Ухвала

від 20.05.2014 по справі 826/20581/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20581/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (далі - Позивач, ТОВ «БМБ Компаунд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Деснянському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 року №0002201640.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для формування податкового кредиту у ТОВ «БМБ Компаунд» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у липні 2013 року працівниками Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМБ Компаунд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Спец монтаж ЛТД» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 399 376,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 22.07.2013 року №59/16-10/30406297. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.08.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002201640, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 559 065,00 грн., у тому числі за основним платежем - 399 376,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 159 689,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «БМБ Компаунд» (Покупець) були укладені договори поставки від 08.08.2011 року №080811, від 02.07.2011 року №020711, від 06.06.2011 року №060611, від 04.09.2011 року №040911.

Згідно вказаних договорів Постачальник зобов'язується передати на умовах діючого договору, а Покупець зобов'язується прийняти у власність товар та оплатити його вартість в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктами 2.1 договорів визначено, що якість та безпека товару повинна підтверджуватися документами на українській мові, згідно діючого законодавства України: сертифікатом походження, сертифікатом відповідності, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи України з протоколом випробувань, сертифікатом якості на кожну партію товару із зазначенням дати виробництва, листом безпеки.

Факт приймання-передачі товару по кількості підтверджується накладними (пп. 4.3.2 договорів).

Згідно наявних у матеріалах справи специфікаціях до вказаних вище договорів (т. 1 а.с. 68, 75, 85, 99), ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» зобов'язувалося поставити Позивачу: барвник «Міхрома» OF0911, ароматизатор «Шоколад», аромат-карамель «Тоффи». При цьому, факт передачі товару, а відтак і реальності господарських операцій, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 69, 76, 79, 86, 10, 103, 106), податкових накладних (т. 1 а.с. 71, 78, 81, 88, 102, 105, 108), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 70, 77, 80, 87, 101, 104, 107).

Оплата товару ТОВ «БМБ Компаунд» не проводилася, у той час як згідно договорів про відступлення права вимоги від 12.12.2011 року №41, 42, 43, 44 (т. 1 а.с. 110-117) право вимагати належне виконання зобов'язань з договорами від 08.08.2011 року №080811, від 02.07.2011 року №020711, від 06.06.2011 року №060611, від 04.09.2011 року №040911 перейшло до ТОВ «Бюро Картуал», про що старий та новий кредитори повідомили Позивача відповідними листами (т. 1 а.с. 89-95, 109).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з між контрагентами та не підтверджують факту придбання Позивачем товарів, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецмонтаж ЛТД», які б давали право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки матеріали справи не містять, по-перше, оплати документально отриманого у контрагента товару, по-друге, сертифіката походження товару, сертифіката відповідності товару, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи України з протоколом випробувань, сертифіката якості на кожну партію товару із зазначенням дати виробництва, листа безпеки, по-третє, відомості про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції При цьому, всупереч вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні не містять відомостей про місце її складання.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» товар, а також не підтверджено документально його рух. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності документально отриманого від ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» товару, оскільки ними не підтверджується отримання останнього саме від вказаного суб'єкта господарювання.

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства та відсутність їх у визначеному договором обсязі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «БМБ Компаунд» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з посиланням Апелянта на безпідставність посилання Відповідача на матеріали досудового слідства за обвинуваченням засновника ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» ОСОБА_2, оскільки вина особи може бути встановлена виключно судом, у той час як ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.12.2012 року скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2012 року, якою визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.