Постанова

від 09.04.2014 по справі 810/6985/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року № 810/6985/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Пшику Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» до Київської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, за участі прокуратури Київської області, про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, зобов'язання застосувати митну вартість та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Діана-Київ» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської обласної митниці Державної митної служби України, яку реорганізовано у Київську Митницю Міндоходів, №№125000006/2010/912263/1, 125000006/2010/912258/1 від 09.12.2010 р., №125000006/2011/110302/1 від 31.01.2011 р., №125000006/2011/110434/1 від 09.02.2011 р., №125000006/2011/110558/1 від 18.02.2011 р., №125000006/2011/110584/1 від 21.02.2011 р., №125000006/2011/110607/1 від 22.02.2011 р., №№ 125000006/2011/110635/1, 25000006/2011/110636/1 від 24.02.2011 р., №12500006/2011/110693/1 від 28.02.2011 р., №125000006/2011/110816/1 від 10.03.2011 р., №125000006/2011/111184/1 від 05.04.2011 р., №№125000006/2011/111424/1, 125000006/2011/111423/1, 125000006/2011/111422/1 від 21.04.2011 р., №125000006/2011/111483/1 від 26.04.2011 р., №125000006/2011/111387/1, 125000006/2011/111386/1 від 19.04.2011 р., №125000006/2011/111421/1 від 21.04.2011 р., 125000006/2011/111324/1, 125000006/2011/111329/1, 125000006/2011/111328/1, 25000006/2011/111327/1 від 14.04.2011 р., №№125000006/2011/111292/1, 125000006/2011/111288/1, 125000006/2011/111286/1, 125000006/2011/111287/1 від 12.04.2011 р., №125000006/2011/111385/1 від 19.04.2011 р., №№ 125000006/2011/111482/1, 125000006/2011/111484/1 від 26.04.2011 р., №№125000006/2011/111611/1, 125000006/2011/111612/1, 125000006/2011/111613/1, 125000006/2011/111614/1, 125000006/2011/111615/1, 125000006/2011/111616/1, 125000006/2011/111617/1 від 04.05.2011 р., №№125000006/2011/111680/1, 125000006/2011/111682/1 від 10.05.2011 р., №№125000006/2011/111698/1, 125000006/2011/111707/1 від 12.05.2011 р., №125000006/2011/111774/1 від 17.05.2011 р., № 125000006/2011/111809/1 від 19.05.2011 р., № 125000006/2011/111842/1 від 23.05.2011 р., №125000006/2011/111863/1, 125000006/2011/111865/1, 125000006/2011/111866/1, 125000006/2011/111869/1, 125000006/2011/111870/1 від 25.05.2011 р., №№125000006/2011/111958/1, 125000006/2011/111962/1 від 31.05.2011 р., №№125000006/2011/111981/1, 125000006/2011/111982/1, 125000006/2011/111983/1 від 01.06.2011 р., №125000006/2011/112003/1 від 02.06.2011 р., №№125000006/2011/112031/1, 125000006/2011/112032/1, 125000006/2011/112036/1 від 06.06.2011 р., №№125000006/2011/112101/1, 125000006/2011/112102/1 від 10.06.2011 р., №№125000006/2011/112124/1, 125000006/2011/112125/1, 125000006/2011/112126/1 від 14.06.2011 р., №№125000006/2011/112178/1, 125000006/2011/112179/1, 125000006/2011/112180/1, 125000006/2011/112181/1, 125000006/2011/112186/1, 125000006/2011/112187/1 від 17.06.2011 р., №125000006/2011/112217/1 від 21.06.2011 р., №125000006/2011/112247/1 від 23.06.2011 р., №125000006/2011/112293/1, 125000006/2011/112294/1 від 30.06.2011 р., №№125000006/2011/112329/1, 125000006/2011/112332/1 від 04.07.2011 р., № 125000006/2011/112359/1 від 07.07.2011 р., №№ 125000006/2011/112385/1, 125000006/2011/112389/1, 125000006/2011/112390/1 від 11.07.2011 р., №№ 125000006/2011/112440/1, 125000006/2011/112442/1 від 15.07.2011 р., №№125000006/2011/112464/1, 125000006/2011/112465/1, 125000006/2011/112466/1 від 18.07.2011 р.,№ 125000006/2011/112508/1 від 21.07.2011 р., №№ 125000006/2011/112547/1, 125000006/2011/112548/1, 125000006/2011/112549/1 від 25.07.2011 р., №125000006/2011/112563/1 від 26.07.2011 р., №№ 125000006/2011/112576/1, 125000006/2011/112577/1 від 28.07.2011 р., №№ 125000006/2011/112610/1, 125000006/2011/112609/1, 125000006/2011/112608/1, 125000006/2011/112607/1 від 01.08.2011р., № 125000006/2011/112619/1 від 02.08.2011 р., №125000006/2011/112645/1 від 04.08.2011 р. (далі - Рішення про визначення митної вартості); зобов'язати митний орган застосувати митну вартість, заявлену позивачем за ціною договору у деклараціях митної вартості: №125000009/2011/165354 від 09.12.2010 р., №125000009/2011/512305 від 31.01.2011 р., №125000009/2011/512863 від 09.02.2011 р., №125000009/2011/513510 від 18.02.2011 р., №125000009/2011/513613 від 21.02.2011 р., №125000009/2011/513727 від 22.02.2011 р., №125000009/2011/513857 від 24.02.2011р., №125000009/2011/513858 від 24.02.2011 р., №125000009/2011/513998 від 28.02.2011 р., №125000009/2011/514582 від 10.03.2011 р., №125000009/2011/516211 від 05.04.2011 р., №125000009/2011/516607 від 12.04.2011 р., №125000009/2011/516599 від 12.04.2011 р., №125000009/2011/516596 від 12.04.2011 р., №125000009/2011/ 516597 від 12.04.2011 р., №125000009/2011/516807 від 14.04.2011 р., №125000009/2011/516829 від 14.04.2011 р., №125000009/2011/516827 від 14.04.2011 р., №125000009/2011/516812 від 14.04.2011 р., №125000009/2011/517099 від 19.04.2011 р., №125000009/2011/517098 від 19.04.2011 р, №125000009/2011/517101 від 19.04.2011 р., №125000009/2011/517253 від 21.04.2011 р., №125000009/2011/517252 від 21.04.2011 р., №125000009/2011/517247 від 21.04.2011 р., №125000009/2011/517258 від 21.04.2011 р., №125000009/2011/517524 від 26.04.2011 р., №125000009/2011/517523 від 26.04.2011 р., №125000009/2011/517519 від 26.04.2011 р., №125000009/2011/517949 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/517945 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/517940 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/517938 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/517935 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/517933 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/517930 від 04.05.2011 р., №125000009/2011/518279 від 10.05.2011 р., №125000009/2011/518278 від 10.05.2011 р., №125000009/2011/518496 від 12.05.2011 р., №125000009/2011/518495 від 12.05.2011 р., №125000009/2011/518796 від 17.05.2011 р., №125000009/2011/518992 від 19.05.2011 р., №125000009/2011/519191 від 23.05.2011 р., №125000009/2011/519336 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519334 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519331 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519328 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519327 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519797 від 31.05.2011 р., №125000009/2011/519798 від 31.05.2011 р., №125000009/2011/519878 від 01.06.2011 р., №125000009/2011/519881 від 01.06.2011 р., №125000009/2011/519880 від 01.06.2011 р., №125000009/2011/519973 від 02.06.2011 р., №125000009/2011/520136 від 06.06.2011 р., №125000009/2011/520140 від 06.06.2011 р., №125000009/2011/520138 від 06.06.2011 р., №125000009/2011/520475 від 10.06.2011 р., №125000009/2011/520476 від 10.06.2011 р., №125000009/2011/520578 від 14.06.2011 р., №125000009/2011/520577 від 14.06.2011 р., №125000009/2011/520575 від 14.06.2011 р., №125000009/2011/520870 від 17.06.2011 р., №125000009/2011/520871 від 17.06.2011 р., №125000009/2011/520869 від 17.06.2011 р., №125000009/2011/520867 від 17.06.2011 р., №125000009/2011/520866 від 17.06.2011 р., №125000009/2011/520862 від 17.06.2011 р., №125000009/2011/521108 від 21.06.2011 р., №125000009/2011/521271 від 23.06.2011 р., №125000009/2011/521451 від 29.06.2011 р., №125000009/2011/521453 від 29.06.2011 р., №125000009/2011/521748 від 04.07.2011 р., №125000009/2011/521749 від 04.07.2011 р., №125000009/2011/521915 від 07.07.2011 р., №125000009/2011/522167 від 11.07.2011 р., №125000009/2011/522169 від 11.07.2011 р., №125000009/2011/522170 від 11.07.2011 р., №125000009/2011/522473 від 15.07.2011 р., №125000009/2011/522470 від 15.07.2011 р., №125000009/2011/522585 від 18.07.2011 р., №125000009/2011/522584 від 18.07.2011 р., №125000009/2011/522582 від 18.07.2011 р., №125000009/2011/522862 від 21.07.2011 р., №125000009/2011/523026 від 25.07.2011 р., №125000009/2011/523028 від 25.07.2011 р., №125000009/2011/523030 від 25.07.2011 р., №125000009/2011/523110 від 26.07.2011 р., №125000009/2011/523214 від 28.07.2011 р., №125000009/2011/523213 від 28.07.2011 р., №125000009/2011/523516 від 01.08.2011 р., №125000009/2011/523515 від 01.08.2011 р., №125000009/20117523513 від 01.08.2011 р., №125000009/2011/523512 від 01.08.2011 р., №125000009/2011/523554 від 02.08.2011 р., №125000009/2011/523718 від 04.08.2011 р.; та стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Київській області, яке реорганізовано у Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, надмірно сплачене ввізне мито у сумі 311057,08 грн.

На підставі Повідомлення від 09.12.2011 р. №05/1-9586 у порядку ст.ст. 60,61 КАС України, ст.ст. 35, 361 Закону України «Про прокуратуру» у справу вступила Прокуратура Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваними рішеннями про визначення митної вартості товарів порушено права позивача, а самі рішення про визначення митної вартості не відповідають вимогам закону, оскільки митним органом не враховано надані позивачем документи та помилково зроблено висновок про те, що позивач є представником іноземної фірми на території України, а тому вони є взаємопов'язаними особами.

Крім цього позивач вважає, що неправомірні дії митного органу полягають в тому, що під час прийняття рішень не було застосовано перший метод визначення митної вартості товарів, а натомість, застосовано шостий (резервний) метод.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники Київської митниці Міндоходів позовні вимоги не визнали з тих підстав, що при винесенні оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів посадові особи митного органу діяли у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. Зазначали, що позивач упродовж тривалого часу здійснював митне оформлення товарів і у наданих для митного оформлення документах була наявна інформація про те, що позивач та іноземна фірма є взаємопов'язаними особами, хоча сам позивач при оформленні вантажних митних декларацій це заперечував.

Пояснили, що факт взаємопов'язаності цих осіб підтверджується відомостями, зазначеними у витягу з Інтернет-сторінки позивача та його контрагента, сертифікатом офіційного дистриб'ютора KATEPAL OY та договором на транспортно-експедиційне обслуговування товарів, що подавався позивачем для здійснення митного оформлення товарів. У подальшому про взаємопов'язаність цих осіб повідомлено і листом митної адміністрації Республіки Фінляндія.

