Постанова

від 22.05.2014 по справі 820/4153/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2014 р. Справа № 820/4153/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Сковира Л.Ю.,

за участю представника позивача - Пальчик О.О.,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГУМОТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА», звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 21.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність з його боку порушень податкового законодавства, вказаних у податковому повідомленні-рішенні відповідача.

Представник відповідача, надав письмові заперечення, в яких проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 37577633, місцезнаходження: м. Харків, вул. Височиненка, буд.2, кв. 45, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію. (а.с. 9)

Судом встановлено, що відповідачем на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року ТОВ «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» (податковий номер 37577633).

За результатами проведеної перевірки складено акт №120/20-34-22-03-05/37577633 від 06.11.2013 року. (а.с. 13-16)

Згідно висновків перевірки відповідачем встановлено порушення п. 201.10 ст. 200, п. 198.2, 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, оскільки у вересень 2013 року ТОВ «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» включено до податкового кредиту податкові накладні (№18 від 10.09.2013 року ІПН контрагента 331978120236, №4 від 03.09.2013 року ІПН контрагента 364585520317, №35 від 23.09.2013 року ІПН контрагента 331978120236), які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких надано додаток 8 до декларації з податку на додану вартість та не надано належним чином оформлених підтверджуючих документів, що свідчить про заниження суми податкових зобов'язань (на суму 9707,84 грн.), заявлених у податковій декларації за вересень 2013 року.

На підставі акту перевірки №120/20-34-22-03-05/37577633 від 06.11.2013 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 21.11.2013 року, відповідно до якого ТОВ «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100) на суму 12135,00 грн. (за основним платежем 9708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2427,00 грн.).

Суд, перевіряючи висновки акту перевірки та прийнятого на його підставі спірного податкового повідомлення - рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» подало податкову декларацію з податку на додану вартість разом із додатками 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) та 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), реєстром отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2013 року до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області засобами електронного зв'язку 17.10.2013 року, що підтверджується квитанцією №2 за реєстраційним номером 9065645530 (декларація з податку на додану вартість за вересень 2013 року), квитанцією №2 за реєстраційним номером 9065650852 (додаток 8), квитанцією №2 за реєстраційним номером 9065650855 (додаток 5), квитанцією №2 за реєстраційним номером 9065651994 (реєстр отриманих та виданих податкових накладних). (а.с. 18-28)

Копії документів до додатку 8 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 31.10.2013 року. А саме ТОВ «Харківгумотехніка» подало копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів відповідно до податкових накладних, зазначених у додатку 8 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Судом встановлено, що ТОВ «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» подало копії первинних документів до податкової накладної №18 від 10.09.2013 року - видаткова накладна №090901 від 10.09.2013 року, платіжне доручення №317 від 10.09.2013 року; копії первинних документів до податкової накладної №35 від 23.09.2013 року - видаткова накладна №130803 від 23.09.2013 року, платіжне доручення №345 від 23.09.2013 року, платіжне доручення №268 від 13.08.2013 року; копії первинних документів до податкової накладної №4 від 03.09.2013 року - видаткова накладна №282 від 03.09.2013 року, платіжне доручення №305 від 03.09.2013 року. (а.с. 64-83)

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Звітним періодом подання декларації з податку на додану вартість згідно із п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України є один календарний місяць. Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із абз.3 п.13 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року із змінами та доповненнями, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно із п.14 Розділу ІІІ вказаного Порядку додатками до декларації є: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8); розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Відповідно до п. 21 вказаного Порядку, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно із п. 22 вказаного Порядку, податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 глави 2 розділу II Податкового кодексу України, вважається неподаною, про що платник повідомляється у порядку, визначеному п. 49.11 ст. 49 глави 2 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 10 Розділу І вище зазначеного Порядку до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Таким чином, відповідно до чинного в Україні законодавства до податкової звітності не належать копії документів до додатку 8 декларації з податку на додану вартість. Податковим кодексом України та Порядом заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 із змінами та доповненнями, не передбачено строків для подання копій документів до додатку 8 декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до абз.2 п.198.6 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що копії первинних бухгалтерських документів, що засвідчують факт поставки товару, до додатку 8 позивачем було фактично подано через канцелярію до відповідача 31.10.2013 року. Акт №120/20-34-22-03-05/37577633 датований від 06.11.2013. (а.с. 64)

Даний факт підтверджує, що на момент проведення камеральної перевірки у податкового органу містилася інформація щодо правомірності заявленої суми податкового кредиту позивача у декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну та первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій), що є достатньою підставою для підтвердження розміру податкового кредиту, заявленого в декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

При цьому, відповідальність за несвоєчасне подання документів, що додаються при подачі податкової декларації за звітний податковий період до заяви у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, Податковим кодексом України не передбачена.

Як зазначено в акті камеральної перевірки, у вересень 2013 року ТОВ «ХАРКІВГУМОТЕХНІКА» включено до податкового кредиту податкові накладні (№18 від 10.09.2013 року ІПН контрагента 331978120236, №4 від 03.09.2013 року ІПН контрагента 364585520317, №35 від 23.09.2013 року ІПН контрагента 331978120236), які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких надано додаток 8 до декларації з ПДВ та не надано належним чином оформлених підтверджуючих документів.

Згідно, абз. 11 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що заява із скаргою на постачальника, який відмовляється надати покупцю товарів/послуг податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість), є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, позивач, подавши додаток 8 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, виконав приписи абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, що дає право на включення сум податку до складу податкового кредиту по податковим накладним, які відмовляється надати продавець товарів/послуг або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі.

Окрім того, відповідно до п.п.4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Як вбачається з аналізу наведених вище норм права, податковим законодавством не визначено граничного строку подання відповідних копій документів, які додаються до додатку 8 декларації з податку на додану вартість, в паперовій формі, після подання останнього засобами електронного зв'язку в електронній формі.

Отже, висновки відповідача, що позивач в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України подав скаргу з копіями підтверджуючих документів щодо сплати податку на додану вартість до контролюючого органу тільки 31.10.2013 року, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем не доведено законності та обґрунтованості прийняття спірного рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 21.11.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГУМОТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0000252203 Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГУМОТЕХНІКА" (61038, м. Харків, вул. Височиненка,2, кв. 45, код ЄДРПОУ 37377633, р/р 26006322300500, АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі повний текст постанови складено 26.05.2014 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв