Ухвала

від 18.09.2014 по справі 810/6985/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6985/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Лапій С.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА-КИЇВ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА-КИЇВ» до Київської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області за участі прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування рішень про визнання митної вартості товарів, зобов'язання застосувати митну вартість та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Діана-Київ» відповідно до контракту поставки від 02.02.2000 № 2, укладеного з фірмою KATEPAL OY, здійснило ввезення на територію України продукції даної фірми, а саме: товар за кодом 6807900090 («погонна» бітумна плитка); товар за кодом 6807900090 («конькова» бітумна плитка); товар за кодом 6807101029 (єндовий килим); товар за кодом 6807101029 (наплавляємий килим); товар за кодом 6807101029 (підкладочний килим).

З метою митного оформлення вказаних товарів представником позивача (далі - Декларант) подано до Київської обласної митниці відповідні декларації митної вартості.

Товар був заявлений у режимі імпорт - 40 (далі - імпорт-40) за кодом 6807900090 -«погонна» бітумна плитка; за кодом 6807900090 - «конькова» бітумна плитка; за кодом 6807101029 - єндовий килим; за кодом 6807101029 - наплавляємий килим; за кодом 6807101029 - підкладочний килим, при цьому було надано документи, перелік яких зазначений у гр. 44 ВМД.

У наданих декларантом деклараціях митної вартості визначено митну вартість товарів за ціною договору, зокрема: митну вартість товару за кодом 6807900090 («погонна»бітумна плитка) визначено у розмірі від 0.42 EUR до 0.46 EUR за одиницю (кілограм); митну вартість товару за кодом 6807101029 (єндовий килим) визначено у розмірі від 2.45 EUR до 2.53 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 (наплавляємий килим) визначено у розмірі від 1.15 EUR до 1.24 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначено у розмірі від 1.28 EUR до 1.32 EUR за одиницю (квадратний метр).

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами.

Сумнів полягав в тому, що позивач та інша сторона договору є взаємозалежними особами, згідно з відомостями зазначеними у витягу з Інтернет сторінки позивача та його контрагента, сертифікатом офіційного дистриб'ютора KATEPAL OY, листом митної адміністрації Республіки Фінляндія та договором на транспортно-експидеційне обслуговування товарів, що подавався позивачем до відповідача 1 для здійснення митного оформлення товарів.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді запитів, відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.

Відповідно до вимог п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, посадовою особою митного органу було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Оскільки позивач не надав відповідних документів, то відповідачем з урахуванням наданих до митного оформлення документів та наявної у митного органу інформації на момент здійснення митного оформлення товарів здійснено коригування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265 та 273 Митного кодексу України, оскільки застосування попередніх п'яти методів не надавалося можливим.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Митного органу про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів задекларовану митну вартість товару, оскільки ним під час подання вантажної митної декларації не були надані до митного оформлення необхідні документи, у тому числі, відомості про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 259 Митного кодексу України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно до ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Статтею ст. 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товарів.

Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачено або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином коригувати заявлену митну вартість товарів.

Пунктом 14 Порядку № 1766, визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Під час здійснення посадовими особами митного органу контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України на підставі вантажних митних декларацій, у посадових осіб виник сумнів стосовно заявленої позивачем митної вартості товарів, оскільки із наданих документів вбачалося, що позивач та інша сторона договору є взаємопов'язаними особами.

Як вбачається з листування із зазначеного питання між митними органами України та Фінляндії, компетентний митний орган Республіки Фінляндія на запити Державної митної служби України від 14.08.2010 р. №11/2-10.16/8437 та від 03.11.2010 р. №20/0762 своїм листом від 15.11.2010 р. повідомив, що: проведено аудиторську перевірку фірми КАТЕРАL ОYLЕМРААLА Р.О. ВОХ 33 Фінляндія. 19.10.2010 під час перевірки встановлено, що «KATEPAL OY» здійснює поставку українській фірмі «Діана-Київ» бітумної плитки. ТОВ «Діана-Київ» є частиною експортної організації «KATEPAL OY» та працює як дистриб'ютор товарів «KATEPAL OY» в Україні. Інформація в документах, яку перевірили по бухгалтерським книгам «KATEPAL OY» співпадала з документами, які були надані митницею до запиту.