Крім того, у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. Документи, які вимагав надати митний орган, позивач не надав, що підтверджується записами на звороті декларацій митної вартості, а тому визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом вважають таким, що здійснено з дотриманням відповідної процедури, згідно вимог законодавства, а винесені рішення про визначення митної вартості товарів - правомірними та обґрунтованими.

На підставі викладеного просили у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області до судового засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у його задоволенні та розглядати справу за відсутності представника Управління.

Прокурор проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

ТОВ «Діана-Київ» зареєстроване як юридична особа Святошинською районною в м.Києві державною адміністрацією 14.07.1999, серія, номер та дата заміни свідоцтва у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи: А01 606175, 04.06.2009 р., ідентифікаційний код 30523120.

ТОВ «Діана-Київ» відповідно до контракту поставки від 02.02.2000 № 2, укладеного з фірмою KATEPAL OY, здійснило ввезення на територію України продукції даної фірми, а саме: товар за кодом 6807900090 («погонна» бітумна плитка); товар за кодом 6807900090 («конькова» бітумна плитка); товар за кодом 6807101029 (єндовий килим); товар за кодом 6807101029 (наплавляємий килим); товар за кодом 6807101029 (підкладочний килим).

З метою митного оформлення вказаних товарів представником позивача декларантом ОСОБА_2 (далі - Декларант) подано до Київської обласної митниці відповідні декларації митної вартості (далі - ДМВ), а саме: №№ 125000009/2011/513857, 125000009/2011/513858 від 24.02.2011р. №125000009/2011/513998 від 28.02.2011 р., №125000009/2011/514582 від 10.03.2011 р., №№125000009/2011/516211, №125000009/2011/513613 від 21.02.2011 р., №125000009/2011/513510 від 18.02.2011 р., №125000009/2011/512863 від 09.02.2011 р., №125000009/2011/513727 від 22.02.2011 р., №125000009/2011/512305 від 31.01.2011 р., №№125000024/2010/165356, 125000009/2011/165354 від 09.12.2010 р., №125000009/2011/517519 від 26.04.2011 р., №№125000009/2011/517253, 125000009/2011/517252, 125000009/2011/517247, №125000009/2011/517258 від 21.04.2011р., №№125000009/2011/517099, 125000009/2011/517098 від 19.04.2011 р., №№125000009/2011/516807, 125000009/2011/516829, 125000009/2011/516827, 125000009/2011/516812 від 14.04.2011 р., №№125000009/2011/516607, 125000009/2011/516599, 125000009/2011/516596, 125000009/2011/516597 від 12.04.2011 р. №125000009/2011/517101 від 19.04.2011 р., №125000009/2011/523718 від 04.08.2011 р., №125000009/2011/523554 від 02.08.2011 р., №№125000009/2011/523516, 125000009/2011/523515, 125000009/2011/523513, 125000009/2011/523512 від 01.08.2011 р., №125000009/2011/523110 від 26.07.2011 р., №125000009/2011/523028, 125000009/2011/523030, 125000009/2011/523026 від 25.07.2011 р., №№125000009/2011/523214, 125000009/2011/523213 від 28.07.2011 р., №125000009/2011/522862 від 21.07.2011 р., №№125000009/2011/522585, 125000009/2011/522584, 125000009/2011/522582 від 18.07.2011 р., №№125000009/2011/522473, 125000009/2011/522470 від 15.07.2011 р., №№125000009/2011/522167, 125000009/2011/522170, 125000009/2011/522169 від 11.07.2011 р., №125000009/2011/521915 від 07.07.2011 р., №№125000009/2011/521748, 125000009/2011/521749 від 04.07.2011 р., №№125000009/2011/521451, 125000009/2011/521453 від 29.06.2011 р., №125000009/2011/521271 від 23.06.2011 р., №125000009/2011/521108 від 21.06.2011 р., №№125000009/2011/520870, 125000009/2011/520871, 125000009/2011/520869, 125000009/2011/520867, 125000009/2011/520866, 125000009/2011/520862, від 17.06.2011 р., №№125000009/2011/520578, 125000009/2011/520577, 125000009/2011/520575 від 14.06.2011 р.,№№125000009/2011/520475, 125000009/2011/520476 від 10.06.2011 р., №№125000009/2011/520136, 125000009/2011/520140, 125000009/2011/520138 від 06.06.2011 р., №№125000009/2011/519881, 125000009/2011/519880, 125000009/2011/519878 від 01.06.2011 р., №125000009/2011/519973 від 02.06.2011 р., №№125000009/2011/519797, 125000009/2011/519798 від 31.05.2011 р., №№ 125000009/2011/519336, 125000009/2011/519334, 125000009/2011/519331, 125000009/2011/519328, 125000009/2011/519327 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519191 від 23.05.2011 р., №125000009/2011/518992 від 19.05.2011 р., № 125000009/2011/518796 від 17.05.2011 р., №№125000009/2011/518496, 125000009/2011/518495 від 12.05.2011 р., №№125000009/2011/518279, 125000009/2011/518278 від 10.05.2011 р., №№125000009/2011/517949, 125000009/2011/517945, 125000009/2011/517940, 125000009/2011/517938, 125000009/2011/517935, 125000009/2011/517933, 125000009/2011/517930 від 04.05.2011 р., №№125000009/2011/517524, 125000009/2011/517523 від 26.04.2011 р.

Товар був заявлений у режимі імпорт - 40 (далі - імпорт-40) за кодом 6807900090 -«погонна» бітумна плитка; за кодом 6807900090 - «конькова» бітумна плитка; за кодом 6807101029 - єндовий килим; за кодом 6807101029 - наплавляємий килим; за кодом 6807101029 - підкладочний килим, при цьому було надано документи, перелік яких зазначений у гр. 44 ВМД.

