Постанова

від 19.05.2014 по справі 816/1618/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1618/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Серкова Ю.А.,

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (надалі - позивач, ТОВ "Ресурс-Полтава") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській област (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 квітня 2014 року № 0000352310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 152932,50 грн, з них за основним платежем 122346 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30586,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 122346 грн, в тому числі за червень 2012 року на суму 57394 грн, за липень 2012 року на суму 5730 грн, за серпень 2012 року на суму 36052 грн, за вересень 2012 року на суму 5276 грн та за листопад 2012 року на суму 17894 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірним контрагентом позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що господарські операції позивача із контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. А тому контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15 липня 2007 року, код ЄДРПОУ 34962951, номер запису 15881020000006441, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ.

У період з 07 березня 2014 року по 18 березня 2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ресурс-Полтава" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 25 березня 2014 року № 1745/16-01-22-07/34962951, в якому відображено порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 122346 грн, в тому числі за червень 2012 року на суму 57394 грн, за липень 2012 року на суму 5730 грн, за серпень 2012 року на суму 36052 грн, за вересень 2012 року на суму 5276 грн та за листопад 2012 року на суму 17894 грн (а.с. 14-31).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2014 року № 0000352310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 152932,50 грн, з них за основним платежем 122346 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30586,50 грн (а.с. 13).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 08 квітня 2014 року № 0000352310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 152932,50 грн, з них за основним платежем 122346 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30586,50 грн, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 11 червня 2012 року № 11/06, відповідно до умов якого Постачальник поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар на умовах даного Договору. Ціна на товар встановлюється в гривнях України. В ціну товару включено вартість доставки. Загальна сума даного Договору складається з сум, вказаних у накладних на кожну партію товару. Накладні є невід'ємною частиною даного Договору (а.с. 32).

Також, між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № 310, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупці - Противикидну превенторну установку ХДУ-9х00 (б/в) в кількості один комплект (по тексту договору - Обладнання), відповідно до Специфікації, яка додається до даного Договору та є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується в порядку на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити Обладнання, асортимент якого визначається Специфікацією. Загальна вартість Обладнання, що передається за умовами цього договору, складає - 107364 грн, у томі числі ПДВ - 17894 грн (а.с. 51-52).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були наступні податкові накладні, видані ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз": від 14 червня 2012 року № 31, на суму 106236 грн, у тому числі ПДВ - 17706 грн; від 18 червня 2012 року № 39, на суму 238128 грн, у тому числі ПДВ - 39688 грн; від 02 липня 2012 року № 3, на суму 34380 грн, у тому числі ПДВ - 5730 грн; від 04 липня 2012 року № 9, на суму 44808 грн, у тому числі ПДВ - 7468 грн; від 16 липня 2012 року № 32, на суму 31656 грн, у тому числі ПДВ - 5276 грн; від 09 серпня 2012 року № 24, на суму 171504 грн, у тому числі ПДВ - 28584 грн; а також віж 05 жовтня 2012 року № 15 на суму 107364 грн, у томі числі ПДВ - 17894 грн (а.с. 35а, зв. 38, 42, 44, 46, 48, 55).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунки від 11 червня 2012 № 184, від 12 червня 2012 року № 187, від 02 липня 2012 року № 232, від 04 липня 2012 року № 241, від 16 липня 2012 року № 275, від 09 серпня 2012 року № 338/1, від 05 жовтня 2012 року № 543; видаткові накладні від 14 червня 2012 року № 187, від 18 червня 2012 року № 195, від 05 жовтня 2012 року № 439; накладні від 02 липня 2012 року № 217, від 04 липня 2012 року № 221, від 16 липня 2012 року № 237, від 09 серпня 2012 року № 293/1; а також специфікацію до договору № 310 та акт приймання-передачі бурового обладнання від 05 жовтня 2012 року (а.с. 34-35, 37-38, 41, 43, 45, 47, зв. 52-55).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 68-73).

Перевезення товару, придбаного у спірного контрагенту, здійснювалось на виконання вимог договору про надання транспортних послуг від 12 березня 2012 року № 112, укладеного з ФОП ОСОБА_3, та договору на транспортне обслуговування від 03 жовтня 2012 року № 1003, укладеного з ТОВ "Геосинтез Інжинірінг", та здійснювалась на підставі подорожніх листів вантажного транспорту, товаро-транспортних накладних та актів виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень, а також податкової накладної, рахунку-фактури, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджується останніми, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 33, 36, 39-40,49-50, 56-60).

Надання вищезазначених послуг відповідачем не оспорюється.

Придбані товарно-матеральні цінності зараховані на облік позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, наявними в матеріалах справи (а.с. 74-84) та зберігались у виробничому приміщенні, що перебуває у віданні ТОВ "Ресурс-Полтава" на підставі договору оренди від 04 січня 2012 року № 3, укладеного з ФОП ОСОБА_4, що підтверджується належним чином завіреною копією останнього та актами приймання-передачі майна та виконаних робіт (а.с. 85-89).

В подальшому, товар, отриманий від спірного контрагенту, позивачем було використано в межах власної господарської діяльності, а саме у взаємовідносинах з надання послуг з Базою виробничого обслуговування ДП "Полтаванафтогазгеологія", ПАТ "Блок Агросвіт", відокремленим підрозділом "Моторвагонне депо Полтава" ДП "Південна залізниця", ТОВ "Спецмехсервіс", ДП "Укрбурсервіс", ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс", а також у подальшому реалізовано наступним контрагентам: ТОВ "Голден Деррік", ТОВ "Енерго-Спецтранс", ТОВ "Мехсервіс Груп", що підтверджується наступними документами: рахунками на оплату, витягом з журналу довіреностей, видатковими накладними, податковими накладними, належним чином завірені копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 61-67, 90-149).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД (а.с. 154).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно непідтвердження наявності поставок від спірного контрагента спростоване наданими належним чином завіреними документами первинного бухгалтерського обліку.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору поставки із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача, а саме на висновках актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки по вищезазначеним спірним контрагентом.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Таким чином, згідно Акту перевірки від 25 березня 2014 року № 1745/16-01-22-07/34962951 відповідач покладає на ТОВ "Ресурс-Полтава" відповідальність, внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 квітня 2014 року № 0000352310.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" витрати зі сплати судового збору у розмірі 305,88 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2014 року .

Суддя І.Г. Ясиновський