Постанова

від 20.05.2014 по справі 810/5518/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5518/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Васильківська фірма «Екогазсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року відкрите акціонерне товариство «Васильківська фірма «Екогазсервіс» (далі - Позивач, ВАТ «ВФ «Екогазсервіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, Васильківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2013 року №0001252203, №0001262203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з контрагентом договору, на підставі якого ВАТ «ВФ «Екогазсервіс» було сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у травні 2013 року працівниками Васильківської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «ВФ «Екогазсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків та зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, внаслідок чого господарські угоди, укладені між ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» при придбанні товарів (робіт, послуг) у травні, червні, липні, жовтні 2012 року не містять у своїй суті розумної економічної причини, укладені удавано з метою приховування сплати податків; п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 120 066,00 грн. пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.7 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 126 070,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.05.2013 року №693/22-03/13706150. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення 07.06.2013 року: 1) форми «Р» №0001262203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 157 587,00 грн., у тому числі за основним платежем - 126 070,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 31 517,00 грн.; 2) форми «Р» №0001252203, яким ВАТ «ВФ «Екогазсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150 082,00 грн., у тому числі за основним платежем - 120 066,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 30 016,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (Постачальник) та ВАТ «ВФ «Екогазсервіс» (Зберігач) укладено договір №12/12-2010 від 06.12.2010 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується оплачувати та постачати, а Зберігач зобов'язується здійснити резервування ємностей для зберігання скрапленого газу (суміш пропан-бутан ДСТУ 4047-2001), який надходитиме на спеціалізовану базу зберігання скрапленого газу ВАТ «ВФ «Екогазсервіс», вул. Залізнична, 168, смт. Калинівка Васильківського району Київської області, а також організовувати відправку порожніх залізничних цистерн протягом дії цього Договору.

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 53-59).

Також між ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (Постачальник) та ВАТ «ВФ «Екогазсервіс» (Покупець) укладено договір №15/01-2011 від 01.01.2011 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ, за умовами даного Договору, але при умові, якщо у Постачальника газ є в наявності.

Пунктом 2.1 вказаного Договору передбачено, що Постачальник може здійснювати поставку газу на одній з таких умов: - CARRIAG PAID TO (СРТ - «перевезення оплачено до») або - CPT EX WORKS - «Франко склад») відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2000 року. Конкретні умови поставки (передачі у власність) газу сторони погоджують за один день до запланованої поставки.

Згідно п. 3.2 Договору приймання газу здійснюється за кількістю і якістю з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 року 332.

Факт виконання договірних зобов'язань за вищевказаними правочинами, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: платіжних доручень (т. 1 а.с. 63, 68, 73, 78, 83, 88, 97, 98, 103, 108), видаткових накладних (т. 1 а.с. 65, 70, 75, 80, 85, 90, 94, 100, 105, 110), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 64, 69, 74, 79, 84, 89, 93, 99, 104, 109), податкових накладних (т. 1 а.с. 66, 71, 76, 81, 86, 91 ,95, 101, 106, 111), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 67, 72, 77, 82, 87, 92, 96, 102, 107, 112).

При цьому Київський окружний адміністративний суд підкреслив, що у придбаний за вказаним вище договором газ було використано Позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку реалізовано третім особам.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з вищезазначеним контрагентом договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Однак, на думку колегії суддів, такі висновки суду є передчасними з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону, видаткові накладні, надані Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» не містять відомостей про посади особи та/або осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку обох контрагентів, а також не містять вказівку на місце їх складання.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 року №332 Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту (далі - Інструкція) встановлюється єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.

Підпунктом 10.1 вказаної Інструкції визначено, що матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою N 15-ГС (додаток 15), в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня.

Крім цього, для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС.

Приймання СВГ, що не належить підприємству, також відображається в журналі оперативного обліку СВГ в розрізі власників газу.

Кількість СВГ, яка приймається на зберігання, у разі надходження її залізничним та автомобільним транспортом, визначається на підставі актів приймання СВГ за кількістю за формою N 1-ГС або N 3-ГС, відповідно.

Рух СВГ у резервуарах парку зберігання фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху СВГ окремо щодо кожного власника газу.

Вищеперераховані документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Згідно пп. 10.2 Інструкції записи в товарній книзі кількісного руху СВГ матеріально відповідальні особи здійснюють: під час надходження - на підставі приймального акта; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишки газу обчислюються після кожного запису в товарній книзі.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами в бухгалтерію підприємства за підписом. Реєстри складаються в двох примірниках. У реєстрі повинні бути відображені такі дані: дата складення реєстру; назва і номер документа; кількість відпущеного СВГ в одиницях маси.

На відпущений СВГ, який не належить підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстр окремо на кожного власника СВГ (пп. 10.3 Інструкції).

Водночас Позивачем, попри пряме зазначення необхідності дотримання вимог Інструкції в п. 3.2 Договору, не було надано доказів ведення кількісного обліку скрапленого вуглеводного газу у товарній книзі руху СВГ за формою 15-ГС, журналу оперативного обліку СВГ за формою 2-ГС, реєстрів первинних документів. Вищенаведене, зважаючи на нормативно встановлені вимоги до первинної документації, яка підтверджує факт руху, зокрема, скрапленого вуглеводного газу, свідчить про відсутність руху СВГ за Договором.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань Позивачем із вказаним вище контрагентом, а відтак і про передчасність висновків суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про порушення ФАТ «ВФ «Екозагсервіс» вимог законодавства у сфері оподаткування.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та руху товарно-матеріальних цінностей, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ВАТ «ВФ «Екогазсервіс» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а також для формування валових витрат за результатами правовідносин з вказаним контрагентом.

Судовою колегією враховується, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність Договору, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав вважати реальними господарські операції з придбання Позивачем СВГ у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» з огляду на не підтвердження факту виконання господарських операцій необхідними згідно вимог законодавства документами.

Отже, надані Позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірним Договором товару є сумнівними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат ВАТ «ВФ «Екогазсервіс».

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Поряд з цим судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність твердження Васильківської ОДПІ на нікчемність правочину через фіктивний характер контрагента Позивача з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків. Крім того, Київський окружний адміністративний суд обґрунтовано зазначив, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, а сама по собі їх відсутність не може свідчити про безтоварність операції.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам Апелянта та висновкам суду першої інстанції у сукупності з наявними у матеріалах справи доказами, прийшов до висновку, що відсутність необхідної законодавчо передбаченої первинної документації свідчить про відсутність факту постачання скрапленого вуглеводного газу, а відтак і про неможливість формування податкового обліку за відсутності таких документів.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне постанову суду скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити повністю.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Васильківська фірма «Екогазсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.