Як вбачається з роздруківки з Інтернет-сайта позивача, сертифікат офіційного дистриб'ютора «KATEPAL OY», лист компетентного митного органу Республіки Фінляндія та договір на транспортне перевезення товарів, у яких чітко вказується що ТОВ «Діана-Київ» є представником в Україні та дистриб'ютором фірми «ATEPAL OY».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до митного оформлення прайс-листи фактично є комерційною пропозицією, яка за своїм змістом є домовленістю двох сторін.

Більше того, колегія суддів наголошує на тому, що в деклараціях митної вартості позивачем було заявлено, що сторони контракту не є взаємопов'язаними особами.

Разом з тим, оскільки у відповідача були підстави вважати, що сторони договору є взаємопов'язаними особами, він відповідно до вимог п. 9 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, витребував у декларанта калькуляцію фірми-виробника, експортну ВМД країни відправника, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товарів та/або сировину, бухгалтерські документи (податкові, видаткові накладні), банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати попередніх поставок, дистриб'юторський договір.

Особа, уповноважена на декларування, не надала митному органу у відповідності до п. 9 Порядку № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, зазначені у вимозі представника митного органу документи, не скористалася правом підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що зробила відповідні написи на поданих ВМД.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді товаросупровідних документів, посадовою особою митного органу було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення. Використання ЄАІС ДМСУ передбачено наказами ДМСУ № 257 від 17.05.2002 «Про затвердження структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін» та № 74 від 31.01.2007 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України».

Пунктом 14 Порядку №1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Таким чином, оскільки позивач не виконав вимогу митного органу про надання в повному обсязі документів та подав до митного органу суперечливі відомості щодо факту взаємопов'язаності осіб, митний орган самостійно визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного (шостого) методу.

Згідно до ч. 7 ст. 267 Митного кодексу України, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Пунктом 5 Порядку №1766 передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до п. 7 Порядку №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Відповідно до п. 11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Згідно до п. 13 Порядку № 1766, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

У відповідності до приписів п. 14 Порядку, у разі якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Позивачем подано до митного органу декларації митної вартості товару за формою ДМВ-1.

Згідно з даними, наведеними у додатках до вказаних декларацій, позивачем самостійно надано документи, які свідчать про те, що він, як покупець товару, та «KATEPAL OY» як продавець, є пов`язаними між собою суб'єктами господарської діяльності.

Разом з тим, позивач відмовився від подання додаткових документів контролюючому органу. При цьому позивачем надано митному органу повідомлення продавця про неможливість надання додаткової інформації з підстав, що вона відноситься до комерційної таємниці або відсутня.

Таким чином, оскільки позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу жодних витребуваних ним документів на підтвердження вартості господарської операції, вчиненої взаємопов`язаними суб`єктами, колегія суддів вважає висновок Київської обласної митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та необхідність застосування інших методів визначення митної вартості товарів правомірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 266 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 269 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу.

У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог статті 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Керуючись положеннями Митного кодексу України та Порядком № 1766, відділом контролю митної вартості було визначено митну вартість товару, використовуючи інформацію Центральної бази даних Держмитслужби України та на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку з невиконанням вимог митниці в наданні додаткових документів у повному обсязі та подання до митного органу зазначених неправдивих відомостей, митний орган не мав право застосувати метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються згідно зі ст. 267 Митного кодексу України.

Враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, відповідачем правомірно встановлено митну вартість товарів з використанням резервного методу, передбаченого ст. 273 Митного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивача на висновок Торгівельно-промислової палати, оскільки останній містить інформацію про ціну і не містить інформації про митну вартість та складений без урахування відомостей щодо пов'язаності осіб продавця та покупця.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАНА-КИЇВ» - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2014 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.