Рішення

від 20.05.2014 по справі 911/865/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. справа № 911/865/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Волинська обл., м. Нововолинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний дім буд», Київська обл., с. Чайки

про стягнення 37 305,58 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.03.2014)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.03.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1./позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний дім буд» (далі-ТОВ «Рідний дім буд»/відповідач) про стягнення 37 305,58 грн., з яких: 29 920,96 грн. заборгованості за договором №03/10 від 04.10.2012р., 1 928,88 грн. пені, 924,68 грн. 3% річних, 305,24 грн. інфляційних втрат та 4 225,82 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2014 порушено провадження у справі №911/865/14 та призначено справу до розгляду на 01.04.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 01.04.2014 та 15.04.2014 розгляд даної справи відкладався на 15.04.2014 та 29.04.2014 відповідно.

28.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2014 розгляд даної справи було відкладено на 13.05.2014.

13.05.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи та про продовження строку вирішення спору у даній справі в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Зазначене клопотання задоволено ухвалами господарського суду Київської області від 13.05.2014, якими розгляд даної справи було відкладено на 20.05.2014 та продовжено строк вирішення спору у даній справі на 15 днів.

В судові засідання 01.04.2014, 15.04.2014, 29.04.2014, 13.05.2014 та 20.05.2014 представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 між ФОП ОСОБА_1 (далі-виконавець) та ТОВ «Рідний дім буд» (далі-замовник) було укладено договір виконання робіт №03/10 (далі-договір), відповідно до якого виконавець зобов'язався своїми силами і засобами, на власний ризик виготовити і виконати роботи згідно додатка №1 на об'єкті замовника за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації.

Договір діє від моменту підписання його та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині виконання визначених договором робіт виконав належним чином.

Так, з метою дотримання своїх договірних зобов'язань позивачем протягом листопада-грудня 2012 року були виконані підрядні роботи сукупною вартістю 199 006,96 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання виконаних робіт:

- №1 від 01.11.2012 на суму 54 981,77 грн.,

- №2 від 01.11.2012 на суму 18 212,65 грн., а також підписами та відбитками печатки позивача на актах приймання виконаних робіт:

- №3 від 25.12.2012 на суму 106 991,92 грн.,

- №4 від 25.12.2012 на суму 18 820,62 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

26.12.2012 позивачем було надіслано відповідачу для підписання довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року, а також акти приймання виконаних робіт №3 та №4, що підтверджується відбитком печатки відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» №26121214 на описі вкладення у цінний лист (ф. 107). Зазначені документи були отримані відповідачем 31.01.2013, що підтверджується підписом уповноваженого представника останнього - ОСОБА_3 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №540813984376, а також листом УДППЗ «Укрпошта» №303/15-207 від 05.04.2013. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем (позивачем) умов договору.

Натомість відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт належним чином не виконав, сплативши лише 169 086,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 29 920,96 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 169 086,00 грн. за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» б/н від 11.04.2014.

Посилаючись на те, що відповідач акти приймання виконаних робіт №3 та №4 за грудень 2012 року не підписав, вмотивованої відмови від їх підписання не надав, як і не провів остаточних розрахунків за ними, позивач, як виконавець, просить суд стягнути з відповідача, як замовника, зокрема, 29 920,96 грн. заборгованості по оплаті підрядних робіт, виконаних за актами №3, 4 згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших документів та/або доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті суд, у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 317 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статей 837, 838, 853, 882 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)»).

Пунктами 7.6 та 3.4 договору передбачено, що якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акта замовником не подано зауважень у письмовій формі до акта виконаних робіт, то роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті згідно умов договору.

Розрахунок за виконані роботи проводиться замовником не пізніше двадцяти двох днів після прийняття виконаних робіт замовником.

