Ухвала

від 21.05.2014 по справі 2а-14913/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року м. Київ К/800/12819/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року

у справі № 2а-14913/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» (далі - позивач, ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2012 року № 0004572280, № 0004582280 та № 0004592280.

Постановою окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ріал-Групп» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 654/22-80/36858919 від 25.06.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 93 959,00 гривень, у тому числі: у вересні 2011 року в сумі 79 225,00 гривень, у жовтні 2011 року в сумі 14 734,00 гривні та завищення від'ємного значення з ПДВ (рядок 24 декларації з ПДВ за жовтень 2011 року) в сумі 87 016,00 гривень (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду); п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 208 121,00 гривня, у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 208 121,00 гривня.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 року: № 0004572280, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87 016,00 гривень; № 0004582280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 959,00 гривень та визначено фінансові санкції (штраф) у розмірі 23 489,75 гривень; № 0004592280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 208 121,00 гривня.

Також, судами встановлено, що 01.08.2011 року між ТОВ «Автоматизація процесів бізнесу» та ТОВ «Ріал-Групп» було укладено договір поставки № П19, згідно якого ТОВ «Ріал-Групп» зобов'язується передати у власність ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса», в порядку та на умовах, визначених цим Договором - Товар, а саме: комп'ютерне обладнання.

На підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Ріал-Групп» на виконання умов Договору № П19 від 01.08.2011 року, позивачем було віднесено до складу валових витрат суму 904 875,00 гривень та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 180 975,00 гривень, у тому числі: у серпні 2011 року в сумі 84 406,00 гривень, у вересні 2011 року в сумі 96 569,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. п. 198.1, 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано належного підтвердження здійснення транспортування продукції за договірними відносинами з контрагентом ТОВ «Ріал-Групп», а саме товарно-транспортних накладних.

Відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Судами встановлено, що контрагент позивача, по взаємовідносинах з яким і віднесено спірну суму ПДВ, ТОВ «Ріал-Групп» в перевіряємому періоді трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення такого виду господарської діяльності (постачання товару) - не мало взагалі, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, правомірно вважають висновки відповідача, викладені в акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Ріал-Групп» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реального настання наслідків за договором укладеним між позивачем та вказаним контрагентом не настало, будь яких інших доказів що могли б підтвердити товарність таких угод позивачем не надано, за таких обставин надані позивачем податкові накладні не можуть бути розцінені як первинна документація в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі № 2а-14913/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько