Рішення

від 19.05.2014 по справі 914/735/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2014 р. Справа № 914/735/14

За позовом:Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», м. Львів; до відповідача-1:Приватного підприємства «Екосервіс Лева», м. Львів; до відповідача-2: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс сервіс плюс», м. Одеса; стягнення 96 562,48 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача: Крамар І. І. - юрисконсульт (довіреність №12/461 від 06.03.2014р.); від відповідача-1: від відповідача-2: не з'явився; не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

04.03.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (надалі - позивач) до Приватного підприємства «Екосервіс Лева» (надалі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс сервіс плюс» (надалі - відповідач-2) про стягнення солідарно 96 562,48 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.03.2014р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 31.03.2014р., 14.04.2014р. та 28.04.2014р. з підстав, вказаних в даних ухвалах.

28.04.2014р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено до 19.05.2014р., а сам розгляд відкладено на 08.05.2014р.

В судовому засіданні 08.05.2014р. було оголошено перерву до 15.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.05.2014р. розгляд справи відкладено на 19.05.2014р.

Представник позивача в судове засідання 19.05.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

В судовому засіданні зазначив, що 01.08.2001 року між позивачем та ТОВ «Транс сервіс» було укладено Договір оренди державного нерухомого майна №786, згідно якого позивач передав відповідачу-2 в оренду нежитлові приміщення площею 244,3 кв.м., розміщені на першому поверсі у будинку №30 по вул. Винниченка у м. Львові. Вказаний договір неодноразово продовжувався, оскільки заяв про його припинення від жодної із сторін не поступало. Крім цього, за час дії договору площа орендованих приміщень неодноразово змінювалася.

Як зазначив представник позивача, під час терміну дії Договору ТОВ «Транс Сервіс Плюс» листом від 04.04.2011 року повідомило позивача про проведення реорганізації товариства і про перехід прав та обов'язків за договором оренди до ПП «Екосервіс Лева». На підставі цього звернення між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаток №2 до Договору оренди №786 від 01.08.2001 року, згідно з якого з 07.04.2011 року зобов'язання щодо сплати орендних платежів та відшкодування витрат перейшли до ПП «Екосервіс Лева», як орендаря державного нерухомого майна. Проте, останнім неналежним чином виконувалися умови договору в частині сплати орендної плати та відшкодування витрат на обслуговування та витрат на комунальні і інші платежі. Так, заборгованість перед позивачем за період з січня 2012 року по грудень 2013 року по орендній платі становить 53 393,86 грн., по відшкодуванню витрат на обслуговування - 12 012,74 грн., по відшкодуванню витрат на комунальні та інші платежі - 31 155,88 грн., що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем-1 актами здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) за вказаний період та актами звірки взаємних розрахунків. А тому, позивач просить вказану заборгованість стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

14.04.2014р. через канцелярію суду позивачем подано Заяву №12/726 в порядку ст. 22 ГПК України, згідно котрої позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 96 562,48 грн. лише з ПП «Екосервіс Лева». Крім цього, 07.05.2014р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про виключення з числа відповідачів ТОВ «Транс Сервіс Плюс» та переведення вказаного товариства в статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП «Екосервіс Лева».

Беручи до уваги подану заяву та клопотання, суд зазначає, що положеннями господарського процесуального законодавства України не передбачено можливості виключення особи з числа відповідачів та переведення її в статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Стосовно заяви №12/726 від 14.04.2014р. про стягнення заборгованості лише з ПП «Екосервіс Лева», то суд не приймає цю заяву до уваги, оскільки, як зазначив в судовому засіданні представник позивача, вказану заяву не слід розцінювати, як заяву про відмову від позовних вимог до ТОВ «Транс Сервіс Плюс». Натомість, суд не може оцінити вказану заяву, як заяву про зменшення позовних вимог, так як під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві .

З огляду на викладене, суд розглядатиме дану справу відповідно до заявлених позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості.

Приватне підприємство «Екосервіс Лева» явку свого представника в судове засідання 19.05.2014р. не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву представник підприємства зазначає, що з травня 2011 року відповідач-1 користується орендованими приміщеннями, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 30 на підставі Договору оренди №786 від 01.08.2001р., укладеного між позивачем та відповідачем-2 та Додатку №2 до вказаного Договору. Як зазначає представник ПП «Екосервіс Лева», у зв'язку із підписанням Додатку №2 відбулася заміна сторони (орендаря) у зобов'язанні - Договорі оренди №786 від 01.08.2008р. Проти позовних вимог заперечує, оскільки позивач виставляв завищені рахунки, безпідставно включаючи в них, окрім орендної плати, також витрати на обслуговування, а також витрати на комунальні та інші платежі, стягнення яких Договором оренди №786 від 01.08.2008р. не передбачено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Плюс» явку свого представника в судове засідання 19.05.2014р. не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву представник товариства зазначає, що у зв'язку із закриттям філії в м. Львові, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір про передачу прав сервісного обслуговування побутової техніки, відповідно до умов якого відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання надання послуг гарантійного допродажного та післягарантійного ремонту побутової та аудіо- відеотехніки з передачею права на авторизацію по брендах, перелік яких узгоджується окремими додатками та може змінюватися протягом дії даного Договору. Листом №83 від 04.04.2011 року відповідач-2 повідомив позивача про припинення орендних відносин між ними згідно Договору оренди №786 від 01.08.2001 року у зв'язку з правонаступництвом (передачею прав на сервісне обслуговування) відповідача-2 до відповідача-1. Після згоди керівництва ДП НДІ «Система» та підписання між позивачем та відповідачем-1 відповідного додатку до договору оренди, відповідач-2 передав орендовані приміщення відповідачеві-1. З цього моменту до відповідача-1 перейшли всі зобов'язання щодо сплати орендної плати, витрат балансоутримувача, комунальних та інших платежів. Жодного рахунку після цього позивач відповідачеві-2 не виставляв, а тому і в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Транс Сервіс Плюс» слід відмовити.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, суд відмічає, що строк розгляду даної справи, в порядку ст. 69 ГПК України, було продовжено до 19.05.2014р. Враховуючи закінчення строку розгляду справи, а також наявність в матеріалах відзивів на позовну заяву, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2001 року між Державним науково-дослідним інститутом «Система» (правонаступником якого являється позивач) та ТОВ «Транс Сервіс» (правонаступником якого являється відповідач-2) укладено Договір оренди державного нерухомого майна №786 від 01.08.2001 року (надалі - Договір) за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач-2) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно, а саме нежитлові приміщення площею 244,3 кв.м., розміщене за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 30 (Т.1 а.с.21-24).

Відповідно до п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу (19,5 кв.м.) та розміщення майстерні по ремонту побутової техніки на замовлення населення (224,8 кв.м.).

Судом встановлено, що майно, котре виступає об'єктом оренди було передано позивачем відповідачу-2 01.08.2001 року, що підтверджується актом приймання-передачі майна від вказаної дати (Т.1 а.с.25).

За умовами Розділу 10 Договору він діє з 01.08.2001р. до 31.07.2002р. терміном на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Як зазначається позивачем та не заперечується представником відповідачів, у зв'язку з відсутністю заяви про припинення Договору, він неодноразово продовжувався на новий термін. Востаннє дію Договору було продовжено з 01.08.2013р. до 31.07.2014р.

Крім цього, судом встановлено, що за час дії Договору площа орендованих приміщень неодноразово змінювалася в сторону її збільшення. Підтвердженням цьому є наявні в матеріалах справи протоколи доповнень та змін до вказаного Договору та акти приймання-передачі нерухомого майна (Т.2 а.с.182-195).

Також, як зазначив представник позивача, починаючи з березня 2009 року відповідач-2 почав частково повертати позивачу орендовані приміщення. Так, 10.03.2009 року відповідачем-2 повернуто 55,0 кв.м., що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) від вказаної дати (Т.2 а.с.105) , а в оренді в останнього залишилося 445,97 кв.м. (Т.2 а.с.104). Жодною із сторін не заперечується також і той факт, що в період з березня 2009 року по квітень 2011 року відповідачем-2 було повернуто 166,34 кв.м. орендованих приміщень. Однак, як зазначає представник позивача акти повернення вказаних приміщень між позивачем та відповідачем-2 не складалися.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2011 року відповідач-2 направив позивачу листа (Т.1 а.с.141) в якому повідомив останнього, що з 14.03.2011 року правонаступником відповідача-2 являється відповідач-1 та просив позивача внести необхідні зміни до Договору оренди №786 від 01.08.2001р. згідно п.6.3 даного Договору, яким передбачено, що орендодавець зобов'язується у випадку реорганізації орендаря до припинення чинності цього Договору, переукласти його на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати орендарем.