У вказаних деклараціях особою, яка їх складала, здійснено позначення, що продавець та покупець не пов'язані між собою, заперечувалася взаємозалежність продавця і покупця.

Зазначені декларації митної вартості надавались декларантом разом з товаросупровідними документами, необхідними для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в гр.44 ВМД, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 02.02.2000 № 2 з додатками (додаткова угода від 20.10.2002 б/н, додаткова угода від 27.02.2009 № 8, додаткова угода від 27.02.2009 № 9, додаткова угода від 22.06.2009 № 10, додаткова угода від 01.06.2009 № 11, додаткова угода від 01.07.2009 № 12, додаткова угода від 29.12.2010 № 14, додаткова угода від 29.03.2011 № 15, додаткова угода від 29.04.2011 № 17, додаткова угода від 30.06.2011 № 18, додаткова угода від 30.06.2011 № 19), інвойси, СMR, сертифікати походження товарів, довідки про транспортні витрати, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, договори на перевезення вантажу (від 24.01.2011 № 2, від 08.04.2011 № 021, від 06.04.2011 № 071, від 13.05.2010 № 1А, 24.01.2011 № 2, від 25.05.2010 б/н, від 01.07.2010 б/н), лист виробника про калькуляцію на продукцію від 25.05.2010 б/н, лист виробника про біржові ціни продукції від 25.05.2010 б/н, прайс-листи виробника від 01.05.2010 б/н, від 01.04.2011 б/н, від 16.07.2011 б/н, листи ДМСУ № 11/2-10.16/6834 від 09.07.2010, № 11/7-10.16/10590 від 24.09.2010, листи Київської обласної митниці № 16-45/12-4009 від 10.09.2010, № 12014/16-45 від 15.04.2011, експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо якісних та вартісних характеристик товарів від 10.06.2010 № Ц-242, Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 7877-П від 30.07.2010, №7877-з/1 від 30.07.2010, Публікація в бюлетені «Промислова власність» № 16 від 25.08.2010.

У наданих декларантом деклараціях митної вартості визначено митну вартість товарів за ціною договору, зокрема:

- митну вартість товару за кодом 6807900090 («погонна» бітумна плитка) визначено у розмірі від 0.42 EUR до 0.46 EUR за одиницю (кілограм);

- митну вартість товару за кодом 6807101029 (єндовий килим) визначено у розмірі від 2.45 EUR до 2.53 EUR за одиницю (квадратний метр);

- митну вартість товару за кодом 6807101029 (наплавляємий килим) визначено у розмірі від 1.15 EUR до 1.24 EUR за одиницю (квадратний метр);

- митну вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначено у розмірі від 1.28 EUR до 1.32 EUR за одиницю (квадратний метр).

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. Крім цього, відповідно до ЄАІС ДМСУ, використання якої передбачено наказом ДМСУ №257 від 17.05.2002 «Про затвердження Структури, джерел та критеріїв формування бази середньоконтрактних цін», наявна інформація стосовно ціни митного оформлення аналогічних товарів, які ввозив позивач, значно більше заявленої.

Сумнів полягав у тому, що позивач та інша сторона договору є взаємозалежними особами, що слідувало з відомостей, зазначених у витягу з мережі Інтернет сторінок позивача та його контрагента, сертифікаті офіційного дистриб'ютора KATEPAL OY, листі митної адміністрації Республіки Фінляндія та договорі на транспортно-експедиційне обслуговування товарів, що подавалися позивачем для здійснення митного оформлення товарів.

Так, у сертифікаті офіційного дистриб'ютора KATEPAL OY чітко зазначено зокрема, що позивач уповноважений: на продаж продукції KATEPAL OY; надання гарантії на продукцію KATEPAL OY від імені і на умовах компанії KATEPAL OY; присвоєння дилерам статусу офіційного дилера продукції компанії KATEPAL OY.

Згідно листа-відповіді митної адміністрації Республіки Фінляндії ТОВ «Діана-Київ» є частиною експортної організації КАТЕРАL OY та веде з нею спільну господарську діяльність.

На підставі цього митним органом зроблено висновок, що позивач і компанія KATEPAL OY є партнерами у спільній підприємницькій діяльності.

До того ж, прас-листи надані декларантом носили адресних характер, тобто, були розроблені та адресовані саме для ТОВ «Діана-Київ», а не для невизначеного кола потенційних покупців.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу. При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними або майже в той же час:

- вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

- митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.. 271 цього Кодексу;

- митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.. 272 цього Кодексу.

Однак, позивачем було заявлено в деклараціях митної вартості, що сторони контракту не є взаємозалежними особами.

Згідно п. 9 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органу:

- бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу продавця;

- довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів;

- бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;

- довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Такі документи не були надані до митного оформлення під час подання вантажної митної декларації.

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 (далі - Порядок № 314), а саме п. 26 цього Порядку, посадовою особою відділу митного оформлення направлено запити до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді запитів відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.

