Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/4816/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4816/14 12.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Комтрейд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Вууд»

Про стягнення 108 259,54 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін :

від позивача Зудінов А.С. - представник за довіреністю;

від відповідача Меденко Г.О. - представник за довіреністю;

В судовому засіданні 12.05.2014 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 108 259,54 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 було порушено провадження у справі № 910/4816/14. Розгляд справи було призначено на 11.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 розгляд справи було відкладено до 12.05.2014.

12.05.2014 позивачем через канцелярію суду, до початку розгляду справи по суті, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 12.05.2014 судом розглянуто подану позивачем заяву, і прийнято її до розгляду як заяву про зміну предмету позову, у зв?язку з чим розгляд справи здійснюється в межах вимог вказаної заяви.

В судовому засіданні 12.05.2014 представник позивача заявлену вимогу підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача мотивовані тим, що ним було перераховано відповідачу 8 438,00 євро у якості передоплати за поставку відповідачем товару за контрактом № 643/90412054/5 від 26.06.2012, але відповідачем товар поставлений позивачу не був, як не були і повернуті перераховані позивачем кошти в сумі 8 438,00 євро.

Відповідач в судові засідання 11.04.2014 та 12.05.2014 своїх представників не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Про проведення судових засідань повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 486998. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 між відповідачем - ТОВ «Тек Вууд», як продавцем, та позивачем - ТОВ «Торговий дім «Комтрейд», як покупцем, укладено контракт на поставку № 643/90412054/5, відповідно до умов якого продавець зобов?язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов?язався прийняти та оплатити обумовлений товар (пиломатеріали) (п. 1.1), ціна товару, визначена в специфікаціях, встановлюється в євро з урахуванням декларування та митного оформлення, завантаження в автотранспортний засіб та доставки до складу вантажоодержувача (п. 3.1), асортимент, кількість, строки поставки та ціна на кожну партію товару певного виду буде вказуватись в специфікаціях, які є невід?ємними частинами контракту (п. 3.2), продавець здійснює поставку партії товару в момент отримання останнього платежу за партію товару, але не пізніше 15 дня з моменту отримання першого авансового платежу згідно з умовами оплати, визначеним у п. 6.2 даного контракту (п. 4.2), платежі за товар, який поставляється за даним контрактом, проводяться в євро (п. 6.1), покупець проводить оплату наступним чином: аванс в розмірі 20% передоплати за кожну партію товару від суми виставленого інвойсу продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 2-3 банківських днів; аванс в розмірі 60% від суми виставленого продавцем інвойсу перераховується покупцем протягом 2-3 банківських днів з моменту отримання пакувального листа на партію товару; решта частина інвойсу оплачується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 1 банківського дня після надання електронних копій відвантажувальних митних документів (п. 6.2), строк дії контракту - до 25.06.2013 (п. 12.2).

Також, сторонами контракту № 643/90412054/5 від 26.06.2012 було узгоджено специфікацю № 1, згідно якої визначено вид товару та загальну вартість специфікації - 16 470,00 євро, що відображено і в інвойсі № 1 від 02.07.2012 на суму 16 470,00 євро.

Відповідно до платіжних доручень № 10 від 11.07.2012 на суму 3 438,00 євро та № 47 від 14.09.2012 на суму 5 000,00 євро, позивачем було перераховано відповідачу загалом 8 438,00 євро з призначенням платежу «контракт № 643/90412054/5 від 26.06.2012, інвойс № 1 від 02.07.2012».

16.01.2014 позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою № 3, направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 8934 від 17.01.2014 та описом вкладеного у цінний лист, в якій позивач, посилаючись на те, що відповідачем не було поставлено товар за контрактом № 643/90412054/5 від 26.06.2012, просив повернути здійснену оплату в сумі 8 438,00 євро.

Як зазначав позивач у позові ( з урахуванням заяви про зміну предмета позову), оскільки відповідачем не було повернуто перераховані по контракту № 643/90412054/5 від 26.06.2012 кошти в сумі 8 438,00 євро, товар поставлений також не був, а тому він і звернувся до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, було перераховано на користь відповідача у якості передоплати по контракту № 643/90412054/5 від 26.06.2012 грошові кошти на загальну суму 8 438,00 євро, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Проте, відповідачем всупереч умов контракту № 643/90412054/5 від 26.06.2012 не було поставлено товар у встановлений строк на суму 8 438,00 євро, у зв'язку з чим позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, заявив відповідачу вимогу про повернення останнім грошових коштів в розмірі 8 438,00 євро, на які не було поставлено товар по контракту № 643/90412054/5 від 26.06.2012, направивши відповідну письмову вимогу. Але відповідачем сума у розмірі 8 438,00 євро повернута позивачу - не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Також, суд враховує і те, що матеріали справи не містять і доказів виконання відповідачем свого обов?язку з поставки товару на суму 8 438,00 євро за контрактом № 643/90412054/5 від 26.06.2012.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 8 438,00 євро, на які товар не було поставлено відповідачем , що станом на 12.05.2014 (день винесення рішення) складає еквівалент 134 952,85 грн. (8 438,00 євро х 15,993464 грн за 1 євро (офіційний курс НБУ станом на 12.05.2014, що є загальновідомою інформацією) - є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, сплачений позивачем загалом в сумі 2 685,46 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Також, враховуючи те, що судом присуджено до стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 8 438,00 євро, що станом на 12.05.2014 (день винесення рішення) складає еквівалент 134 952,85 грн. (8 438,00 євро х 15,993464 грн за 1 євро (офіційний курс НБУ станом на 12.05.2014, що є загальновідомою інформацією), відповідно, з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 13,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Вууд» (ЄДРПОУ 38039055, місцезнаходження: 03040 м.Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комтрейд» (ІПН 1102069275; місцезнаходження: 169300 Російська Федерація, Республіка Комі, м. Ухта, пров. Чібьюський, 8-43) грошові кошти в сумі 8 438 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім) євро 00 євроцентів (що еквівалентно 134 952,85 гривням по курсу НБУ станом на 12.05.2014 р.), а також 2 685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п?ять) грн. 46 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комтрейд» (ІПН 1102069275; місцезнаходження: 169300 Російська Федерація, Республіка Комі, м. Ухта, пров. Чібьюський, 8-43) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 13 (тринадцять) грн. 60 коп.

4. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.05.2014.

Суддя О.М.Спичак