Постанова

від 05.11.2007 по справі 2-а-54/2007

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-54/ 2007 року

Справа №2-а-54/ 2007 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 листопада 2007 року

Роздільнянський районий суд Одеської області в складі:

головуючого

судді - Бобровської І.B.,

суддів - Панчук

А.І., Ільяшук А.В.,

при секретарі -

Яценюк О.А.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні м.Роздільна адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Роздільнянської

районної державної адміністрації Одеської області, Міністерства фінансів

України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам

бойових дій та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального

захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської

області, Міністерства фінансів України про стягнення разової грошової допомоги

за 2004-

2006     роки та відшкодування моральної шкоди.

В

судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути

грошову допомогу за 2004-2005 та 2007 роки.

В

обґрунтування позовних вимог в судовому засіданні позивач пояснив, що позивач є

учасником бойових дій і відповідно до частини 5 ст.12 Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" держава повинна

йому виплачувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі

п"яти мінімальних пенсій за віком. Однак у заявленому періоді ці виплати

здійснювалися в розмірі, меншому ніж передбачено цим Законом, на підставі

Законів України „Про державний бюджет" на 2004, 2005 та 2007 роки у

розмірі 120 грн. в 2004 році, 250 грн. в 2005 році та 280 грн. у 2007 році.

Посилаючись

на дані обставини, просив суд стягнути з Управління праці і соціального захисту

населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та

Міністерства фінансів України заборгованість по виплатам, виходячи з

мінімальної пенсії за віком в сумі 3290 грн., так як кошти управлінню на

виплату допомоги в повному розмірі з державного бюджету в цей період не

виділялись, а також 3000 грн. спричиненої йому моральної шкоди.

Представник

відповідача Управління праці та соціального захисту населення Роздільнянської

райдержадміністрації Максименко Н.В., яка діяла на підставі доручення, позов не

визнала.

Суду

пояснила, що грошова допомога позивачу, як учаснику бойових дій, передбачена

ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22.10.1993 року №3551 -XII

виплачувалась управлінням лише з 2005 року, в розмірі, встановленому

Законом України „Про державний бюджет на 2005 рік"  в сумі 250 грн., а в 2007        році в розмірі, встановленому Законом

України "Про державний бюджет на 2007 рік" в сумі 280 грн. До 2005

року дані в виплати проводились Міністерством оборони України.

Виплати

проводились в межах бюджетних надходжень. Також просила розглядати позов у

межах

річного строку позовної давності, передбаченого КАС України.

Відповідач

Міністерство фінансів України позов не визнали, в судове засідання не

з'явилися, надали суду заяву про слухання справи у відсутності їх представника.

Також

надали суду письмові заперечення про те, що вони не є відповідачами по справі,

так як не є розпорядниками державних коштів і не вправі їх змінювати.

Заслухавши

пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд

вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1. підлягає задоволенню частково з

наступних підстав.

Судом

встановлено, що позивач є учасником бойових дій, проходив військову службу в

Республіці Афганістан і має право на пільги, встановлені законодавством для

ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно

до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551 -XII зі

змінами, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова

допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У період, який

заявлені вимоги про стягнення виплат, розмір мінімальної пенсії за віком був

таким: у 2004 році - 50 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2007 році - 406 грн.

Таким чином позивачу в заявленому періоді повинні бути сплачені:

· у 2004

році - 250 грн. (50 грн.х5)

· у 2005

році -1660 грн. (332грн.х5);

· у 2007

році - 2030 грн. (406грн.х5)

Всього в

сумі 3940 грн.

Однак виплати були здійснені в меншому розмірі на підставі Законів України

„Про Державний бюджет" на відповідний рік:

· на 2004

рік у сумі 120 грн.:

· на 2005

рік у сумі 250 грн.;

· на 2007

рік у сумі 280 грн. Всього в сумі 650 грн.

Таким

чином, не дивлячись на те, що порядок виплати щорічної грошової допомоги

учасникам бойових дій, її розмір були встановлені ч.5 ст.12 Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993

року №3551 -XII, щорічно, починаючи з 2004 року розмір цієї допомоги в

значно меншому розмірі встановлювався Законами України „Про Державний

бюджет" на 2004-2005, 2007 роки і розпорядники бюджетних коштів її

виплачували в межах бюджетних видатків на відповідний рік

Однак

відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права та свободи

гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або

внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу

існуючих прав та свобод.

Також

відповідно до ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551 -X11 права та

пільги для ветеранів війни та членів їх сімей, встановлені раніше

законодавством України не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які

обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є

недійсними.

Конституційний

суд України в межах наданих йому повноважень неодноразово розглядав питання

конституційності положень законів України про Державний бюджет України у

частині обмеження пільг, компенсацій, гарантій, на які мають право певні

категорії громадян.

Зокрема,

Конституційний суд України своїм рішенням від 1 грудня 2004 року визнав такими,

що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними положення,

зокрема, ст..44 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік",

яким було встановлено розмір щорічної допомоги ветеранам війни, в тому числі

учасникам бойових дій у розмірі 120 грн.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано

неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України

на

2007 рік",

а саме: п.13 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.ст.12,13,14 та 15

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту".

Таким

чином статті Законів України „Про Державний бюджет" на відповідні роки є

такими, що обмежують права та пільги ветеранів війни, а тому не можуть

застосовуватися, так як вони суперечать Конституції України про недопустимість

звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів.

Оскільки

положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22.10.1993 року №3551 -X11, які передбачають

виплату разової щорічної допомоги учаснику бойових дій до дня Перемоги є

чинними, позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть

свідомо зменшувати ці виплати. Про що вказано і в рішеннях Європейського суду з

прав людини щодо розгляду аналогічних справ („Кечко проти України").

Відповідно

до ст.17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22.10.1993 року №3551 -X11 виплату

разової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Тому суд

вважає, що заборгованість по виплатам належить стягнути з відповідача

Управління праці та соціального захисту населення Роздільнянської районної

державної адміністрації, а в позові до Міністерства фінансів України належить

відмовити.

Не

підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення моральної шкоди,

оскільки вони не доведені.

Також,

суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про застосування

строку позовної давності, оскільки річний строк для звернення до суду,

передбачений ст.99 КАС України, позивачем не пропущений і не застосовується для

даної категорії правовідносин.

На

підставі ст..22 Конституції України, ст..2,12,14,17

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22.10.1993 року №3551, керуючись ст..86,94,99,161,163 КАС

України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення

Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Міністерства

фінансів України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги

учасникам бойових дій та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути

з Управління праці та соціального захисту населення Роздільнянської районної

державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 3290 грн.

недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004-2005, 2007 роки як учаснику

бойових дій.

В позові до

Міністерства фінансів України та в іншій частині позову - відмовити.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний

строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови відповідно до ст.160

КАС України - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження

і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії

до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 ч.5 КАС України.