За результатами розгляду запитів, враховуючи вимоги Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766 (далі - Порядок № 1766), посадовою особою митного органу відповідно до вимог п. 11 Порядку № 1766 на деклараціях митної вартості ДМВ-1 №№125000009/2011/513857, 125000009/2011/513858 від 24.02.2011р. №125000009/2011/513998 від 28.02.2011 р., №125000009/2011/514582 від 10.03.2011 р.,№№125000009/2011/516211, №125000009/2011/513613 від 21.02.2011 р., №125000009/2011/513510 від 18.02.2011 р., №125000009/2011/512863 від 09.02.2011 р., №125000009/2011/513727 від 22.02.2011 р., №125000009/2011/512305 від 31.01.2011 р.,№№125000024/2010/165356, 125000009/2011/165354 від 09.12.2010 р., №125000009/2011/517519 від 26.04.2011 р., №№125000009/2011/517253, 125000009/2011/517252, 125000009/2011/517247, №125000009/2011/517258 від 21.04.2011р., №№125000009/2011/517099, 125000009/2011/517098 від 19.04.2011 р., №№125000009/2011/516807, 125000009/2011/516829, 125000009/2011/516827, 125000009/2011/516812 від 14.04.2011 р., №№125000009/2011/516607, 125000009/2011/516599, 125000009/2011/516596, 125000009/2011/516597 від 12.04.2011 р. №125000009/2011/517101 від 19.04.2011 р., №125000009/2011/523718 від 04.08.2011 р., №125000009/2011/523554 від 02.08.2011 р., №№125000009/2011/523516, 125000009/2011/523515, 125000009/2011/523513, 125000009/2011/523512 від 01.08.2011 р., №125000009/2011/523110 від 26.07.2011 р., №125000009/2011/523028, 125000009/2011/523030, 125000009/2011/523026 від 25.07.2011 р., №№125000009/2011/523214, 125000009/2011/523213 від 28.07.2011 р., №125000009/2011/522862 від 21.07.2011 р., №№125000009/2011/522585, 125000009/2011/522584, 125000009/2011/522582 від 18.07.2011 р., №№125000009/2011/522473, 125000009/2011/522470 від 15.07.2011 р., №№125000009/2011/522167, 125000009/2011/522170, 125000009/2011/522169 від 11.07.2011 р., №125000009/2011/521915 від 07.07.2011 р., №№125000009/2011/521748, 125000009/2011/521749 від 04.07.2011 р., №№125000009/2011/521451, 125000009/2011/521453 від 29.06.2011 р., №125000009/2011/521271 від 23.06.2011 р., №125000009/2011/521108 від 21.06.2011 р., №№125000009/2011/520870, 125000009/2011/520871, 125000009/2011/520869, 125000009/2011/520867, 125000009/2011/520866, 125000009/2011/520862, від 17.06.2011 р., №№125000009/2011/520578, 125000009/2011/520577, 125000009/2011/520575 від 14.06.2011 р.,№№125000009/2011/520475, 125000009/2011/520476 від 10.06.2011 р., №№125000009/2011/520136, 125000009/2011/520140, 125000009/2011/520138 від 06.06.2011 р., №№125000009/2011/519881, 125000009/2011/519880, 125000009/2011/519878 від 01.06.2011 р., №125000009/2011/519973 від 02.06.2011 р., №№125000009/2011/519797, 125000009/2011/519798 від 31.05.2011 р., №№ 125000009/2011/519336, 125000009/2011/519334, 125000009/2011/519331, 125000009/2011/519328, 125000009/2011/519327 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519191 від 23.05.2011 р., №125000009/2011/518992 від 19.05.2011 р., №125000009/2011/518796 від 17.05.2011 р., №№125000009/2011/518496, 125000009/2011/518495 від 12.05.2011 р., №№125000009/2011/518279, 125000009/2011/518278 від 10.05.2011 р., №№125000009/2011/517949, 125000009/2011/517945, 125000009/2011/517940, 125000009/2011/517938, 125000009/2011/517935, 125000009/2011/517933, 125000009/2011/517930 від 04.05.2011 р., №№125000009/2011/517524, 125000009/2011/517523 від 26.04.2011 р. в графі «Для відміток митниці» було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища, поставленням підпису, а саме: копію ВМД країни відправлення, інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару, калькуляцію фірми-виробника товару, прас-листи виробника, розроблені для невизначеного кола покупців.

Особою, уповноваженою на декларування (ОСОБА_2В.) на зворотному боці вищевказаних декларацій вчинено запис «додаткові документи на даний час надати не має можливості», що свідчить про належне проведення відповідних консультацій згідно вимог Митного Кодексу України.

З урахуванням висновків колегії Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 28.11.2013, митним органом зазначено, що митниця не мала можливості витребувати розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки тощо), оскільки це суперечить Порядку № 1766 відповідно до наступного.

Розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки) входять до п. 9 Порядку № 1766 та ці документи за наявності подає декларант, якщо продавець та покупець взаємозалежні особи, однак ТОВ «Діана-Київ» у всіх ДМВ-1 вказано про відсутність невзаємозалежності продавця і покупця.

Митний орган, у свою чергу, має право витребовувати документи, зазначені виключно у п. 11 Порядку № 1766, що ним було зроблено належним чином.

Отже, розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки тощо) повинні подаватись декларантом для того, щоб довести, що взаємозалежність продавця та покупця не вплинули на ціну товару, а не витребовуватись митним органом, оскільки обов'язок доведення заявленої митної вартості покладається саме на декларанта.

Дані доводи суд вважає обґрунтованими, тому, з урахуванням наданих до митного оформлення документів та наявної у митного органу інформації на момент здійснення митного оформлення товарів, а тому суд приходить до висновку, що митним органом правомірно здійснено коригування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст.ст. 265 та 273 Митного кодексу України, оскільки застосування попередніх п'яти методів не було можливим, за результатами чого винесено оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів.

У даних рішеннях відповідачем визначено митну вартість товару за кодом 6807900090 («погонна» бітумна плитка) у розмірі 0,54 EUR за одиницю (кілограм); митну вартість товару за кодом 6807101029 «єндовий килим» визначено у розмірі 3,78 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 «наплавляємий килим» визначено у розмірі 1,79 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначено у розмірі 1,79 EUR за одиницю (квадратний метр).

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 42 Митного кодексу України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ст. 72 Митного кодексу України).

Згідно ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами юридичними чи фізичними особами, які в силу ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України зобов'язані здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з п. 2 цього Положення вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно ст. 259 Митного кодексу України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України).

