Ухвала

від 14.05.2014 по справі 2а-6609/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6609/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року за № 000811170 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 7495,63 грн. та за № 000812170 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 50364,70 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що викладені в акті перевірки висновки є такими, що не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на чинному законодавстві, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0008111700 від 21 листопада 2012 року про визнання податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 7495,63 грн. та податкове повідомлення-рішення №0008121700 від 21 листопада 2012 про визнання податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 50364,70 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 жовтня 2012 року по 19 жовтня 2012 року фахівцями відповідача здійснено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки ОДПІ було складено акт від 02 жовтня 2012 року за № 257/17/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яким встановлені порушення позивачем норм пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України, норм ст.13, ст.14 розділу 4 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", та пунктів 138.1 ст.138, п.146.11, 146.12 ст.146, ст.177 ПК України.

В зв'язку з встановленими порушеннями ОДПІ було прийняті податкові повідомлення-рішення за №000812170 від 21 листопада 2012 року, відповідно до якого ФОП визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 50346,70 грн., у тому числі 42254,30 грн. основного платежу та 8092,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за №000811170 від 21 листопада 2012 року, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7494,63грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ФОП з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентами і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду першої інстанції також були відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, а висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивній думці ревізорів, а не на достовірно встановлених фактах. Крім того, судом зазначено, що ФОП сформував валові витрати, на підставі фактично понесених витрат з придбання автозапчастин (шин), які безпосередньо були використані у господарської діяльності позивача, в той же час висновки акту перевірки від 02 жовтня 2012 року про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, а тому зроблені на припущеннях та без посилання на належні докази.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 цієї статті ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п.177.4. ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 (розділ ІІІ) ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми були передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв в період до введення в дію ПК.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2011 року позивачем було укладено договір поставки №10/11 з ТОВ "Дилена", за умовами якого вказане ТОВ зобов'язувалось поставити позивачу моторне мастило за цінами та в кількості, вказаними в накладних.

На підтвердження виконання вказаного правочину та правомірного формування витрат та податкового кредиту ФОП надано до суду копії видаткових накладних №РН-100207 від 10 лютого 2011 року, №РН-120104 від 12 січня 2011 року, №РН-120106 від 12 січня 2011 року, №РН-190103 від 19 січня 2011 року, №РН-160105 від 16 січня 2011 року (а.с. 58-62), товарно-транспортні накладні №1201103/01-11 від 12 січня 2011 року, №1901108/01-11 від 19 січня 2011 року, №160105/01-11 від 16 січня 2011 року (а.с. 63-65).

Крім того, встановлено, що 11 червня 2010 року між позивачем та ТОВ "Адекс-Пром" укладено договір за №06-10, за яким ТОВ зобов'язалося поставляти ФОП запасні частини, комплектуючи частини та інше на вантажні автомобілі марки RENAULT Magnum, MAN, MERSEDES Sprinter.

Здійснення фактичних поставок наведеної продукції підтверджують видаткові накладні №РН-0000806 від 18 серпня 2010 року, №РН-0000951 від 03 вересня 2010 року, №РН-0001020 від 10 вересня 2010 року, №РН-0001127 від 20 вересня 2010 року, №РН-0001148 від 22 вересня 2010 року (а.с. 67-71), товарно-транспортні накладні №0000806 від 18 серпня 2010 року, №0000951 від 03 вересня 2010 року, №0001020 від 10 вересня 2010 року, №0001127/1148 від 22 вересня 2010 р. (а.с. 72-75), копії договору №06/10-дт від 11 червня 2010 року, видаткові накладні №РН-0000432 від 02 липня 2010 року, №РН-0000725 від 06 серпня 2010 року, №РН-0000746 від 11 серпня 2010 року, №РН-0001061 від 14 серпня 2010 року (а.с. 77-80), акти прийому-передачі нафтопродуктів №0000432/07-10 від 02 липня 2010 року, №0000725/08-10 від 06 серпня 2010 року, №0000746/08-10 від 11 серпня 2010 року, №0001061/09-10 від 14 серпня 2010 року (а.с. 81-84), товарно-транспортні накладні №0000432 від 02 липня 2010 року, №0000725 від 06 серпня 2010 року, №0000746 від 11 серпня 2010 року, №0001061 від 14 серпня 2010 року (а.с. 85-88).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в січні-лютому 2011 року позивач отримував послуги з ремонтних робіт (загальна діагностика, ремонт радіатора опалювальної системи, заміна насоса опалювальної системи та інші) для автомобілів MAN та MERSEDES Sprinter від TOB "Алькор-Ник". Надання таких послуг підтверджується наступними первинними документами: копіями акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-240101 від 24 січня 2011 року, рахунку фактури №СФ-240101 від 24 січня 2011 року (а.с. 54), акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-150202 від 15 лютого 2011 року, рахунку фактури №СФ-150202 від 15 лютого 2011 року (а.с. 55), копії акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-240206 від 24 лютого 2011 року, рахунку фактури №СФ-240206 від 24 лютого 2011 року ( а.с. 56).

Товари та послуги, отримані за вищенаведеними правочинами, використовувались ФОП для обслуговування та обладнання автомобілів, які знаходяться у позивача на правах користування та власності, що підтверджується договорами оренди вантажного автомобіля від 05 липня 2010 року: за №01/6153-10 (RENAULT та напівпричіп д.н. НОМЕР_2 та НОМЕР_5), за №02/2884-10 (RENAULT та напівпричіп д.н. НОМЕР_3 та НОМЕР_6) та за №03/6728-10 (MAN д.н. НОМЕР_4), а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу а.с.53 (MERSEDES-BENZ, власником яких є ОСОБА_2).

Також, колегія суддів зазначає, що п.6.1.3 та 6.1.4 вказаних договорів оренди передбачений обов'язок орендаря (ФОП) фінансувати профілактичне обслуговування та поточний ремонт автомобіля, а також фінансувати усунення несправностей та поломок автомобіля, що виникли під час його експлуатації орендарем.

Отже, враховуючи все вищевикладене, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг та товарів, призначених для обслуговування автомобільного транспорту, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Дилена", ТОВ "Адекс-Пром" та TOB "Алькор-Ник".

Доводи відповідача викладені в акті перевірки та апеляційній скарзі щодо відсутності документів, які підтверджують рух товарів від продавця до покупця, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останні спростовуються матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортними накладними (№ 1201103/01-11 від 12 січня 2011 року, № 1901108/01-11 від 19 січня 2011 року, № 0000806 від 18 серпня 2010 року, № 0000951 від 03 вересня 2010 року та іншими).

Крім того, твердження ОДПІ стосовно відсутності наявних розумних економічних або інших причин систематичного придбання наведених товарів автомобільного призначення, колегія суддів вважає неспроможними, безпідставними та такими, що спростовуються видами діяльності позивача (п.1.6 акт перевірки), до яких належать діяльність автомобільного вантажного транспорту (основний вид), організація перевезення вантажів та інші види діяльності, які передбачають використання автомобільного транспорту, в тому числі, вантажного. Також, наведені доводи відповідача спростовуються самим фактом наявності в розпорядженні позивача транспортних засобів, які потребують періодичного технічного обслуговування та ремонту.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до думки, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька