Ухвала

від 21.05.2014 по справі 802/81/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/81/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Роздобудька П.В.

відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтаж Трейдінг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Вольтаж Трейдінг" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки, результат якої оформлений актом № 1224/22/37358140 від 13.12.2013р., податковим органом 27.12.2013р. сформовано податкове повідомлення рішення № 0008172203, яким нараховане грошове зобов'язання в сумі 157 296 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 06.12.2013р. до 10.12.2013р. Вінницькою ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Вольтаж-Трейдінг" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Перспектива Комплекс" за червень 2013р. Результат вказаної перевірки оформлений актом від 13.12.2013р. № 1224/22/37358140 (надалі - акт від 13.12.2013р.)

Зокрема, перевіркою виявлено порушення : 1) п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, адже позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013р. у загальній сумі 125 837 грн.; 2) п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ "Вольтаж-Трейдінг" занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013р. у загальній сумі 125 837 грн. (а.с11-27).

З урахуванням виявлених порушень 27.12.2013р. податковим органом сформовано податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0008172203, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 157 296 грн., з них 125 837 грн. основного платежу та 31 459 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства мотивований тим, що відповідачем було отримано акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Перспектива Комплекс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за червень 2013р.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2012р. між ПАТ "Вінницький олійножироновий комбінат", як замовником, ТОВ "Максимум Констракшин", як генеральним підрядником та ТОВ "Вольтаж-Трейдінг", як субпідрядником укладено договір субпідряду №ВТ-2011-3/1 до договору генерального підряду № 700/6 від 21.12.2011р. Згідно з умовами якого субпідрядник зобов'язується за завданням замовника у відповідності до наданого проекту власними силами та засобами, якісно виконати електромонтажні роботи. Забезпечення робіт матеріалами та засобами відбувається субпідрядником відповідно до додатків "Договірна ціна" та "Локальний кошторис", що є невід'ємними частинами додаткових умов до даного договору, які складаються сторонами окремо для кожного етапу виконання робіт (а.с.73-79).

На виконання умов договору субпідряду №ВТ-2011-3/1 від 30.11.2012р. до договору генерального підряду № 700/6 від 21.12.2011р., ТОВ "Вольтаж-Трейдінг" укладено договір підряду № 810-0 від 09.04.2013р. з ТОВ "Перспектива Комплекс".

У відповідності договору підряду № 810-0 від 09.04.2013р. ТОВ "Перспектива Комплекс" приймає на себе зобов'язання по виконанню електромонтажних робіт на об'єкті "Вінницький олійно-жировий комбінат у м. Вінниці", згідно із завданням замовника, а замовник ТОВ "Вольтаж-Трейдінг" зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт. Строк виконання робіт підрядником становить 60 днів з моменту підписання, загальна вартість робіт за цим договором становить 755 023 грн. 20 коп. в тому числі ПДВ 125 837 грн. 20 коп.(а.с.29-31).

На підтвердження виконання умов укладеного договору суду першої інстанції були надані договірні ціни № 1 та за № 2 на будівництво олійно-екстракційного заводу на Немирівському шосе, 26, м. Вінниця, що здійснюється у 2013р., підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис № 2-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), податкові накладні від 03.06.2013р. № 1 та за № 2, якими визначено загальну суму коштів, що підлягає сплаті за електромонтажні роботи в розмірі 755 023 грн. 20 коп. (а.с.32-72).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; б) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, що передбачає п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно до п.п.200.1, 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 травня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Сторчак В. Ю.