При цьому, ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товарів.

Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачено або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином коригувати заявлену митну вартість товарів.

Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено судом, під час здійснення посадовими особами митного органу контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України на підставі вантажних митних декларацій, у посадових осіб виник сумнів стосовно заявленої позивачем митної вартості товарів, оскільки зі змісту наданих документів слідувало, що позивач та інша сторона договору є взаємопов'язаними особами.

Суд вважає, що висновок митного органу про взаємопов'язаність сторін є обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, з листування із зазначеного питання між митними органами України та Фінляндії слідує, що компетентний митний орган Республіки Фінляндія на запити Державної митної служби України від 14.08.2010 № 11/2-10.16/8437 та від 03.11.2010 № 20/0762 своїм листом від 15.11.2010 повідомив, що проведено аудиторську перевірку фірми «КАТЕРАL ОY» Фінляндія. Під час перевірки 19.10.2010 встановлено, що «KATEPAL OY» здійснює поставку українській фірмі «Діана-Київ» бітумної плитки. ТОВ «Діана-Київ» є частиною експортної організації КАТЕРАL OY та працює як дистриб'ютор товарів КАТЕРАL OY в Україні. Інформація в документах, яку перевірено по бухгалтерських книгах КАТЕРАL OY, співпадала з документами, доданими митницею до запиту. Із пояснень представника КАТЕРАL OY ця фірма не видавала інвойси (рахунки) на російській мові та нічого спільного не має до інвойсів на російській мові. Під час перевірки встановлено, що на екземплярі контракту від 02.02.2000 № 2 фірми «КАТЕРАL ОY» відсутні підпис та печатка позивача. Місце укладення зовнішньоекономічного контракту - м. Київ. Додатковий договір №2/20.10.02 фірма не знайшла, додатковий договір № 4/30.12.03 відповідав тому, який було надано митницею до запиту, додатковий договір №6/2.12.04 був копією того, на якому підпис та печатка представника фірми покупця - відсутня, додатковий договір №10/22.06.09 був копією того, на якому підпис та печатка представника фірми покупця - відсутня, додатковий договір №11/1.06.09 фірмою на російській мові не знайдено, а є лише на фінській мові, в додатковому договорі №12/1.07.09 підпис та печатка представника фірми покупця - відсутня. Отже, цим листом підтверджено пов'язаність позивача та іноземної фірми-продавця.

Крім цього, зі змісту роздруківки з Інтернет-сайту позивача слідує, що на ньому розміщено сертифікат офіційного дистриб'ютора КATEPAL OY, лист компетентного митного органу Республіки Фінляндія та договір на транспортне перевезення товарів, у яких чітко і однозначно вказується на те, що ТОВ «Діана-Київ» є представником в Україні та дистриб'ютором фірми КATEPAL OY.

Також суд погоджується із твердженнями митного органу про те, що надані позивачем до митного оформлення прайс-листи фактично є комерційною пропозицією, яка за своїм змістом є домовленістю двох сторін. Так, прайс-лист виставляється виробником на загальних умовах для майбутніх покупців певного ринку даної продукції без визначених умов поставки, без будь-яких обмежень, а не для конкретного імпортера, після укладання з ним зовнішньоекономічного контракту. Така домовленість між двома сторонами може містити в собі зацікавленість кожної зі сторін, включаючи надання знижок або певних переваг на умовах інших видів взаєморозрахунків та свідчить про можливий існуючий, але прихований взаємозв'язок між покупцем та продавцем, який об'єктивно міг вплинути на заявлену декларантом ТОВ «Діана-Київ» митну вартість товарів.

Також при прийнятті рішення у даній справі судом враховується, що висновок Торгівельної промислової палати був ухвалений без врахування вимог щодо оцінки майнових прав та майна згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Згідно Національного стандарту № 1 під час дослідження має бути застосовано витратний, дохідний та порівняльні методи оцінки майна та майнових прав. Отже, висновок Торгівельної промислової палати не може бути застосований у зв'язку з недотриманням зазначених вимог законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на неточності у товаросупровідних документах поданих позивачем при митному оформленні, а саме: до матеріалів митного оформлення позивачем надано лише договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом, однак позивачем не було надано договору на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів водним транспортом, які є необхідними, оскільки поставка товарів здійснювалась як водним транспортом, так і автомобільним.

Відповідно до ст. 9 Закону України « Про транспортно-експедиторську діяльність» істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Враховуючи вказане, позивач був зобов'язаний здійснити оплату за перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України, на підставі документів (рахунків, накладних, тощо), виданих суб'єктами господарювання, які залучались до виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1766 документами, які підтверджують транспортні витрати, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

- або рахунок-фактуру від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

- або калькуляцію транспортних витрат.

Однак, до митного оформлення не було надано документів, що підтверджують вартість перевезення товарів водним транспортом. Таким чином, транспортні витрати, які включаються до митної вартості, є сумнівними.

Щодо наданих під час судового розгляду справи позивачем банківських виписок та платіжних доручень про оплату за поставлений товар для підтвердження заявленої митної вартості, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, під час митного оформлення товарів дані документи не подавалися, і позивачем не було доведено митному органу того, що ця ціна є реальною, а не заниженою з боку взаємозалежної особи КATEPAL OY.

Так, позивачем зазначено, що до митного оформлення було подано калькуляцію фірми виробника товару, однак, чому митний орган її не прийняв, не відомо.

З пояснень представника митного органу судом встановлено, що зі змісту даної калькуляції не можливо вирахувати ціну за кілограм товару, оскільки вона містить ціну за рулон, крім того не всі витрати при виготовлені товару входять у дану калькуляцію.

У даному питанні судом враховується правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 03.11.2009 в адміністративній справі № 21-52а12 за позовом ВАТ «Грета» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними рішень та стягнення надміру сплаченої суми податків та зборів. Так, Верховним Судом України вказано, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Крім того, суд зазначає, що уповноважена на декларування особа у відповідності до п. 9 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, не надала митному органу жодного додаткового документу, а тому не довела, що взаємозалежність продавця та покупця не вплинула на ціну товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не виконав законних вимог щодо надання митному органу як обов'язкових так і додаткових документів та подав до митного органу неправдиві відомості щодо факту взаємозалежності осіб.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді товаросупровідних документів посадовою особою митного органу було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення. Використання ЄАІС ДМСУ передбачено наказами ДМСУ № 257 від 17.05.2002 «Про затвердження структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін» та від 31.01.2007 № 74 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України».

Суд зазначає, що п. 14 Порядку № 1766 визначено, що у випадку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Щодо правомірності застосування митним органом резервного методу під час визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування, встановлюються статтями 266-273 Митного кодексу України.

Так, із змісту ч.ч. 1-5 ст. 266 Митного кодексу України слідує, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних ) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Згідно ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості товарів.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Пунктом 5 Порядку № 1766 передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до п. 7 Порядку №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Згідно ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Пунктом 13 Порядку № 1766 передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п. 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Згідно п. 14 цього Порядку у разі, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як вже встановлено судом, позивачем подано до митного органу декларації митної вартості товару №№125000009/2011/513857, 125000009/2011/513858 від 24.02.2011р. №125000009/2011/513998 від 28.02.2011 р., № 125000009/2011/514582 від 10.03.2011 р.,№№125000009/2011/516211, №125000009/2011/513613 від 21.02.2011 р., №125000009/2011/513510 від 18.02.2011 р., №125000009/2011/512863 від 09.02.2011 р., №125000009/2011/513727 від 22.02.2011 р., №125000009/2011/512305 від 31.01.2011 р.,№№125000024/2010/165356, 125000009/2011/165354 від 09.12.2010 р., №125000009/2011/517519 від 26.04.2011 р., №№125000009/2011/517253, 125000009/2011/517252, 125000009/2011/517247, № 125000009/2011/517258 від 21.04.2011р., №№125000009/2011/517099, 125000009/2011/517098 від 19.04.2011 р., №№125000009/2011/516807, 125000009/2011/516829, 125000009/2011/516827, 125000009/2011/516812 від 14.04.2011 р., №№125000009/2011/516607, 125000009/2011/516599, 125000009/2011/516596, 125000009/2011/516597 від 12.04.2011 р. №125000009/2011/517101 від 19.04.2011 р., №125000009/2011/523718 від 04.08.2011 р., №125000009/2011/523554 від 02.08.2011 р., №№125000009/2011/523516, 125000009/2011/523515, 125000009/2011/523513, 125000009/2011/523512 від 01.08.2011 р., №125000009/2011/523110 від 26.07.2011 р., №125000009/2011/523028, 125000009/2011/523030, 125000009/2011/523026 від 25.07.2011 р., №№125000009/2011/523214, 125000009/2011/523213 від 28.07.2011 р., №125000009/2011/522862 від 21.07.2011 р., №№125000009/2011/522585, 125000009/2011/522584, 125000009/2011/522582 від 18.07.2011 р., №№125000009/2011/522473, 125000009/2011/522470 від 15.07.2011 р., №№125000009/2011/522167, 125000009/2011/522170, 125000009/2011/522169 від 11.07.2011 р., №125000009/2011/521915 від 07.07.2011 р., №№125000009/2011/521748, 125000009/2011/521749 від 04.07.2011 р., №№125000009/2011/521451, 125000009/2011/521453 від 29.06.2011 р., №125000009/2011/521271 від 23.06.2011 р., №125000009/2011/521108 від 21.06.2011 р., №№125000009/2011/520870, 125000009/2011/520871, 125000009/2011/520869, 125000009/2011/520867, 125000009/2011/520866, 125000009/2011/520862, від 17.06.2011 р., №№125000009/2011/520578, 125000009/2011/520577, 125000009/2011/520575 від 14.06.2011 р.,№№125000009/2011/520475, 125000009/2011/520476 від 10.06.2011 р., №№125000009/2011/520136, 125000009/2011/520140, 125000009/2011/520138 від 06.06.2011 р., №№125000009/2011/519881, 125000009/2011/519880, 125000009/2011/519878 від 01.06.2011 р., №125000009/2011/519973 від 02.06.2011 р., №№125000009/2011/519797, 125000009/2011/519798 від 31.05.2011 р., №№ 125000009/2011/519336, 125000009/2011/519334, 125000009/2011/519331, 125000009/2011/519328, 125000009/2011/519327 від 25.05.2011 р., №125000009/2011/519191 від 23.05.2011 р., №125000009/2011/518992 від 19.05.2011 р., №125000009/2011/518796 від 17.05.2011 р., №№125000009/2011/518496, 125000009/2011/518495 від 12.05.2011 р., №№125000009/2011/518279, 125000009/2011/518278 від 10.05.2011 р., №№125000009/2011/517949, 125000009/2011/517945, 125000009/2011/517940, 125000009/2011/517938, 125000009/2011/517935, 125000009/2011/517933, 125000009/2011/517930 від 04.05.2011 р., №№125000009/2011/517524, 125000009/2011/517523 від 26.04.2011 р. за формою ДМВ-1.

Згідно з даними, наведеними у додатках до вказаних декларацій, позивачем самостійно надано документи, які свідчать про те, що він, як покупець товару, та KATEPAL OY як продавець, є пов`язаними між собою суб'єктами господарської діяльності.

Отже, згідно вимог Митного кодексу України та Порядку № 1766 декларант з метою застосування ним методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, зобов`язаний підтвердити ту обставину, що взаємозалежність між ним та його контрагентом не вплинула на ціну товару.

