Ухвала

від 22.07.2014 по справі 826/3164/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3164/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Інвест" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007732208, №0007742208 від 13.11.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБС-Інвест" звернулося до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007732208, №0007742208 від 13.11.2013

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ТБС-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Утекс Україна, ПП «ЕВМ Сервіс», ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Дюполь системс», ТОВ «Еліре», ТОВ «Асті-Ко», ТОВ «Тефіда Інвест», ТОВ «Негоціант», ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Фінансгруп-плюс», ТОВ «Юркомстіль», ТОВ «Ідзуна» за період з 01.01.2009 по 31.12.2012. Результати перевірки оформлені актом від 16.10.2013 №1907/226-58-22-08-11/37739942.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 82 638,00 грн. та вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 86 770,00 грн.

13 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0007732208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 108 462,00 грн., у тому числі: 86 770,00 грн. - основний платіж, 21692,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0007742208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 298,00 грн., у тому числі: 82 638,00 грн. - основний платіж, 20 660,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що позивачем не надано суду доказів щодо економічної обґрунтованості відповідних договорів, а також використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тефіда Інвест» укладено договір від 01.11.2012 №01/11/12/6, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними та залученими силами поставку та монтаж металевих дверей на об'єкті замовника та договір від 04.12.2012 №04-12-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується виконати поставку будівельних матеріалів згідно специфікації, а покупець зобов'язується оплатити поставку товару згідно умов договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії договорів від 01.11.2012 №01/11/12/6 та від 04.12.2012 №04-12-12; специфікації; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди.

Разом з тим, з підпункту 3.5 пункту 3 договору від 04.12.2013 №04-12-12 вбачається, що при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному екземпляру товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: рахунок-фактури; видаткову накладну або акт прийому-передачі; податкову накладну.

Разом з тим, позивачем не надано копій рахунків-фактур та сертифікатів якості, а надані видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, зокрема, місця складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, прізвища осіб, що підписали ці накладні. Зазначене не дає змоги ідентифікувати осіб, що склали та підписали ці документи, а тому вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що первинних документів.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Інвест" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.