Постанова

від 20.05.2014 по справі 810/2643/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року 810/2643/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна" (Далі-ПАТ «НДІ СВ») з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001632204 від 09.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Ірпінською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «НДІ СВ» щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки Ірпінська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області склала Акт №1343/22-4/00209775 від 22.11.2013 р. (дані - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001632204 від 09.12.2013 р., відповідно до якого ПАТ «НДІ СВ» збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 21310,00 грн.

ПАТ «НДІ СВ» скористалося наданим йому ст. 55 та ст.56 Податкового Кодексу України правом та оскаржив вказане вище податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження скарги ПАТ «НДІ СВ» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001632204 від 09.12.2013 р. - без змін.

ПАТ «НДІ СВ» вважає доводи, аргументи та висновки Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, викладені в Акті перевірки ПАТ «НДІ СВ» такими, що не відповідають чинному законодавству, а вказане податкове повідомлення-рішення - протиправним.

20 травня 2014 року представником позивача Сідько О.С. надано суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому зазначено, що ПАТ «НДІ СВ» позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, на підставі пп.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна» (код ЄДРПОУ 00209775) щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ПрАТ Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення ст. 2, п.2 ст. 3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.1.2, п.2.1, п.2.4, п.2.15, п.2.16, п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704), а саме прийнято до виконання первинні документи на операції по розрахунках з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», та на порушення п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу витрат страховий платіж у розмірі 92653 грн., що призвело до завищення витрат за ІІ-ІІІ квартал 2011року на суму 92653 грн. та заниження податку на прибуток на суму 21310грн.

Неправомірність дій ПАТ «НДІ СВ» щодо формування витрат, як вважає відповідач, полягає у прийнятті до виконання первинних документів на операції з ПрАТ «СК «Прогрес- Фонд», що суперечать законодавству та не є реальними.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013р. №0001632204 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21310 грн.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

19.05.2014 року до суду надійшло клопотання представника відповідача Литвина В.В. про розгляд справи без участі представника відповідача.

Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна» зареєстровано як юридичну особу 05.11.1991 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ №789692.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 14.11.2013 року по 20.11.2013 року, на підставі пп.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна» (код ЄДРПОУ 00209775) щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ПрАТ Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22.11.2013 року №1343/22-4/00209775 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна» (код ЄДРПОУ 00209775) щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ПрАТ Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.»

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 21310 грн., в тому числі за 2-3 квартал 2013 року у сумі 21310 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками Акту перевірки , відповідно до пункту 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подало заперечення на Акт перевірки від 02.12.2013 року за вих. №651, але заперечення Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області було залишено без задоволення (Відповідь на заперечення від 04.12.2013 року №2017/10/22-4).

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013р. №0001632204 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21310 грн. за основним платежем.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2013р. №0001632204 позивачу, у зв'язку із встановленням порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 21310 грн., у зв'язку із прийняттям до виконання первинних документів на операції по розрахунках з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач 19.12.2013 року подав до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу №691 на податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, Головне управління Міндоходів у Київській області прийняло Рішення №384/10/10-36-10-01-04/1065 від 14.02.2014 року, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача, а скаргу позивача - без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, Міністерство доходів і зборів України рішенням про результат розгляду скарги від 17.04.2014 року №7022/6/99-99-1001-15, залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Як вбачається з Акту перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем зазначених вище статтей Податкового Кодексу України, в частині взаємовідносин позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», ґрунтується на аналізі Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.07.2013 року №445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.».

Так, відповідно до Акту від 19.07.2013 року №445/2250/30303336 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києві проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки фактично сплачених та задекларованих страховиком валових внесків, сплачених за договорами перестрахування з резидентами встановлено, що питома вага вихідного перестрахування ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» щодо отриманих (нарахованих) валових внесків становить: за 3 квартали 2010 року -99,9%, за II півріччя 2010 року -99,9%, за 1 квартал 2011 року -99,9%.

В перевіреному періоді ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Страхові компанії, які є кінцевими отримувачами страхових платежів по договорах страхування згідно баз даних перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами.

З врахуванням аналізу зазначеного Акту , відповідач в Акті перевірки зазначає, що Договір, укладений позивачем з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» на думку податкового органу , згідно зі ст. 215, 236 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з йогонедійсністю.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування валових витрат з податку на прибуток.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Господарські відносини ПАТ «НДІ СВ» з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» виникли на підставі Договору добровільного страхування майна № 0801/02-320 від 01.08.2011 року, за яким ПАТ «НДІ СВ» виступило страхувальником, а ПрАТ «Страхова Компанія Прогрес-Фонд» - страховиком.

Предметом вказаного договору страхування є майнові інтереси ПАТ «НДІ СВ», що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: комплекс будівель та устаткування, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Буча, вул. Тарасівська, 32 (п. 1.2. Договору № 0801/02-320). Перелік майна, що підлягає страхуванню міститься у додатку до Заяви опитувальника, яка згідно з п.10.5. Договору № 0801/02-320 є його невід'ємною частиною.

