Рішення

від 22.05.2014 по справі 902/406/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2014 р. Справа № 902/406/14

за позовом :Приватного підприємства "Південьтехсервіс" (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 38а)

до :Державного підприємства Немирівський спиртовий завод (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31)

про відшкодування збитків в сумі 310 551,12 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники :

позивача : Лахнік А.О., довіреність № 1 від 24.01.2014 р.;

відповідача : Яремко І.М., довіреність № 02/04-27 від 23.04.2014 р.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Південьтехсервіс" (далі позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства Немирівський спиртовий завод (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 310551,12 грн. збитків, 24133,65 грн. - пені та 26800,98 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 07 квітня 2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24 квітня 2014 року.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 23.04.2014 року про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 310 551,12 грн. - основного боргу, 24133,65 грн. пені, 26800,98 грн. - 3% річних та 7403,53 грн. - інфляційних втрат.

Суд оглянувши подану заяву прийняв її на підставі ст. 22 ГПК України.

Розгляд справи ухвалою від 24.04.2014 року відкладено на 22 травня 2014 року, в зв'язку з клопотання відповідача.

20 травня 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про збільшення, зменшення позовних вимог, а саме в зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на суму 125 000,00 грн. просить припинити провадження в частині основного боргу по п.1-1 ст. 80 ГПК України та збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. З огляду на це просить стягнути з відповідача 185 551,12 грн. - основного боргу, 24133,65 грн. - пені, 26 800,98 грн. - 3% річних та 17 897,06 грн. - інфляційних втрат.

Суд оглянувши подану заяву прийняв її на підставі ст. 22 ГПК України.

21 травня через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив в якому відповідач зазначає що з основним боргом в сумі 185 551,12 грн. (з урахуванням проплати 125 000,00 грн. проведеної 18.04.2014 року) погоджується та просить суд відмовити позивачу в стягненні з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат з сплати судового збору оскільки відповідач знаходиться на стадії реорганізації і наданий час підприємство немає власних оборотних коштів і додаткові витрати по сплаті пені, інфляційних втрат та 3% річних негативним чином позначаться на майновому стані підприємства.

В судове засідання 22 травня 2014 року з'явився представники сторін.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, а саме: позивача, який підтримав викладені у позовній заяві обставини та просив позов задовольнити повністю з урахуванням клопотань про зміну предмету позову та збільшення, зменшення позовних вимог, відповідача, який просив задовольнити позов частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10 березня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1003 (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, а саме п 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) приймає на себе зобов'язання прийняти і провести оплату металопрокату згідно замовлень покупця.

Асортимент, кількість і ціна товару вказуються в видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість договору дорівнює сумі усіх видаткових накладних (специфікацій) (п.1.2. та 1.3. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Договору, товар має бути поставлений покупцю протягом 5-ти робочих днів з моменту замовлення. Постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: - товарну накладну, - податкову накладну.

Згідно з товарними накладними № 2 від 08.04.2011 р.; № 3 від 29.04.2011 р. та податковими накладними № 1 від 08.04.2011 р., № 2 від 29.04.2011 р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 310 551,12 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за товар відбувається на протязі десяти банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця.

В порушення п. 5.1. договору відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений товар впродовж 10 банківських днів.

Згідно п. 7.1. Спірні взаємовідносини сторін вирішуються згідно з законодавством України. Пред'явлення претензії перед пред'явленням судового позову обов'язкове.

На виконання умов даного пункту договору позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.08.2012 року № 08/01-2012 про сплату заборгованості в сумі 310 551,12 грн.

У відповідь на вказану претензію листом від 03.01.2013 року за №01/01-02 відповідач повідомив, що не має змоги задовольнити претензійні вимоги про сплату заборгованості, в зв'язку із тим, що ДП Немирівський спиртовий завод знаходиться в стадії реорганізації і відповідно до наказу Мінагрополітики №833 від 16.12.2010 року правонаступником усіх прав та обов'язків відповідача визнано державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості України. А тому для врегулювання вказаної проблеми було запропоновано позивачу звернутися саме до вказаного ДП "Укрспирт".

04.03.2013 року позивач згідно листа №2/03-1 звернувся до ДП "Укрспирт" з проханням здійснити розрахунок по фінансовим зобов'язанням відповідача на що згідно листа відповіді від 19.03.2013 року за №01-4-2/107 отримав відмову.

Позивач та відповідач тричі здійснювали звірку розрахунків на підставі актів звіряння розрахунків станом на 01.12.2011 року, на 31.12.2012 року та на 30.09.2013 року. Відповідно до вказаних актів сума заборгованості відповідача становить 310 551,12 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково після порушення провадження у справі, а саме на суму 125 000,00 грн. (відповідно до клопотання про зменшення позовних вимог та доданих до нього доказів), на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором складає 185 551,12 грн..

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар у сумі 185 551,12 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) судом визнані обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 24 133,65 грн. - пені, 26 800,98 грн. - 3% річних та 17 897,06 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. Договору за прострочення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені, судом не виявлено помилок, а тому 24 133,65 грн. - пені за порушення строків оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога в частині стягнення 26 800,98 грн. - 3% річних підлягає задоволенню як така що підтверджується матеріалами справи та не суперечить діючому законодавству.

Позовні вимоги в частині стягнення 17 897,06 грн. - індексу інфляції, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають задоволенню частково в сумі 17 895,88 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.7.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4-5, 22, 32, 34, 43, 49, 75, п.1-1 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 125 000,00 грн. -основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Державного підприємства Немирівський спиртовий завод (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31, код 05459134) на користь Приватного підприємства "Південьтехсервіс" (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 38а, код 25378171) 185 551,12 грн. - основного боргу, 24 133,65 грн. - пені, 26 800,98 грн. - 3% річних, 17895,88 грн. - індексу інфляції та 7 377,75 грн. - витрат щодо сплати судового збору.

4. В стягненні 1,18 грн. - індексу інфляції відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 травня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи