Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/4051/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4051/14 20.05.14

За позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" додочірнього підприємства «Крита штучна ковзанка «Крижинка» ВАТ «Київхімволокно» простягнення 13 510, 71 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Кравчик С.М. (довіреність № 91/2013/12/25-2 від 25.12.2013)

відповідача: представник Симбірцев Є.В. (довіреність № 24/03/2014 від 24.03.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства «Крита штучна ковзанка «Крижинка» ВАТ «Київхімволокно» 13 510, 71 грн. (у тому числі: 12 216, 66 грн. - основного боргу, 848, 81 грн. - пені, 376, 39 грн. - 3 % річних та 68, 65 грн. - інфляційні втрати).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 01.03.2000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4051/14 та призначено її розгляд на 25.03.2014.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 продовжено строк вирішення спору до 27.05.2014.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначаючи про те, що Позивачем надано послуги неналежної якості, в підтвердження зазначеного посилається на акт від 17.01.2013.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 01 березня 2000 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620193.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору № 620193 від 01.03.2000 Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а останній оплатити її вартість.

Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору № 620193 від 01.03.2000 зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, зазначеними у додатку № 4 до договору.

Договір № 620193 від 01.03.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.12.2012 по 01.01.2013, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 25 971, 95 грн.

Додатком № 4 до договору № 620193 від 01.03.2000 сторони погодили, що Відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки останній повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними документами Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо останній розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідач за період з 01.12.2012 по 01.01.2013 несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 12 216, 66 грн.

У письмових запереченнях представник Відповідача зазначив про те, що Позивачем надано послуги неналежної якості. В підтвердження зазначеного посилається на акт від 15.01.2013.

Однак зазначений акт від 15.01.2013 не підтверджує, що температурний режим в приміщенні за адресою: вул. Жмаченка, 7 в м. Києві у період з 01.12.2012 по 01.01.2013 був нижче, ніж передбачено у додатку № 1 до договору № 620193 від 01.03.2000.

Висновки про надання Позивачем послуг неналежної якості, які зафіксовані в акті від 15.01.2013 є лише суб'єктивними міркуваннями двох працівників, повноваження та фах яких не підтверджуються жодним доказом, відсутні також докази того, що Позивач був запрошений до участі при обстеженні на предмет недогріву приміщення за адресою: вул. Жмаченка, 7. Таким чином, зазначений акт не може бути визнаний судом об'єктивним доказом підтвердження факту надання Позивачем послуг неналежної якості за договором № 620193 від 01.03.2000.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких інших доказів неналежного виконання Позивачем умов договору № 620193 від 01.03.2000 матеріали справи не містять та суду не надано. Таким чином, зазначене твердження не може бути підставою для звільнення Відповідача від обов'язку оплатити надані послуги, оскільки умовами договору № 620193 від 01.03.2000 встановлено порядок оплати послуг за фактичними показниками.

За таких обставин, суд відхиляє доводи Відповідача, щодо безпідставного нарахування Позивачем коштів за надання послуг за період з 01.12.2012 по 01.01.2013.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки доказів сплати заборгованості у повному обсязі Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення 12 216, 66 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору № 620193 від 01.03.2000 сторони визначили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Позивач нараховує Відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога про стягнення 848, 81 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 376, 39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 68, 85 грн. за період з січня 2013 року по січень 2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством "Київенерго" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Крита штучна ковзанка «Крижинка» ВАТ «Київхімволокно» (02192, м. Київ, вулиця Жмаченка, будинок 7, ідентифікаційний код 24726227) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 12 216 (дванадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 66 коп. - основного боргу, 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 81 коп. - пені, 376 (триста сімдесят шість) грн. 39 коп. - 3 % річних, 68 (шістдесят вісім) грн. 65 коп. - інфляційні втрати та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено: 22.05.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк