Постанова

від 15.05.2014 по справі 810/6376/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6376/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В. Р.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислове підприємство "Спецкомунбуд" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі Київської області (правонаступник - ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 р. №0000672201/550.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ в Обухівському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ при взаємовідносинах з МПП фірма «Тайфун» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну сумі 21667,00 грн., в тому числі по місяцях: вересень 2012 р. - 21667,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 р. №0000672201/550, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 27083,75 грн., в тому числі 21667,00 грн. за основним платежем та 5416,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт ДПІ в Обухівському районі Київської області від 18.02.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки МПП фірми «Тайфун» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Старт Д» за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2012 р., ТОВ «Ліга» за січень 2012 р., ТОВ «ВК Віконні системи», за лютий 2012 р.». Встановлено, що: « … в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення МПП фірма «Тайфун» господарських операцій через визнання операцій купівлі-продажу із ТОВ «Фрея Агро», ТОВ «ВТП плюс», ТОВ АПП «Спецкомунбуд», філія Смілянська ДЕД, ПАТ «Сигнаївський КХП», ТОВ «Авіа буд», ДНЗ ПТУ 14 м. Городище, ВК Сільрада, ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Бел Оіл» такими, які не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача»…».

Між ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» (замовник) та МПП фірма «Тайфун» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 13 від 18.09.2012 р., згідно якого за дорученням замовника субпідрядник зобов'язується виконати роботи по благоустрою АЗС в с. Ротмистрівка, Черкаської області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

На виконання зазначеного договору МПП фірма «Тайфун» на адресу позивача виписані податкові накладні та видаткові накладні від 19.09.2012 р. №87, від 24.09.2012 р. №92, від 15.10.2012 р. №95.

За виконані роботи ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» здійснило виплату грошових коштів МПП фірма «Тайфун», що підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2012 р. на суму 60000,00 грн.; від 24.09.2012 р. на суму 70000,00 грн.; від 15.10.2012 р. на 100000,00 грн.

Усі вищевказані податкові накладні включені ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних на підставі вищевказаних податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій МПП фірма «Тайфун» було включено до Єдиного державного реєстру, а отже перебувало на обліку платників податків, на час здійснення ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» господарських операцій із МПП фірма «Тайфун» його свідоцтво було дійсним.

Як зазначено судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення, фінансово-господарські операції між ТОВ «Агро-промислове підприємство «Спецкомунбуд» та МПП фірма «Тайфун» підтверджуються: актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 р.,платіжними дорученнями, податковими накладними.

Позивачем надано копії Форма №1 ДФ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку МПП фірма «Тайфун», які свідчать про наявність у контрагента фізичної, технічної та технологічної можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що позивачем надано в якості доказів належним чином оформлені, достатні для встановлення реальності господарських операцій первинні документи:

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- акти приймання будівельних робіт за лютий 2013 р.;

- платіжні доручення.

Натомість, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції не надано оцінки належності та достатності зазначених доказів.

Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів приходить до висновку про необхідність надання оцінки вказаним доказам.

Відповідно до договору субпідряду № 13 від 18.09.2012 р. (а. с. 11-12) вартість договору визначається згідно актів виконаних робіт.

Згідно п. п. 5.4 даного договору після підписання договору замовник проводить попередню оплату у розмірі не менше 30 % від суми договору.

Дані пункти є протилежними один одному, з огляду на що колегія суддів не має можливості встановити відповідність суми, сплаченої за виконані роботи, ціні договору, а також відслідкувати хронологію платежів за виконані роботи.

Такі протиріччя наводять колегію суддів на думку, що укладення цього правочину не мало на меті його реальне виконання, зважаючи на те, що фактично зазначений пункт передоплати виконати неможливо.

Натомість, зважаючи на те, що перша оплата відбулася 19.09.2012 р. за умови прийняття її в якості передоплати, незрозумілим залишається метод вирахування 30% від загальної ціни договору.

Крім того, як свідчать матеріали справи, податкові зобов'язання визначені податковими накладними № 87 від 19.09.2012 р. та № 92 від 24.09.2012 р. виникли у позивача у вересні 2012 р.

Остання оплата за виконані роботи згідно платіжного доручення відбулася 24.09.2012 р.

Як зазначив суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, доказом виконання робіт є наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних робіт б/н за лютий 2013 р.

Зважаючи на те, що перевіряємий період взаємовідносин позивача з контрагентом становить вересень 2012 року, колегії суддів є незрозумілим висновок суду першої інстанції про належність та допустимість в якості доказу акту за виконані роботи в лютому 2013 року.

На думку колегії суддів, даним документом, навпаки, повністю спростовується реальність господарських операцій, що були предметом перевірки.

Досліджуючи загальну суму ПДВ, в тому числі визначену на підставі податкової накладної № 95 від 15.10.2012 р., що не була предметом перевірки, колегія суддів встановила, що вона дорівнює сумі ПДВ, зазначеній в акті за лютий 2013 року: 38333,34 грн.

Таким чином, цілком можливо було б зробити висновок про те, що позивач оплачував роботу контрагента за певні об'єми виконаних робіт, якби наявні в сукупності матеріали справи не свідчили про те, що єдиною підставою оплати за виконані послуги, крім передоплати, мав бути акт прийнятих робіт.

Натомість, кінцевий розрахунок за роботи здійснено на користь контрагента 15.10.2012 р., а самі роботи прийняті в лютому 2013 р., що повністю протирічить суті договору.

Також, в матеріалах справи відсутній локальний кошторис на будівництво, а відповідно до акту перевірки МПП фірма «Тайфун» від 18.02.2013 р. № 306/22/14208052 останній не має на балансі власних основних фондів І групи та жодних транспортних засобів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що документально відображені взаємовідносини позивача з МПП фірма «Тайфун» не носять реального характеру та не мають впливу на фінансовий стан позивача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи можуть доводити реальність виконання робіт в межах господарської діяльності позивача, проте відсутні первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій з виконання робіт саме від контрагента, яким виписані податкові накладні, які є єдиною підставою для формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислове підприємство "Спецкомунбуд" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислове підприємство "Спецкомунбуд" відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 20.05.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.