Ухвала

від 23.10.2014 по справі 810/2643/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2643/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. у справі №810/2643/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування від 09.12.13р. №0001632204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат страховий платіж сплачений на користь ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» у сумі 92 653 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 21 310 грн. Протиправність дій виразилась у формуванні витрат на підставі первинних документів, складених за господарською операцією, яка суперечить законодавству.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» за період з 01.07.11р. по 30.09.11р., за результатами якої складено акт від 22.11.13р. №1343/22-4/00209775.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.12.13р. №0001632204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 21 310 грн., в т.ч. основний платіж - 21 310 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 2, п.2 ст. 3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.1.2, п.2.1, п.2.4, п.2.15, п.2.16, п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704), що полягали у неправомірному, на думку податного органу, відображенні у податковій звітності господарської операції з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», яка не відбулась, внаслідок чого неправомірно віднесено до складу витрат страховий платіж у розмірі 92 653 грн., що призвело до завищення витрат за ІІ-ІІІ квартал 2011року на суму 92653 грн. та заниження податку на прибуток на суму 21 310грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.07.13р. №445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10р. по 31.12.12р.», відповідно до якого при проведенні перевірки фактично сплачених та задекларованих страховиком валових внесків, сплачених за договорами перестрахування з резидентами встановлено, що питома вага вихідного перестрахування ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» щодо отриманих (нарахованих) валових внесків становить: за 3 квартали 2010 року -99,9%, за II півріччя 2010 року -99,9%, за 1 квартал 2011 року -99,9%.

В перевіреному періоді ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Страхові компанії, які є кінцевими отримувачами страхових платежів по договорах страхування згідно баз даних перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено у перевіряємомоу періоді до витрат страховий платіж сплачений на користь ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» у сумі 92 653 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Таким чином, право на відображення у податковому обліку виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» було укладено договір добровільного страхування майна № 0801/02-320 від 01.08.11р, предметом якого є майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: комплекс будівель та устаткування, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Буча, вул. Тарасівська, 32 (п. 1.2. Договору № 0801/02-320). Перелік майна, що підлягає страхуванню міститься у додатку до Заяви опитувальника, яка згідно з п.10.5. Договору № 0801/02-320 є його невід'ємною частиною.

Страхова сума за Договором № 0801/02-320 складає 1 853 050,44 грн., загальний страховий платіж - 92 562, 52 грн., франшиза - 2%. Строк дії Договору № 0801/02-320 - з дати надходження страхового платежу до 31.07.2012 р. включно.

На виконання Договору ПрАТ «НДІ СВ» платіжним дорученням № 875 від 10.08.11р. здійснило страховий платіж у сумі 92 652,52 грн. Факт сплати страхового платежу встановлений відповідачем та зафіксований в акті перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.96р. № 85/96-ВР (надалі Закон № 85/96-ВР), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону України «Про страхування).

Відповідно до ст. 16 Закону № 85/96-ВР, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальник ' або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

З наведених норм вбачається, що страхування спрямовано на захист страхувальника від майнових втрат у разі настання несприятливих непередбачуваних подій (страхових випадків) за рахунок отримання грошових коштів (страхового відшкодування), за що страхувальник сплачує відповідні кошти (страхові платежі).

Позивач фактично використовує застраховане майно у господарській діяльності за наступними її видами: дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (КВЕД 72.19), а саме: дослідження щодо виробництва та використання волокна з базальту, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (КВЕД 68.20), що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з ЄДР.

Отже, потенційна можливість отримати грошову компенсацію (страхове відшкодування) у разі руйнування чи пошкодження застрахованого майна має економічну цінність для позивача та обумовлює для нього господарський характер страхових послуг.

Таким чином, враховуючи специфіку операцій щодо страхування майна, їх документального забезпечення та обліку, а також належність позивачу застрахованого майна, реальність господарської операції та правомірність включення позивачем страхового платежу до витрат підтверджується належним чином укладеним договором, страховим свідоцтвом, а також платіжним дорученням.

Слід зазначити, що ліцензія на здійснення відповідних видів страхування, як на момент укладення правочину так і на даний момент є чинною.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо так і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. у справі №810/2643/14 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. у справі №810/2643/14 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М