Ухвала

від 21.05.2014 по справі 803/1139/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 876/9256/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд»» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

17 травня 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року: №0000042201, яким нарахований податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 431428,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 21281,00 грн.; №0000052201, яким нарахований ПДВ за основним платежем у розмірі 270373,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 01 грн.; №0000062201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 68094,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року №0000042201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000052201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000062201.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ТОВ «Сота-Плюс» не зареєстровані у державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки як суб'єкти господарської діяльності (власники та/або користувачі об'єкта підвищеної небезпеки), тобто контрагент позивача - ТОВ «Сота-Плюс» не мало законної можливості здійснювати діяльність щодо розвантажування з залізничних цистерн нафтопродуктів шляхом злиття в резервуари для їх збереження, змішування нафтопродуктів. Крім того, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що контрагент позивача - ТОВ «Сота-Плюс» фактично не займалось фінансово-господарською діяльністю, а проводило транзитні операції, спрямовані на здійснення господарських операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. З цих підстав Луцькою ОДПІ зроблено висновок про нереальність (безтоварність) господарських операцій між ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ТОВ «Сота-Плюс», тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта -Приходько Н.В. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представника позивача - Ємчик Р.І. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 №152479 підтверджується, що ТОВ "Континент Нафто Трейд" зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як юридична особа 13 березня 2009 року (а.с.33).

ТОВ "Континент Нафто Трейд" перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №100218982 від 02 квітня 2009 року (а.с.35).

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16 по 29 січня 2013 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Континент Нафто Трейд» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сота-Плюс» за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року, якою встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.5.2 та 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме: заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 431427,45 грн., в тому числі за ІV кварталі 2010 року в сумі 85117,50 грн., за І квартал 2011 року в сумі 304570,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року в сумі 41739,95 грн.; порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.п.200.2 ст.200 ПК України, а саме: завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в грудні 2010 року в сумі 68094,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 270373,00 грн. за січень 2011 року - 29773,00 грн., за березень 2011 року - 213883,00 грн. та за квітень 2011 року - 26717,00 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №994/221/33681103 від 05 лютого 2013 року (а.с.11-21).

27 лютого 2013 року на підставі акту Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000042201, яким нарахований податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 431428,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 21281,00 грн., №0000052201, яким нарахований ДДВ за основним платежем у розмірі 270373,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1 грн., №000006220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 68094,00 грн. (а.с.8-10).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сота-Плюс», тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Господарські операції позивача з його контрагентом підтверджуються належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку. Крім того, Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" не встановлює будь-яких обмежень, щодо надання в оренду об'єкту підвищеної небезпеки його власником, а реєстрація господарської діяльності з використання об'єктів підвищеної небезпеки чинним законодавством не передбачена.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п138.1 ст138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2, 138.11 цієї статті, п.п.140.2 - 140.5 ст.140, ст.ст.142, 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П.198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Для перевірки законності здійсненого донарахування оскарженої суми податкового зобов'язання платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми бюджетного відшкодування з цього податку, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

П. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Перевіркою достовірності відображеного показника у поданій податковій декларації з ПДВ при проведенні господарських взєморозрахунків (придбання) встановлено, що ТОВ «Континент Нафто Трейд» здійснювало придбання товару у ТОВ "Сота-Плюс".

03 березня 2011 року між вищевказаними юридичними особами укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1 (а.с.40-42).

Видатковими накладними від 04 березня 2011 року №СП-0000071 на суму 258814,90 грн. в тому числі ПДВ 43135,82 грн., від 03 березня 2011 року №СП-0000070 на суму 783737,10 грн. в тому числі ПДВ 130622,85 грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печаткою, підтверджується, що позивачу відпущено відповідний товар, який ним прийнято (а.с.43, 46).

На підтвердження господарських операціях з ТОВ "Сота-Плюс" в обґрунтування підстав віднесення до податкового кредиту позивачем надано податкову накладну №101 від 03 березня 2011 року на загальну суму 783737,10 грн., в тому числі ПДВ - 130622,85 грн. (а.с.47) та податкову накладну №102 від 04 березня 2011 року на загальну суму 258814,90 грн., в тому числі ПДВ 43135,82 грн.(а.с.44). Номенклатура постачання - бензин А-92.

Позивачем для підтвердження факту транспортування товару від контрагента надано товарно-транспортні накладні від 04 березня 2011 року №2795 001-AV/18271, №2795 001-AV/18272, №2797 001/AV/18273, № 2806 001/AV/18282 (а.с.49-63).

Приймання нафтопродуктів на зберігання (відповідно до договору№100/1, а.с.64-68) оформлено актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 24 лютого 2011 року №24/02-2, від 25 лютого 2011 року №25/02-2, а також накладними залізниці від 21 лютого 2011 року №49254469 та від 22 лютого 2011 року №46142956 (а.с.77-83).

ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ТОВ «Сота-Плюс» оформили приймання-передачу наданих послуг зі зберігання звідповідно до актів №1 від 31 січня 2011 року, №2 від 28 лютого 2011 року, №3 від 31 березня 2011 року, №4 від 30 квітня 2011 року (а.с.69-72).

Розрахунок за надані послуги здійснений у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №18358 від 24 березня 2011 року, №17192 від 10 лютого 2011 року, від 21 квітня 2011 року №18913, від 10 червня 2011 року №19161 (а.с.73-76).

Факт подальшого вивезення товару від зберігача на автозаправні станції ТОВ "Континент Нафто Трейд" підтверджується товарно-транспортними накладними від 25 лютого 2011 року №КМИ0001267, №КМИ0001254, №КМИ0001233, №КМИ0001276, №КМИ0001229, №КМИ0001230, №КМИ0001263, №КМИ0001264, №КМИ0001231, №КМИ0001236, №КМИ0001279, №КМИ0001265, №КМИ0001208, №КМИ0001277, №КМИ0001507, №КМИ0001508, №КМИ0001505, №КМИ0001506, №КМИ0001472 (а.с.84-102).

Оскільки ТОВ «Континент Нафто Трейд» не володіє спеціалізованими транспортними засобами для перевезення нафтопродуктів, для вивезення товару з резервуарів ТОВ "Сота-Плюс" позивач уклав відповідний договір з ВКФ "Віта-Авто", що підтверджується копією договору про надання транспортних послуг від 15 грудня 2009 року №50 та платіжними дорученнями від 29 квітня 2011 року №4515, від 28 грудня 2010 року №12487, №12488, від 17 грудня 2010 року №12006, від 10 грудня 2010 року №11623, від 14 лютого 2011 року №1524, від 15 лютого 2011 року №1616, від 16 лютого 2011 року №1650, від 18 лютого 2011 року №1803, від 12 березня 2011 року №2688, від 28 березня 2011 року №3253, №657 від 21 січня 2011 року, які підтверджують факт виконання даних робіт (а.с.216-217).

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сота-Плюс" підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочину свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаним контрагентом мають реальний грошовий характер та підтверджені, зокрема платіжними дорученнями від 03 березня 2011 року та 04 березня 2011 року (а.с.45,48). Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ТОВ "Сота-Плюс", то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаним контрагентом надано ряд первинних документів, зокрема податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим вимогам норм чинного законодавства. Факт отримання позивачем податкової накладної за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту та валових витрат сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Огляд первинних бухгалтерських та розрахункових документів дає підстави для висновку, що первинні документи є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Щодо покликань апелянта на відсутність у ТОВ "Сота-Плюс" та ТОВ "Континент Нафто Трейд" державної реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" та Порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки та порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №956 суб'єкт господарської діяльності у власності чи користуванні якого знаходиться об'єкт підвищеної небезпеки у встановленому законодавством порядку здійснює його ідентифікацію та державну реєстрацію. Реєстрація господарської діяльності з використання об'єктів підвищеної небезпеки чинним законодавством не передбачена, натомість передбачена державна реєстрація (декларування) цих об'єктів як таких, що носять підвищену небезпеку, яка у встановленому законодавством порядку була проведена. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" не встановлює будь-яких обмежень, щодо надання в оренду об'єкту підвищеної небезпеки його власником.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та необгрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №0000042201, №0000052201, №0000062201 від 27 лютого 2013 року прийняті неправомірно, тому підлягають скасуванню.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі № 803/1139/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено 23.05.2014 року.