за нею право власності на ? частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного будинку, а також на ? частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, вказуючи на те, що не заперечує щодо визнання житлового будинку та земельної ділянки спільною сумісної власністю подружжя. Проте, просить визнати за ним право власності на 2/3 частин будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного будинку, а також на 2/3 частин земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що маючи на меті збудувати будинок для своєї сім'ї, не маючи коштів на придбання матеріалів та оплати за виконані роботи, ним за згодою колишньої дружини в період з 2006-2009 року були позичені кошти, а саме: у ОСОБА_6 - 28000,00 доларів США, ОСОБА_7 - 13000,00 доларів США,ОСОБА_8 - 8000,00 доларів США і ОСОБА_1 - 21000,00 доларів США, які були використані на придбання будівельних та конструктивних матеріалів, обладнання і оплату за виконані роботи.

Зазначає, що у встановлений термін він не мав змоги повернути позикодавцям кошти, тому вони звернулись до суду із позовами про повернення вказаних коштів. Рішеннями Луцького міськрайонного суду позови були задоволені повністю та вступили в законну силу. Оскільки, відповідно до рішень суду відповідати за повернення позичених коштів буде особисто він, то вважає, що має право на більшу частку у спільному майні подружжя.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2014 року первісний позов задоволено частково.

Визнано житловий будинок з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,12 га в с. Підгайці Луцького району, призначену для його обслуговування - об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної ділянки за вказаною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2271,06 грн. судового збору та 1455,3 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього 3726 грн. 36 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 та на 2/3 частини земельної ділянки за вказаною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2615 грн. судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заслухавши пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.03.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який зареєстрований 04.09.2005 року відділом РАЦСу Луцького міського управління юстиції (а.с. 8).

Як вбачається з державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №652986, ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га с. Підгайці Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 12).

Під час перебування у шлюбі сторони на вказаній земельній ділянці почали будівництво житлового будинку.

Відповідно до висновку №8002-8004 судової будівельно-технічної експертизи від 13 листопада 2013 року інвентаризаційна вартість (як оціночна) досліджуваного житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи становить 784 471,00грн., без врахування ПДВ. Будівельна готовність об`єкту становить 94,5%.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці, та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Як слідує із роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що житловий будинок з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Як вбачається з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 82-90), виготовленого комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» станом на 03 жовтня 2013 року, та не заперечується сторонами по справі, будівля самочинно збудована.

Оскільки право власності на самочинно збудовані будівлі до цього часу ні за ким не зареєстровано, то в силу ч.3 ст.331 ЦК України, особи, які збудували ці будівлі є власниками матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Задовольняючи первісний позов частково, а зустрічний позов повністю місцевий суд виходив з того, що відповідачем значно більше затрачено особистих коштів при будівництві, в тому числі й отриманих в борг, у зв'язку з цим відповідачу слід збільшити частку у спільному майні подружжя.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки спірне майно створене внаслідок трудових і грошових затрат подружжя для спільного проживання, а тому в силу ст. 372 ЦК України частки сторін у спірному майні є рівними.

Таким чином, оскільки будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку належать позивачу і відповідачу як подружжю на праві спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя слід визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину, а за ОСОБА_4 - на ? частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірного будинку та будівлі та відповідно в таких частках право власності на земельну ділянку.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду у справах № 161/12888/13-ц про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7, № 161/13469/13-ц про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8, № 161/12389/13-ц про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, № 161/11377/13-ц про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, оскільки в перших трьох справах не встановлено з якою метою позичені пошти, а також особи на користь яких стягнено суми боргу є близькими родичами або друзями відповідача. Рішення по даних справах виносилися у період розгляду справи про розподіл майна подружжя та на момент винесення оскаржуваного рішення жоден з виконавчий лист не був пред'явлений до виконання, що дає підстави колегії суддів вважати, що дані позови були пред'явлені з метою зменшення частки позивачки у спільному майні подружжя.

Допитані в судовому засіданні свідки, крім батька відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6., не змогли підтвердити ту обставину, що саме ті кошти які були позичені відповідачу ОСОБА_4 потрачені на придбання частини будівельних матеріалів, що про позики відомо і позивачці по справі. Також із показань свідків вбачається, що їх офіційний рівень доходів не дозволяє надати такого роду позику.

З врахуванням ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2205грн. витрат на проведення експертизи, 3441 грн. витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 653,72грн. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги; з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2179,16 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2014 в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою (кадастровий № 0722884800:01:001:0041).

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 4094(чотири тисячі дев'яносто чотири)грн. 72 коп. витрат по оплаті судового збору та 2205 (дві тисячі двісті п'ять)грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього 6299 (шість тисяч двісті дев'яносто дев'ять ) грн. 72 коп.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з підвалом, гаражем та мансардою АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою(кадастровий № 0722884800:01:001:0041).

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 16 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: