Постанова

від 20.05.2014 по справі 904/2496/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 року Справа № 904/2496/14 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 268 від 26.02.2013р.,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 року у справі № 904/2496/14

за позовом ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про виключення зі складу власників (засновників) приватного підприємства, визнання права власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: ОСОБА_3, відповідача-2: Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС" про:

виключення ОСОБА_3 зі складу власників (засновників) Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС";

визнання за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС" у розмірі 100% від статутного капіталу, що дорівнює 1 500, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 року у справі № 904/2496/14 (суддя Ліпинський О.В.) у прийнятті позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, позовні матеріали повернуто позивачу, повернуто ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 827, 00 грн.

Відмовляючи в прийнятті позовної заяви, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами, у тому числі приватних підприємств, якщо стороною у справі є фізична особа, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на незаконність, необґрунтованість зазначеної вище ухвали місцевого господарського суду, на порушення судом норм процесуального права при її прийнятті, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на ті обставини, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за його позовом до тих же відповідачів та з тими ж вимогами, що наведені і в позові, поданому до господарського суду Дніпропетровської області. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська вирішив спір по суті, однак апеляційний суд Дніпропетровської області скасував рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та закрив провадження по справі. Як зазначає позивач, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, ухвалене у вказаній цивільній справі, скасоване судом апеляційної інстанції, а провадження у справі закрито виключно з тих підстав, що спір, який виник між сторонами, за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. За наведеного, позивач вважає, що прийнятою місцевим господарським судом оскаржуваною ухвалою про відмову в прийнятті поданої позивачем позовної заяви порушується конституційний принцип доступу до правосуддя, порушено право позивача на захист його інтересів та прав як одного з засновників Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС".

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не забезпечили, про поважність причин неявки у судове засідання своїх повноважних представників суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з подальшими змінами і доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Належне повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги підтверджується відміткою, проставленою канцелярією Дніпропетровського апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали суду від 07.05.2014 року (ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі) про направлення 07.05.2014 року копій зазначеної ухвали сторонам по справі, а також засвідченою апеляційним господарським судом копією реєстру № 51 від 08.05.2014 року на відправку рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленням.

Належне повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане відповідачем-2 17.05.2014 року та яким зазначеній особі направлена копія ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до частини другої статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

У судовому засіданні 20.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2014 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: ОСОБА_3, відповідача-2: Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС" про виключення ОСОБА_3 зі складу власників (засновників) Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС" та про визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі цього підприємства у розмірі 100 % від статутного капіталу, що дорівнює 1 500, 00 грн.

За наслідками розгляду вказаної позовної заяви та доданих до неї матеріалів ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 року у даній справі у прийнятті позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 10 жовтня 2013 року № 642-VII, який набрав чинності 28 березня 2014 року, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна (ч. 1 ст. 81 ЦК України).

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ч. 1 ст. 83 ЦК України).

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Згідно з пунктом першим частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 62 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (ч. 4 ст. 62 ГК України).

Статтею 63 Господарського кодексу України визначено види та організаційні форми підприємств.

Так, відповідно до частини третьої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК України).

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, приватне підприємство (ч. 1 ст. 63 ГК України).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Отже, законодавство передбачає наділення корпоративними правами учасників підприємств, створених не лише у формі господарського товариства.

Як вбачається зі статуту Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС", затвердженого рішенням власника підприємства № 1/2008 від 04.03.2008 року, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 05.03.2008 року, наданого позивачем в якості додатку до позовної заяви, Приватне підприємство "ОЗІРІС ПЛЮС" є юридичною особою (п. 1.6. статуту підприємства).

Власниками підприємства є громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (п. 1.2. статуту підприємства).

Згідно з пунктом 3.1. статуту Приватного підприємства "ОЗІРІС ПЛЮС" для забезпечення діяльності підприємства власниками формується статутний фонд у розмірі 1 500, 00 грн.: ОСОБА_2 - 300, 00 грн.; ОСОБА_3 - 1 200, 00 грн.

Статутом підприємства (п. 4.1.) передбачено, що кожен з власників має право самостійно або через свого представника, у тому числі, брати участь в управлінні справами підприємства, одержувати прибуток від діяльності підприємства.

Вищим органом управління підприємством є власники, які приймають рішення на своїх зборах колегіально (п. 6.1. статуту підприємства).

Отже, Приватне підприємство "ОЗІРІС ПЛЮС" є корпоративним підприємством, власниками якого є дві фізичні особи, для забезпечення діяльності якого формується статутний фонд (капітал), поділений на частки, а його учасники (власники), у тому числі і позивач, наділені правомочностями на участь в управлінні підприємством тощо, тобто наділені корпоративними правами щодо вказаного підприємства.

Спір, за вирішенням якого звернувся позивач до господарського суду Дніпропетровської області у даній справі (виключення одного з власників зі складу власників підприємства, визнання права власності на частку у статутному капіталі підприємства), є спором, що виник з корпоративних відносин, та обґрунтований, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та їх мотивації, порушенням корпоративних прав позивача.

Отже, суд першої інстанції безпідставно, без врахування змін, внесених до пункту четвертого частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, які як на дату звернення позивача з позовом, так і на дату прийняття оскаржуваної ухвали, набрали чинності, дійшов висновку щодо непідвідомчості даного спору судам господарської юрисдикції та неправомірно відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково (не з мотивів, наведених позивачем, однак з урахуванням приписів частини другої статті 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі), а оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, справа відповідно до положень частини сьомої статті 106 ГПК України підлягає передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, враховуючи положення п. 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, підлягають розподілу господарським судом Дніпропетровської області за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 року у справі № 904/2496/14 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2014 року у справі № 904/2496/14 скасувати.

Справу № 904/2496/14 передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснити господарському суду Дніпропетровської області за результатами розгляду ним справи відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.05.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко