Рішення

від 15.05.2014 по справі 635/1192/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/1192/14-ц

Провадження № 2/635/1173/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Березовської І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Конєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Сумська» про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову посилались на те, що в серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до них з проханням позичити їй грошові кошти для придбання нежитлової будівлі для здійснення підприємницької діяльності. 20 серпня 2010 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі еквівалентній 74 000 доларів США, а ОСОБА_3, в свою чергу, написала розписку про отримання грошей із зазначенням мети позики - для приватизації приміщення по АДРЕСА_1. З метою забезпечення прийнятих на себе зобов'язань та підтвердження домовленостей сторін щодо повернення позиченої суми, ОСОБА_3 у розписці також зазначила про своє зобов'язання щодо передачі у власність ОСОБА_1 частини приміщення по АДРЕСА_1. Строк повернення грошових коштів відповідач не вказала, оскільки між сторонами була усна домовленість, що гроші будуть повернуті ОСОБА_1 за першою його вимогою.

В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики, проте, остання в порушення умов зазначеного договору взяті на себе зобов'язання не виконала.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу за договором позики від 20 серпня 2010 року у розмірі 591 482 грн.

Позивачі також зазначили, що виходячи з мети укладання договору позики від 20 серпня 2010 року та зобов'язання ОСОБА_3 передати частину нежитлового приміщення, остання на час складання розписки відповідно до закону та установчих документів діяла від власного імені та в інтересах ТОВ фірма «Сумська», директором якої вона на той час була.

З огляду на те, що розділити предмет зобов'язання з отримання та повернення позики між ОСОБА_3 як фізичною особою, і ОСОБА_3 як директором ТОВ фірма «Сумська» є неможливим, ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Сумська» повинні нести солідарну відповідальність за користування коштами та за спричинену ними моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях позивачів, зміни їх звичайного укладу життя.

Посилаючись на викладене та вимоги ст. ст. 625, 1048 ЦК України, позивачі просили стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Сумська» на користь ОСОБА_1 проценти за договором позики за період з 01 листопада 2010 року по 03 грудня 2013 року у розмірі еквівалентному 18 627,27 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15 квітня 2014 року, становить 219 140 грн. 32 коп., три проценти річних за період з 01 листопада 2010 року по 03 грудня 2013 року у розмірі еквівалентному 6 860,71 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15 квітня 2014 року, становить 80 712 грн. 96 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Сумська» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. кожному, а також судові витрати в сумі 2 720 грн.

Представник позивачів ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснив про обставини, викладені вище, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, при цьому зазначив, що зі змісту укладеного сторонами договору вбачається, що ОСОБА_3 зобов'язалася повернути ОСОБА_1 не грошові кошти, а передати у власність 73 кв.м. приміщень по АДРЕСА_1, а відтак зміст угоди від 20 серпня 2010 року не відповідає вимогам ч.1 ст. 1046 ЦК України і не є у розумінні цієї норми закону договором позики. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 не вправі заявляти вимоги про стягнення з ОСОБА_3 процентів за договором позики, трьох процентів річних та моральної шкоди. Позивачами також неправильно визначено коло учасників даного спору, оскільки ТОВ фірма «Сумська» є неналежним відповідачем. Угода від 20 серпня 2010 року укладена ОСОБА_3 як фізичною особою. Жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ фірма «Сумська» є стороною цього правочину, позивачами не надано. Не обґрунтованими є також вимоги позивачів щодо стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки позивачами не доведено, що негаразди родини ОСОБА_1, в тому числі і розпад родини, виникли через ОСОБА_3

Представник відповідача ТОВ фірма «Сумська», належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 20 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким остання отримала гроші в сумі 74 000 доларів США, про що склала відповідну розписку. Договором позики не було встановлено строк повернення позики./а.с.5/

01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_3 письмову претензію, яка була нею отримана. Проте, ОСОБА_3 в порушення умов зазначеного договору позики, не виконала взяті на себе зобов'язання.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу за договором позики від 20 серпня 2010 року у розмірі 591 482 грн. Вказане рішення набрало законної сили. /а.с.6-8/

Після ухвалення рішення ОСОБА_3 повернула ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики. Вказана обставина визнається представниками сторін.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на наведене, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір є фактично попереднім договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, оскільки вони є безпідставними та спростовуються вище зазначеним рішенням суду, яким встановлено, що між сторонами мав місце саме договір позики грошей. При цьому, як вбачається із рішення, відповідач ОСОБА_3 позов про стягнення боргу за договором позики визнала, про що надала суду відповідну заяву. На теперішній час відповідач ОСОБА_3 рішення суду виконала.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів , їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України .

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачка ОСОБА_3 прострочила виконання грошового зобов'язання за договором позики від 20 серпня 2010 року, а тому відповідно до вимог ст. 625 ЦК України з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми, а також згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України проценти за користування позикою, за період з 01 листопада 2010 року (виходячи із дня пред'явлення вимоги позикодавцем щодо повернення боргу ) по 03 грудня 2013 року (день ухвалення рішення суду), що складає 1129 днів.

Позивач ОСОБА_1, розраховуючи проценти за користування позикою та три проценти річних від простроченої суми, виходить з періоду, що складає 1128 днів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на вимоги ст. 11 ЦПК України, визначаючи розмір трьох процентів річних від простроченої суми, а також проценти за користування позикою, суд виходить з періоду користування позикою, що складає 1128 днів.

((74 000 доларів США/ 100*3%) /365) *1128 = 6 860,71 долари США - три проценти річних.

Облікова ставка Національного банку України становить за періоди: з 10 серпня 2010 року по 22 березня 2012 року - 7,75%; з 23 березня 2012 року по 09 червня 2013 року - 7,5%; з 10 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року - 7%; з 13 серпня 2013 року по 15 квітня 2014 року - 6,5%.

((74 000 доларів США/100*7.75%)/365*507 (період користування позикою з 01 листопада 2011 року по 22 березня 2012 року, за вирахуванням 1 дня, що не врахований позивачем )= 7966,15 доларів США;

((74 000 доларів США/100*7.5%)/365*444 (період користування позикою з 23 березня 2012 року по 09 червня 2013 року)= 6 751,23 доларів США;

((74 000 доларів США/100*7%)/365*64 (період користування позикою з 10 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року)= 908,27 доларів США;

((74 000 доларів США/100*6.5%)/365*113(період користування позикою з 13 серпня 2013 року по 03 грудня 2013 року)= 1489,12 доларів США.

Таким чином, проценти за користування позикою становлять 17 114,77 доларів США, а не 18 627,22 долари США, як розраховано позивачем.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить стягнути вказані суми згідно курсу, встановленого Національним Банком України на день ухвалення рішення по справі. Національним банком України станом на 15 травня 2014 року встановлено офіційний курс гривні до долару США - 11,6629 грн.

Тобто, проценти за користування позикою в національній валюті складають 199 607 грн. 85 коп., три проценти річних - 80 015 грн. 77 коп.

При цьому, вказані суми не підлягають стягненню з ТОВ фірма «Сумська», оскільки позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що грошові кошти за договором позики від 20 серпня 2010 року отримані відповідачкою ОСОБА_3 в інтересах ТОВ фірма «Сумська», зокрема, що зазначені кошти надійшли на розрахунковий рахунок товариства.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то за загальним правилом особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України, або у випадках, передбачених нормами ЦК, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільна відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення позики встановлена ст.ст. 1050, 625 ЦК України, які не містять такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди.

Оскільки законом та договором позики відшкодування моральної шкоди не передбачено, правових підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 199 607 грн. 85 коп. процентів за договором позики та 80 015 грн. 77 коп. трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, а саме: стягує з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2004 грн. 67 коп. (23 975, 48 доларів США * 8,5282 грн. (курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день сплати судового збору 10 лютого 2014 року/100= 2044 грн. 67 коп.) Крім того, з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у дохід держави в розмірі 751 грн. 55 коп. ((23 975, 48 доларів США * 11,6629 грн. (курс гривні до долара США, встановлений НБУ на 15 травня 2014 року/100) - 2044 грн. 67 коп.= 751 грн. 55 коп.)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Сумська» про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 проценти за договором позики від 20 серпня 2010 року в розмірі 199 607 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот сім) грн. 85 коп., три проценти річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання в розмірі 80 015 (вісімдесят тисяч п'ятнадцять) грн. 77 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Сумська» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у дохід держави в розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 55 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - І.В. Березовська