Ухвала

від 20.05.2014 по справі 802/635/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/635/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Любарської К.Ю.

представника відповідача: Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діпекстрейд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діпекстрейд" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що в період з 04.02.2014 року по 07.02.2014 року посадовими особами Відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Діпекстрейд" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ "Далекс" за липень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 248/22-03/36150330 від 07.02.2014 року, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001312203 від 14.02.2014 року, яким Позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 191 278,00 грн. з них за основним платежем 153 022,00 грн., за штрафними санкціями 38 256,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до встановлених обставин справи між Позивачем та ТОВ "Далекс" укладено угоду №4 про поставку продукції від 06.05.2013 року.

Так, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Далекс", відбувалось на підставі вище зазначеної угоди.

В підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Далекс" Позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні. Оплата отриманого товару підтверджується випискою по рахунку №26004055309346 з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року.

Зберігання Позивачем придбаного товару у ТОВ "Далекс" підтверджується оборотно-сальдовою відомістю ТОВ "Діпекстрейд" за липень 2013 року.

Крім того, придбаний у ТОВ «Далекс» товар Позивачем було використано в межах власної господарської діяльності, що підтверджується договором №3 від 10.01.2013 року укладеного між Позивачем та Вінницьким обласним спеціалізованим ремонтно-будівельне підприємством протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України, договором №27/6 від 27.06.2013 року укладеного між ТОВ "Діпекстрейд" та ДП " 5 експериментальний механічний завод", договорами купівлі - продажу від 04.07.2013 року, 05.07.2013 року, 09.07.2013 року, 10.07.2013 року, 11.07.2013 року, 17.07.2013 року, 22.07.2013 року, 24.07.2013 року, укладених між Позивачем та ФОП ОСОБА_4, договором купівлі - продажу №3/0713/91 від 09.07.2013 року укладеного між Позивачем та ТОВ "Хмільницьке", договором купівлі - продажу від 17.07.2013 року укладеного між Позивачем та ФОП Калінін В.В. Також вищезазначене підтверджується податковими накладними та рахунками, які містяться в матеріалах справи.

Надані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта в обґрунтування висновків акту перевірки на акт №885/22/37617796 від 05.11.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Далекс" з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ "Агро - Макс і Ко" за липень 2013 року є безпідставними з урахуванням наступного.

Судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, як зазначено представником Позивача в судовому засіданні, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Далекс" по взаємовідносинах з ФГ "Агро - Макс і Ко" складено у листопаді 2013 року, а господарські операції Позивача із ТОВ "Далекс" здійснювались у липні 2013 року.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, аналогічна правова позиція висловлюється і в рішеннях Верховного Суду України та узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ із контрагентом ТОВ «Далекс», що в подальшому були використані Позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначеної господарської операції підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ТОВ «Далекс», були правомірно віднесені Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 травня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Сторчак В. Ю.