Як встановлено судом, про необхідність подання визначених п. 11 Порядку № 1766 додаткових документів позивач був обізнаний належним чином. Разом з тим, позивач відмовився від їх подання контролюючому органу. При цьому позивачем надано митному органу повідомлення продавця про неможливість надання додаткової інформації з підстав, що вона відноситься до комерційної таємниці або відсутня.

Оскільки доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України є безпосереднім обов'язком декларанта, зважаючи на те, що позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу жодних із витребуваних документів на підтвердження вартості господарської операції, вчиненої взаємопов`язаними суб`єктами, висновок Київської обласної митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та необхідність застосування інших методів визначення митної вартості товарів суд вважає правомірним.

Щодо обґрунтованості застосування відповідачем саме резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 269 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу.

У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до абз. 2 п. 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом ДМСУ від 31.01.2007 № 74 факт проведення консультацій та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.

Суд зазначає, що не обов'язково на зворотньому боці декларації митної вартості має бути зазначено фразу «Консультацію проведено», оскільки факт переговорів, засвідчення витребування додаткових документів, обізнаність декларанта з даними вимогами та відмова надати додаткові документи і є доказом належно проведеної консультації з боку митного органу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог ст. 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з п. 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Слід також зазначити, що відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ процедура консультацій не є обов'язковою, а відбувається, як правило, у разі необхідності.

Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Отже, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком особи, уповноваженої на декларування товарів, а перевірка наданих декларантом відомостей є правом митного органу.

Згідно ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

Керуючись положеннями Митного кодексу України та Порядку № 1766 відділом контролю митної вартості було визначено митну вартість товару, використовуючи інформацію Центральної бази даних Держмитслужби України та на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку з невиконанням вимог митниці в наданні додаткових документів у повному обсязі та подання до митного органу зазначених неправдивих відомостей, митний орган не мав право застосувати метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1) згідно ст. 267 Митного кодексу України.

Метод 2 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Оскільки інформація про фізичні характеристики ідентичних товарів відсутня, то використання даного методу згідно зі ст. 268 Митного кодексу України було неможливим.

Метод 3 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період, враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам, відсутня, то використання даного методу згідно ст. 269 Митного кодексу України було неможливим.

Застосування методів 4 і 5 згідно ст.ст. 271-272 Митного кодексу України за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні також було об'єктивно неможливим.

Беручи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, беручи до уваги повідомлення продавця про неможливість надання додаткової інформації з підстав, що вона відноситься до комерційної таємниці або відсутня, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, відповідачем правомірно встановлено митну вартість товарів з використанням резервного методу, передбаченого ст. 273 Митного кодексу України.

Отже, суд погоджується з доводами митного органу про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, а тому зазначає застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості є даному випадку обґрунтованим та правомірним.

Крім того суд критично оцінює доводи посилання позивача про те, що при визначенні митної вартості товарів не взято до уваги висновок Торгівельно-промислової палати, оскільки останній містить інформацію про ціну і не містить інформації про митну вартість, та, крім того, складений без урахування відомостей щодо пов'язаності осіб продавця та покупця.

Таким чином, позивач не довів задекларовану митну вартість товару, оскільки ним під час подання вантажної митної декларації не були надані до митного оформлення необхідні документи, у тому числі, відомості про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою.

Твердження позивача про те, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, не проведено консультацій, суд вважає необґрунтованими, оскільки митницею надано суду письмові та усні пояснення щодо послідовного використання нею методів визначення митної вартості та вживалися заходи щодо отримання необхідної інформації та документів від позивача.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене суд вважає, що митним органом правомірно винесено оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Щодо позивних вимог про зобов'язання митного органу повторно визначити митну вартість суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 1 Митного кодексу України вільний обіг - розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України. Отже, митний орган, зважаючи на відповідну норму у зв'язку з випуском товарів у вільний обіг, не наділений законом повноваженнями повторно визначати митну вартість товарів.

У ході судового розгляду справи суду не надано доказів надання декларантом всіх документів, які додатково обґрунтовано були витребувані митним органом, тобто не виконано вимог митного законодавства, а відтак, не доведено протиправності дій митного органу та, як наслідок, неправомірності прийнятих ним рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки вимоги митного органу декларантом виконані не були, суду не надано позивачем належних, допустимих та достатніх доказів, які б документально підтверджували можливість застосування митним органом іншого методу ніж шостий, та враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що митний орган як суб'єкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення сум надмірно сплачених податків та зборів, суд зазначає наступне.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

На виконання вимог ст. 50 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державним Казначейством України від 20.07.2007 № 611/147 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362.

Згідно п.п. 2, 5, 6. 7 даного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Митні органи за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи (далі - висновок), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, для виконання відповідним органам Державного казначейства України.

Дані висновки реєструються органами Державного казначейства України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.

На підставі отриманого висновку відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку, та здійснює повернення коштів з бюджету.

Органи Державного казначейства не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно до п. 3 ст. 50 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення покладено обов'язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України.

Органи Державного казначейства відповідно до ст.ст. 48, 50 Бюджетного кодексу України здійснюють контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів та ведення обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України.

Оскільки, висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача до ГУ ДКСУ у Київській області не надходило, та з урахуванням правомірної відмови у застосуванні заявленої позивачем у ВМД митної вартості товарів, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування позивачу сум надмірно сплачених податків та зборів відсутні.

Крім того, вимоги щодо стягнення на користь позивача сплаченого ввізного мита є похідним від вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки будь-які докази понесення відповідачами зазначених витрат у суду відсутності, з клопотанням про їх відшкодування відповідачі до суду не звертались, то вони стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 квітня 2014 р.