Рішення

від 21.05.2014 по справі 904/1833/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.14р. Справа № 904/1833/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЗДРАВ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петренко І.В.

Представники:

Від позивача: представник Камінська В.В. - довіреність № б/н від 01.01.14р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Медздрав", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості на підставі укладеного між сторонами договору поставки №1390/Д від 23.04.2012р.

З урахуванням заяви за вих.№б/н від 06.05.2014р. позивач просить суд стягнути з відповідача 34361,89грн. (з яких 25484,84грн. - основна заборгованість; 6893,16грн. - тридцять відсотків річних; 1983,89грн. - пеня).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1390/Д від 23.04.2012р.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 12.03.2014р. ухвалою суду від 24.03.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 08.04.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним штампом суду з відміткою про відправлення ухвал суду від 24.03.2014р., від 08.04.2014р. та від 06.05.2014р., які містять вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Господарський суд констатує, що повідомив відповідача про час та місце розгляду справи належним чином шляхом виконання вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України і з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом державної судової адміністрації України 20.02.2013р. у м. Києві за № 28.

Відповідач вимоги суду не виконав, в судове засідання не забезпечив явку свого представника.

Суд розгляд справи відклав з 08.04.2014р. до 06.05.2014р.; з 06.05.2014р. до 20.05.2014р.

06.05.2014р. представник позивача в судове засідання надав витяги на відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.03.2014р. та станом на 03.04.2014р.

За результатами огляду витягів на відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.03.14р. та станом на 03.04.14р. господарський суд встановив, що станом на 20.03.14р. місцезнаходження відповідача: 49000, місто Дніпропетровськ, проспект Кірова, будинок 7. Позовна заява до суду подана 21.03.14р. Станом на 03.04.14р. місцезнаходження відповідача значиться у місті Ужгороді, а саме 88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Шандора Петефі, будинок 31, офіс 1.

Частиною 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

З огляду на викладене, господарський суд констатує, що справа №904/1833/14 прийнята господарським судом Дніпропетровської області до свого провадження з додержанням правил підсудності, у зв'язку з чим розглядається господарським судом Дніпропетровської області по суті.

Позивач, на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2014р. направив на адресу відповідача у місті Ужгороді, а саме 88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Шандора Петефі, будинок 31, офіс 1 копію позовної заяви та додані до неї документи, відповідні докази залучено до матеріалів справи (а.с.228, 229).

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.05.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медздрав" (далі по тексту - відповідача, покупець) укладено договір поставки №1390/Д (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами.

Постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями (пункт 2.1 договору).

Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заяви покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі) (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.4 договору покупець сплачує 100% вартості товару кожної партії на протязі сорока календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

Згідно з пунктом 4.5 договору сторони домовилися, що у разі не оплати покупцем поставленого постачальником товару протягом строку вказаного в пункті 4.4 цього договору, покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та не оплачений товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється транспортом постачальника.

Пунктом 6.2 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами та діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за видатковими накладними (а.с. 15, 17, 19, 21, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 38, 40, 41, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 53, 54-59, 61, 62, 64-73, 75, 76, 78-81, 83-87, 89-133) здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 90553,08грн.

Відповідач за накладними на повернення (а.с. 134-154) повернув позивачу товар на загальну суму 38088,50грн.

Частково, а саме у розмірі 26979,74грн. відповідач оплатив отриманий від позивача товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.155-181).

З урахуванням викладено на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 25484,84грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 627 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25484,84грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати за поставлений позивачем товар на суму 25484,84грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Відповідно до пункту 5.3 договору за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Позивач нарахував відповідачу 6893,16грн. процентів річних за період прострочення з 23.04.2013р. по 12.03.2014р. від суми заборгованості 25884,84грн.

Господарський суд розрахунок позивача визнав неправильними. Ухвалою від 06.05.2014р. господарський суд вимагав від позивача надати повний та детальний розрахунок 30% річних з урахуванням положень пункту 5.3 договору №1390/Д від 23.04.12р. Вимога суду була позивачем проігнорована без поважних причин. Перерахувавши 30% річних, господарський суд визнав обґрунтованою суму у розмірі 4718,15грн., яка і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше двох місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Позивач нарахував відповідачу 1983,89грн. пені за період прострочення з 23.04.2013р. по 12.03.2014р. у сукупності по кожній накладній.

Господарський суд розрахунок позивача визнав неправильним. Господарський суд звертає увагу позивача, що відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 21.03.2012р. за № 102 облікова ставка НБУ в період з 23.03.2013р. до 10.06.2013р. складала 7,5%; відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 06.06.2013р. за № 209 облікова ставка НБУ в період з 10.06.2013р. до 13.08.2013р. складала 7,0%; відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 09.08.2013р. за № 315 облікова ставка НБУ в період з 13.08.2013р. складає 6,5%. Позивач в порушення вищезазначеного розрахував пеню за ставкою 7,5% в період з 23.04.2013р. до 12.03.2014р., крім цього позивач порушував шестимісячний строк нарахування пені.

Господарський суд за результатами перевірки розрахунку пені визнав обґрунтованою суму у розмірі 1539,10грн.

Судові витрати по справі покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медздрав" (88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Шандора Петефі, будинок 31, офіс 1; ідентифікаційний код 37988946) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49000, м.Дніпропетровськ, проспект Кірова, 107-Г; ідентифікаційний код 37068787) 25484,84грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 84 коп.) - основної заборгованості; 4718,15грн. (чотири тисячі сімсот вісімнадцять грн. 15 коп.) - 30% річних; 1539,10грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять грн. 10 коп.) - пені; 1668,23грн. (одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 23 коп.) - судового збору, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.05.14р.

Суддя І.В. Петренко