Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/3164/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 травня 2014 року №826/3164/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 №0007732208 та від 13.11.2013 №0007742208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 №0007732208 та від 13.11.2013 №0007742208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 16.10.2013 №1907/226-58-22-08-11/37739942 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 №0007732208 та від 13.11.2013 №0007742208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість висновків акту перевірки від 16.10.2013 №1907/226-58-22-08-11/37739942 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 №0007732208 та від 13.11.2013 №0007742208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В судовому засіданні 03.04.2014 сторони подали клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Утекс Україна, приватним підприємством «ЕВМ Сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Хаус-Кук», товариством з обмеженою відповідальністю «Дюполь системс», товариством з обмеженою відповідальністю «Еліре», товариством з обмеженою відповідальністю «Асті-Ко», товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест», товариством з обмеженою відповідальністю «Негоціант», товариством з обмеженою відповідальністю «Нельсон Інтерхолд», товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансгруп-плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Юркомстіль», товариством з обмеженою відповідальністю «Ідзуна» за період з 01.01.2009 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 82 638,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 86 770,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.10.2013 №1907/226-58-22-08-11/37739942 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 13.11.2013 №0007732208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 108 462,00 грн., у тому числі: 86 770,00 грн. - основний платіж, 21692,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 13.11.2013 №0007742208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 298,00 грн., у тому числі: 82 638,00 грн. - основний платіж, 20 660,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.10.2013 №1907/226-58-22-08-11/37739942 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест» за договором від 04.12.2012 №04-12-12, а також за договором від 01.11.2012 №01/11/12/6, посилання на якій в акті перевірці відсутнє, проте в акті перевірці відображені первинні документи за цим договором (акти здачі-прийнятті робіт, податкові накладні).

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест» (постачальник) укладено договір від 04.12.2012 №04-12-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується виконати поставку будівельних матеріалів згідно специфікації, а покупець зобов'язується оплатити поставку товару згідно умов договору.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест» (підрядник) укладено договір від 01.11.2012 №01/11/12/6, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними та залученими силами поставку та монтаж металевих дверей на об'єкті замовника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 01.11.2012 №01/11/12/6 та від 04.12.2012 №04-12-12; специфікації; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.04.2013 №1281/22.5/38239567 та лист слідчого управління Державної податкової служби в місті Києві від 03.04.2013 №3920, яким надано до перевірки протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 22.11.2012 та довідку у кримінальному провадженні №32012110000000009 старшого слідчого з слідчого управління Державної податкової служби в місті Києві.

Перевіряючи рух активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, аналізуючи надані позивачем первинні документи суд встановив наступне.

З підпункту 3.5 пункту 3 договору від 04.12.2013 №04-12-12 вбачається, що при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному екземпляру товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: рахунок-фактури; видаткову накладну або акт прийому-передачі; податкову накладну.

Разом з тим, позивачем не надано копій рахунків-фактур, а надані видаткові накладні не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що первинних документів. Так, видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, зокрема, місця складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, прізвища осіб, що підписали ці накладні. Зазначене не дає змоги ідентифікувати осіб, що склали та підписали ці документи.

Відповідно до статті 9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 договору від 04.12.2013 №04-12-12, постачальник передає, а покупець приймає товар за якістю згідно сертифіката якості заводу виробника, проте позивачем не надано суду будь-якого сертифікату.

Є певні розбіжності і в відомостях, зазначених в товарно-транспортних накладних.

Так, відповідні накладні також підписано без зазначення прізвища осіб, що їх склали. Окрім того, згідно товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження товару зазначена адреса: місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73Б, хоча товариство з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 49. Будь-яких первинних документів, які обумовлюють відповідне місце/адресу поставки позивачем суду не надано.

Суд наголошує, що позивач не надав будь-яких документів на підтвердження того, що у власності чи у користуванні товариства перебуває якесь нежитлове приміщення чи склад, який відповідає вимогам для зберігання специфічного товару «смоли ППС».

Не надано позивачем суду доказів щодо економічної обґрунтованості відповідних договорів, а також використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності.

За таких обставин, позивачем порушено приписи пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки позивачем були сформовані показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених належними первинними документами.

Враховуючи викладене, позивачем не спростовано висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.10.2013 №1907/226-58-22-08-11/37739942 щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.