Страхова сума за Договором № 0801/02-320 складає 1 853 050,44 грн., загальний страховий платіж - 92 562, 52 грн., франшиза - 2%.

Строк дії Договору № 0801/02-320 - з дати надходження страхового платежу до 31.07.2012 р. включно.

На виконання Договору ПрАТ «НДІ СВ» платіжним дорученням № 875 від 10.08.2011р. здійснило страховий платіж у сумі 92 652,52 грн. Факт сплати страхового платежу встановлений відповідачем та зафіксований в Акті перевірки.

На підтвердження укладення договору страхування, набрання ним чинності та надання страхових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» надало позивачу страхове свідоцтво від 10.08.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про страхування" в редакції, що діяла на момент правовідносин (далі - Закон про страхування), добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення щодо договору страхування закріплені у статті 979 Цивільного кодексу України та статті 354 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 16 Закону про страхування договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до ст. 4 Закону «Про страхування», предметом майнового страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Статтею 18 Закону України «Про страхування», ст. 983 Цивільного кодексу України встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір № 0801/02-320 містить всі обов'язкові (істотні) умови, визначені як такі ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 982 Цивільного кодексу України.

Таким чином, Договір № 0801/02-320, який є підставою для оформлення первинних документів, здійснення страхового платежу, був укладений з дотриманням вимог законодавства України.

На момент укладення Договору № 0801/02-320 у розпорядженні ПАТ «НДІ СВ» були наявними копії документів, що підтверджують статус ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» як суб'єкта господарювання та його право надавати фінансові послуги зі страхування (документи про державну реєстрацію, ліцензії, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи тощо), які були надані податковому органу на його запит.

Статтею 2 Закону України «Про страхування» визначено вимоги до осіб, що здійснюють страхову діяльність, серед яких: належна організаційно-правова форма страховиків (акціонерні, повні, командитні товариства, товариство з додатковою відповідальністю), наявність статусу фінансової установи та наявність відповідних ліцензій.

Таким чином, ПАТ «НДІ СВ» мало документальні підтвердження належної державної реєстрації ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд», наявність у неї визначених законодавством дозвільних документів для здійснення страхової діяльності, тобто пересвідчилося у наявності прав та повноважень на укладення Договору № 0801/02-320.

Законність же господарської діяльності контрагента, сплату контрагентом податків ПАТ «НДІ СВ» не зобов'язане перевіряти, оскільки такий обов'язок не встановлений законодавством України.

Більше того, на ПАТ «НДІ СВ» не може бути покладено відповідальність через порушення ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» порядку ведення господарської діяльності та несплату податків, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»),

Майно, що було застраховане на підставі Договору страхування № 0801/02-320 від 01.08.2011 року, обліковується на балансі ПАТ «НДІ СВ», а його балансова вартість в податковому обліку визначається в порядку, встановленому Податковим кодексом України На підтвердження вказаної обслини позивачем надано відомість амортизації станом на момент укладення договору, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи специфіку відносин з приводу страхування та їх документальне забезпечення, господарська операція зі страхування майна ПАТ «НДІ СВ» підтверджується належним чином укладеним договором, страховим свідоцтвом, а також платіжним дорученням, яке є належним первинним документом.

З огляду на зазначене, та враховуючи пов'язаність страхування майна із господарською діяльністю позивача, реальність його здійснення із відображенням у належних первинних документах, які підтверджують фактичні витрати зі сплати страхових платежів, позивач цілком правомірно відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказані господарські операцій.

Щодо висновку податкового органу про недійсність (нікчемність) правочину, укладеного позивачем з ПрАт Страхова компанія «Прогрес-Фонд», суд зазначити наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.

Судом встановлено, що Договір №0801/02-320, укладений позивачем з ПрАТ Страхова компанія «Прогрес-Фонд» є правочином, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договору недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договір для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані фіктивними.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про недійсність (нікчемність) Договору укладеного позивачем з ПрАТ Страхова компанія «Прогрес-Фонд є безпідставним.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу встановлено, що до витрат платника податку відносяться в тому числі витрати на страхування: транспортування продукції платника податку; майна платника податку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи первинні документи , в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Враховуючи належне виконання господарського договору, укладеного позивачем з ПрАТ Страхова компанія "Прогрес-Фонд", наявність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), належне документальне оформлення господарських операцій з контрагентами документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують витрати, вважаємо висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, такими, що суперечать вимогам податкового та цивільного законодавства України.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірна господарська операція є фіктивною або безтоварною, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу ґрунтується виключно на Актах перевірки іншого податкового органу, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Позивачем надано суду обґрунтовані письмові пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати в сумі 182 грн. 70 коп. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0001632204 від 09.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна" (код ЄДРПОУ00209775) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.