Постанова

від 21.05.2014 по справі 1353/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2014 р. № 1353/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Чірік І.О.,

відповідача - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року.

Провадження у даній справі ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було відкрито 12.09.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення про застосування суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року.

Не погодившись з вказаною поставою відповідачем було подано апеляційну скаргу. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 року Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі № 2а-1353/11/2070 залишено без змін. Відповідачем було подано касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою було допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на його правонаступника - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого посилався на необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», у зв'язку з чим просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" зареєстроване як суб'єкт господарювання-юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж - 09" з питань правомірності формування податкового кредиту у лютому - травні 2010 року, по взаємовідносинах з ТОВ "Славія", ВАТ "Дніпронафтопродукт" та правильності обчислення ПДВ за лютий - травень 2010 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 відповідачем встановлено, що в порушенням вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у частині віднесення до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня, травня 2010 року сум ПДВ на загальну суму 12 538 419,98 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим ТОВ "Авантаж-09" занижено ПДВ до сплати за лютий, березень, квітень, травень 2010 року на суму 12 538 419,98 грн.

На підставі Акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0001091540/0, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18501299,44 грн. (за основним платежем - 12538419,98 грн., за штрафними санкціями - 5962879,46 грн.).

В судовому засіданні встановлено, що позивач оскаржив вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, шляхом подання адміністративних скарг послідовно до Комінтернівської ДПІ в м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення у зв'язку з чим Комінтернівською ДПІ в м. Харкові були винесені податкові повідомлення - рішення від 14.10.2010 року № 0001091540/1 та № 0001091540/2 від 15.11.2010р. з ідентичним первинному розміром донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

З дослідженого судом акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Славія" та ВАТ "Дніпронафтопродукт".

Встановлено, що між ТОВ "Авантаж - 09" (покупець) та ТОВ "Славія" (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 96-02/09-А09 від 19.03.2009р., відповідно до умов якого ТОВ "Славія" зобов'язалось поставити позивачу нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне. Повний асортимент та ціна вказаного товару передбачалося визначати в додаткових угодах до вказаного договору, які є невід'ємною його частиною.

Судом встановлено, що позивачем та ТОВ "Славія" було узгоджено конкретний перелік товарних цінностей, які підлягали поставці, шляхом укладання додаткових угод до вказаного вище Договору. Відповідно до досліджених в судовому засіданні додаткових угод до Договору № 96-02/09-А09 від 19.03.2009р. та умов договору, встановлено, що сторонами було узгоджено умови поставки ЕХW-склад ВАТ "Днпронафтопродукт".

З наданих позивачем первинних документів бухгалтерського та податкового обліку вбачається, що в них зазначено про отримання від ТОВ "Славія" у лютому - травні 2010 року на виконання вказаного вище договору купівлі-продажу дизельне пальне, бензин А-95, бензин А-92, бензин А-80, автомобільні масла, масляні фільтри, тосол, рідина для омивання автомобільного скла, рідину гальмівну, фільтри повітряні, рідину гальмівну, виду дистильовану та ін., що підтверджується копіями видаткових накладних. Вказано про доставку товару до позивача перевізником - ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі Договору № 3112/09-1 від 31.12.09, укладеного між позивачем та ВАТ "Дніпронафтопродукт". Надані оформлені акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні.

Спірні суми ПДВ по взаємовідносинам з вказаними контрагентами включені позивачем до податкового кредиту за лютий, березень, квітень, травень 2010р. відповідно, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вказані місяці 2010р.

Суд зазначає, що згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при ЇХ Імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається У момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також слід враховувати, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.З названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які посилається позивач є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції укладеної між позивачем та його контрагентами.

В ході судового розгляду позивачем на надано витребуваних судом додаткових належних та допустимих доказів які б спростували доводи податкового органу про неправомірне віднесення відповідних сум до податкового кредиту, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 року, в якій зазначено про недостатність та необгрунтованість доказової бази позивача при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, з огляду на застосування принципу змагальності сторін та офіційного з"ясування обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України передбачають, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, позивачем у судовому засіданні не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних періодів спірних сум ПДВ, натомість, відповідачем підтверджені доводи зазначені в мотивувальній частині акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірних рішень, тому позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя Панов М.М.