07.04.2011 року на виконання умов п.6.3 Договору, між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаток №2 до вказаного Договору, згідно якого сторони погодили, що за Договором оренди №786 від 01.08.2001р. правонаступником відповідача-2 є відповідач-1 (Т.1 а.с.142).

Як зазначає позивач та не заперечує жоден із відповідачів, з моменту укладення Додатку №2 до Договору фактичним орендарем приміщень за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 30 став відповідач-1. З вказаного моменту позивач рахунки за оплату згідно Договору оренди №786 від 01.08.2001р. виставляв відповідачу-1 (Т.1 а.с.35-58) , оплату за орендоване майно здійснював відповідач-1 (Т.1 а.с.66-124; Т.2 а.с.46-69) , акти здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) підписувалися між позивачем та відповідачем-1 (Т.1 а.с.143-160; Т.2 а.с.78-83).

Судом встановлено, що станом на момент набуття відповідачем-1 статусу орендаря за Договором, площа орендованого майна становила 279,63 кв.м., що не заперечується позивачем і відповідачем-1 та підтверджується наступними в матеріалах справи доказами. Так, як вбачається з Калькуляції витрат за період до вересня 2012 року (Т.2 а.с.37-45) позивач вираховував розмір орендної плати, витрат на обслуговування та витрат на комунальні і інші платежі, виходячи з площі приміщення 279,63 кв.м. Вказані розміри орендної плати та витрат без застережень погоджувалися відповідачем-1, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) за кожен місяць.

12.10.2012 року ПП «Екосервіс Лева» повернуло позивачу 115,2 кв.м. орендованих приміщень, про що свідчить Акт приймання-передачі (повернення) майна від вказаної дати (Т.1 а.с.34). З цього часу в оренді у відповідача-1 залишилося майно площею 164,43 кв.м. і як вбачається з калькуляції витрат за жовтень 2012 року - грудень 2013 року (Т.2 а.с.89-103) позивачем вираховувався розмір орендної плати і інших витрат, виходячи з вказаної площі.

В позовній заяві позивач зазначає, що не зважаючи на підписані відповідачем-1 Акти здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) за кожен місяць за період з січня 2012 року по грудень 2013 року (Т.1 а.с.143-160; Т.2 а.с.78-83) , останній не в повному обсязі здійснив їх оплату. Так, станом на момент подання позову та розгляду справи судом, заборгованість за вказаний період складає 96 562,48 грн. із яких: 53 393,86 грн. - орендна плата, 12 012,74 грн. - витрати на обслуговування, 31 155,88 грн. - витрати на комунальні та інші платежі. Як зазначає позивач, заборгованість в заявленому розмірі підтверджується в т.ч. і підписаним відповідачем-1 актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2013р. (Т.1 а.с.2013р.).

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За приписами ст.ст. 626, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно положень ст.ст. 512, 520 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також правонаступництва. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статтей 513, 521 ЦК України правочин щодо заміни кредитора та/або боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові та/або боржнику.

Як встановлено судом, Договір оренди державного нерухомого майна №786 від 01.08.2001 року було укладено між позивачем та відповідачем-2. Разом з тим, в квітні 2011 року відбулася заміна сторони (орендаря) за вказаним Договором, що підтверджується як листом відповідача-2 №83 від 04.04.2011 року (Т.1 а.с.141) , Додатком №2 від 07.04.2011 року до вказаного Договору (Т.1 а.с.141), так і виставленням відповідачу-1 рахунків за оплату згідно Договору (Т.1 а.с.35-58) , здійснення відповідачем-1 оплати за орендоване майно (Т.1 а.с.66-124; Т.2 а.с.46-69) , підписаними між позивачем та відповідачем-1 актами здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) (Т.1 а.с.143-160; Т.2 а.с.78-83), а також частковим поверненням відповідачем-1 майна та прийняття цього майна позивачем (Т.1 а.с.34).

За приписами статей 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи той факт, що в квітні 2011 року відбулася заміна орендаря за Договором оренди №786 від 01.08.2001р. і обов'язки щодо сплати орендної плати та інших платежів перейшли до відповідача-1, беручи до уваги те, що предметом даної справи є стягнення заборгованості за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013р. (тобто за період після заміни сторони у Договорі), суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ТОВ «Транс Сервіс Плюс» заборгованості є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

Водночас, позовні вимоги про стягнення заборгованості з ПП «Екосервіс Лева» підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2); орендна плата в розмірі 100% перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем з врахуванням щомісячного індексу інфляції (п.3.3); розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством України.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача-1 зазначає, що позивач виставляючи завищені рахунки, безпідставно включав в них, окрім орендної плати, також витрати на обслуговування і витрати на комунальні та інші платежі, стягнення яких Договором оренди №786 від 01.08.2008р. не передбачено.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Справді, умовами Договору оренди №786 від 01.08.2001 року не передбачено обов'язку орендаря відшкодовувати витрати на обслуговування та комунальні і інші платежі. Разом з тим, згідно п.4.8 Договору поряд із сплатою орендної плати, орендар зобов'язаний, укласти із орендодавцем договір на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Водночас, судом встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 рік між позивачем та відповідачем-1 помісячно підписувалися акти здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) (Т.1 а.с.143-160; Т.2 а.с.78-83) , згідно яких відповідач-1 погоджував, що наданий обсяг робіт в період за кожен місяць відповідає умовам Договору оренди №786 від 01.08.2001р. і цей обсяг робіт складається з орендної плати, відшкодування витрат на обслуговування і витрат на комунальні та інші платежі.

Факт понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями про сплату коштів за енергію, телекомунікаційні послуги, водопостачання, газ і ін. (Т.2 а.с.107-176).

Таким чином, суд вважає, що шляхом підписання відповідних актів, позивач та відповідач-1 внесли зміни до Договору оренди №786 від 01.08.2001р. в частині обов'язку відповідача за відповідні місяці, окрім сплати орендної плати, здійснювати відшкодування витрат на обслуговування і витрат на комунальні та інші платежі. А тому, заявлені вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з підписаного відповідачем-1 Акту звірки взаємних розрахунків (Т.1 а.с.59) його заборгованість перед позивачем станом на 01.10.2013р., складає 81 002,04 грн., з яких 40 267,95 грн. - орендна плата, 9 955,32 грн. - відшкодування витрат на обслуговування та 30 778,77 грн. - відшкодування витрат на комунальні платежі. В подальшому відповідачем-1 підписано акти здачі-приймання робіт (відшкодування витрат) за жовтень-грудень 2013р., внаслідок чого заборгованість відповідача-1 збільшилася до заявлених позивачем 96 562,48 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної заборгованості.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПП «Екосервіс Лева» є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, останнім не спростовані, а тому, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З позовної заяви вбачається, що ціна позову складає 96 562,48 грн., відповідно судовий збір за подання вказаної заяви повинен складати 1 931,25 грн., в той час як позивачем перераховано 2 110,87 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем за подання позовної заяви було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж цього вимагає закон, судовий збір в розмірі 179,62 грн. підлягає поверненню ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» з державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, судовий збір слід покласти на нього, розмірі 1 931,25 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення заборгованості з ТОВ «Транс Сервіс Плюс» - в позові відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Екосервіс Лева» (79026, м. Львів, вул. Слов'янська, 2/15; код ЄДРПОУ 37305116) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6; код ЄДРПОУ 04728690) заборгованість по орендній платі в розмірі 53 393,86 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на обслуговування в розмірі 12 012,74 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на комунальні та інші платежі в розмірі 31 155,88 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Екосервіс Лева» (79026, м. Львів, вул. Слов'янська, 2/15; код ЄДРПОУ 37305116) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6; код ЄДРПОУ 04728690) 1 931,25 грн. судового збору.

5. Повернути Державному підприємству «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6; код ЄДРПОУ 04728690) з державного бюджету України 179,62 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення № 2636 від 25.11.2013р.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.