Так, судом встановлено, що довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року, а також акти приймання виконаних робіт №3 та №4 були надіслані відповідачу 26.12.2012 та отримані останнім 31.01.2013, що підтверджується підписом уповноваженого представника останнього - ОСОБА_3 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №540813984376, а також листом УДППЗ «Укрпошта» №303/15-207 від 05.04.2013. При цьому доказів відсутності у ОСОБА_3 повноважень на отримання поштової кореспонденції від імені відповідача суду не надано. До того ж, вручення вказаного листа з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням з позначкою «пріоритетне» повноважному представнику відповідача свідчить про те, що зміна відповідачем 07.12.2012 місцезнаходження не позбавило останнього можливості отримати означений лист, що був надісланий позивачем за адресою, вказаною в договорі.

Таким чином, беручи до уваги відсутність вмотивованої відмови відповідача від підписання довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних робіт №3 та №4, відсутність заяв останнього щодо недоліків у виконаній позивачем роботі, а також з огляду на відсутність доказів визнання спірних актів недійсними в порядку ст. 882 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що роботи за спірними актами, в силу вимог п. 7.6 договору, вважаються прийнятими відповідачем 06.02.2013 та, відповідно, підлягають оплаті у повному обсязі у визначені п. 3.4 договору строки, а саме не пізніше 28.02.2013.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних підрядних робіт, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 29 920,96 грн. заборгованості по оплаті підрядних робіт, виконаних за актами №№3, 4 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2013 у справі №5011-76/16594-2012.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 928,88 грн. пені, нарахованої з 11.09.2013 по 10.03.2014 на 29 920,96 грн. сукупної заборгованості за договором.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що у випадку затримки оплати, проти встановлених в договору термінів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки, від неоплаченої суми.

Водночас, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи встановлені договором строки для оплати вартості виконаних робіт, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені за затримку оплати ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати спірних актів виконаних робіт у позивача виникло з 01.03.2013 та припинилось 01.09.2013 відповідно, у той час, як позивач здійснював обрахунок пені з 11.09.2013 по 10.03.2014, що не відповідає наведеним законодавчим положенням.

За таких обставин, оскільки обрахунок заявленої до стягнення пені позивачем здійснено після спливу періоду, протягом якого, в останнього існувало право на нарахування пені, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 928,88 грн. пені, з огляду на її невідповідність приписам статей 612 ЦК України, 232 ГК України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього:

- 305,24 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 01.03.2013 по 28.02.2014 на 29 920,96 грн. сукупної заборгованості за договором;

- 924,68 грн. 3% річних, нарахованих з 28.02.2013 по 10.03.2014 на 29 920,96 грн. сукупної заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 359,05 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 305,24 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Водночас, враховуючи передбачені договором строки оплати вартості виконаних робіт, а також встановлений судом період з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, а саме з 01.03.2013, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення 3% річних з 01.03.2013 по 10.03.2014 на 29 920,96 грн. сукупної заборгованості за договором.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 922,22 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 924,68 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 922,22 грн.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 225,82 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами з підстав ст. 536 ЦК України, нарахованих на 29 920,96 грн. заборгованості за аналогією в порядку ст. 1048 ЦК України виходячи з розміру облікової ставки НБУ слід зазначити наступне.

Згідно ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відтак, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі №3-22гс3.

Звертаючись до суду із зазначеною позовної вимогою, позивач посилався на те, що до спірних правовідносин повинно бути застосовано аналогію закону, а саме положення ст. 1048 ЦК України.

Так, приписами статей 693, 536 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до статей 1054, 1048 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відтак, виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку про те, що договір підряду і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору підряду положень про договір позики, зокрема, ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

З огляду наведеного, враховуючи неможливість застосування до спірних правовідносин за аналогією закону положень ст. 1048 ЦК України, а також недоведеність позивачем факту погодження сторонами розміру процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 225,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 8, 525, 526, 837, 612, 625, 838, 853, 882, 1048 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 317 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний дім буд» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В.Чайки, 16, ідентифікаційний код 32553445) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 29 920 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 96 коп. заборгованості, 305 (триста п'ять) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 22 коп. 3% річних та 1 525 (одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять) грн. 46 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.05.2014.

Суддя В.А. Ярема