Постанова

від 19.05.2014 по справі 910/22439/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 910/22439/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Чорної Л.В.

за участю представників:

від позивача: Ільяш Н.В. - довю №01-3637 від 26.12.2013

від відповідача: не з'явились

розглядаючи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.01.2014 (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі №910/22439/13

за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради

Київської області „Броваритепловодоенергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ"

про стягнення 278 971,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія" (надалі - позивач, КП „Броваритепловодоенергія") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ" (надалі - відповідач, ТОВ „Фірма ГФ") 278 971,98 грн. заборгованості за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/22439/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/22439/13, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/22439/13 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочку боргу відповідача перед КП „Броваритепловодоенергія".

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у її задоволенні. Скаржник вказує, що з 2008 року замовником (Відділом капітального будівництва Броварської міської ради) призупинено фінансування з місцевого бюджету будівництва адміністративного будинку, генеральним підрядником по будівництву якого є відповідач, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за договором, який був вимушено ним укладений з метою підтримання у робочому стані внутрішніх мереж теплопостачання, збереження якості виконаних робіт та для подачі тепла в офісні приміщення адмінбудинку.

Відповідач у судове засідання 19.05.2014 не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2008 між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія", як теплогенеруючою організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ", як споживач, укладено договір №526 про надання послуг з теплопостачання (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого теплогенеруюча організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов'язується проводити розрахунки за послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Положеннями пунктів 7.1.-7.3. договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за послуги з теплопостачання здійснюється грошовими коштами до 18 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100 % від запланованої вартості надання послуг з теплопостачання на наступний місяць. Планова вартість обсягу споживання теплової енергії при наявності приладів обліку визначається згідно табл. № 1 до даного договору за затвердженими тарифами; планова вартість послуг з теплопостачання визначається згідно загальної опалювальної площі, що зазначена в додатку № 1 до даного договору за затвердженими тарифами; планова вартість послуг з підігріву води визначається за затвердженими тарифами: без засобів обліку - по розрахунку згідно додатку №1 до даного договору; при наявності засобів обліку - по середньомісячній витраті за попередні два розрахункові місяці.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем було надано послуги відповідно до умов договору, що підтверджується відповідними актами про надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідач своїх зобов'язання за договором належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2010 по 01.11.2013 у розмірі 278971,98 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач у суді першої інстанції позовні вимоги визнав та просив суд розстрочити сплату заборгованості за договором на 3 роки.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що з 2008 року місцевим бюджетом припинено фінансування будівництва, яке здійснює відповідач, та у якому надаються послуги з теплопостачання, у зв'язку з чим у відповідача відсутні кошти для оплати наданих за договором послуг.

Згідно положень пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Місцевий господарський суд правильно зазначив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи те, що розстрочка виконання рішення суду порушить права позивача на отримання коштів за надані послуги та те, що відповідачем не доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Вказана правова позиція міститься у п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року.

Таким чином, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про розстрочку виконання рішення в порядку статті 121 ГПК України у ході виконання цього рішення, надавши при цьому належні та допустимі докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги та, при цьому, спростував доводи заяви відповідача щодо розстрочки виконання рішення, які також знайшли відображення у апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія судді приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/22439/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ГФ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/22439/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/22439/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

Л.В. Чорна