Постанова

від 21.05.2014 по справі 812/2849/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2849/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Солоніченко О.В.,

Суддів: Каюди А.М.,

Пляшкової К.О.,

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Варічева М.Я. довіреність від 15.01.2014,

представника першого відповідача Артюхової Л.Т. довіреність від 17.06.2013,

представника другого відповідача Артюхової Л.Т. довіреність від 03.06.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП - Комфорт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду скарг , -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП - Комфорт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України, в якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 20.12.2012 № 0000182204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17500,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 8 750,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області про результати розгляду первинних скарг від 18.02.2014 № 23800/12-32-10-04/08;

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг від 14.04.2014 № 6619/6/99-99-10-01-15.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято першим відповідачем на підставі неправомірних висновків акта перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Вістол». Згідно з цим актом податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту вартості робіт, виконаних вказаним підприємством, виходячи з того, що до перевірки не надано технічну документацію, яка визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, що, на думку відповідача свідчить про відсутність затвердженого переліку робіт за договором. Також відповідач дійшов висновку, що через відсутність у зведених кошторисних розрахунках вартості будівництва, дефектних актах та локальних кошторисах обов'язкових реквізитів (найменування, печатки, ініціалів керівника, ініціалів посадової особи позивача) та відсутність актів КБ-2 та про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3, відсутня можливість з'ясування наявності сертифікату розробника, що є обов'язковим відповідно до листа Мінрегіонбуд від 26.06.2012. На думку податкового органу, надані до перевірки акти приймання виконаних робіт не відповідають формі, що передбачені Наказом Мінрегіонбуду № 554 від 04.12.2009, термін дії ліцензії ТОВ «Вістол» сплинув 18.08.2013, у зв'язку з чим вказане товариство виконувало роботи за відсутності права на здійснення цієї діяльності. Крім того, відповідач в акті перевірки посилаючись на матеріали перевірки податкової міліції, в ході якої було встановлено, що роботи здійснювались особами, що не мають трудових відносин із товариством, що, як вважає відповідач підтверджує відсутність факту виконання робіт ТОВ «Вістол». Податковий орган також послався на постанову слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів, в якій вказано, що ТОВ «Вістол» здійснювало незаконне переведення безготівкових коштів у готівку та не мало умов для здійснення господарської діяльності.

Позивач зазначив, що спираючись на вказані відомості, податковий орган дійшов висновку, що первинні документи, складені ТОВ «Вістол» не відповідають дійсності та суперечать нормам ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновки податкового органу було оскаржено позивачем до другого та третього відповідачів, проте, своїми рішеннями Головне управління Міндоходів у Луганській області та Міністерство доходів і зборів України оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишили без змін. Другий відповідач також при розгляді скарги позивача крім зазначеного послався на висновки акта перевірки ТОВ «Вістол», яким встановлено факт відсутності здійснення товариством господарської діяльності.

Позивач вважає висновки відповідачів безпідставними, зазначаючи, що твердження про ненадання технічної документації на будівлю, актів КБ-2 та КБ-3 не відповідають дійсності, що підтверджується описом документів, які надані до перевірки, технічний паспорт на будівлю містить відомості про площу приміщень та їх якісні та кількісні показники, які було використано замовником та підрядником для визначення обсягу робіт. Стосовно порушень у заповненні документів позивач зазначив, що податковому органу не надано повноважень здійснювати перевірку відповідності будівельної документації вимогам законодавства, оскільки такі функції покладено на спеціально уповноважені органи Відсутність у підрядника сертифікату розробника кошторисної документації не стосується діяльності позивача, який не несе відповідальності за недоліки в діяльності свого контрагента. Не відповідають дійсності й твердження відповідача про закінчення терміну дії ліцензії ТОВ «Вістол». На думку позивача, відповідач не мав використовувати висновки податкової міліції та постанови слідчого, оскільки оцінку таким висновкам не надано відповідним судом при розгляді кримінальної справи. Оцінку неправомірним висновкам акта перевірки ТОВ «Вістол» надано Луганським окружним адміністративним судом у справі № 812/10014/13-а постановою від 19.12.2013, які залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014.

Крім того, позивач вказав на безпідставність тверджень податкового органу про недійсність договорів позивача з ТОВ «Вістол», зважаючи на відсутність відповідних судових рішень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник першого та другого відповідачів в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, наполягала на правомірності висновків акта перевірки.

Представник третього відповідача в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив суд розглядати справу за його відсутності, та зазначив, що рішення про результати розгляду скарги не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 КАС України. Таке рішення згідно з нормами Податкового кодексу України є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СП - Комфорт», ідентифікаційний код 33766731, зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.10.2005., перебуває на податковому обліку у ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, зареєстровано платником ПДВ (а.с.63-66).

У період з 28.11.2013 по 04.12.2013 першим відповідачем - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000», результати якої оформлено актом від 11.12.2013 за № 740/12-34-22-04/11/33766731 (а.с. 11-22).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за загальну суму ПДВ 17500,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 17 500,00 грн.

На підставі акта перевірки першим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 грудня 2013 року № 0000182204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 250,00 грн., в тому числі за основним платежем 17500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8750,00 грн. (а.с.9-10).

Назване податкове повідомлення-рішення було предметом оскарження до другого відповідача - Головного управління Міндоходів у Луганській області та третього відповідача - Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями другого та третього відповідачів, відповідно, від 18.02.2014 № 2800/12-32-10-04/08 та від 14.04.2014 № 66/9/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарги позивача було відмовлено, податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.23-31).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Безпосередньо розмір грошових зобов'язань, визначеним першим відповідачем не є предметом спору між сторонами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з акта перевірки, перший відповідач вважав, що позивачем не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року вартості робіт, виконаних ТОВ «Вістол», через відсутність реального характеру господарських операцій. Так, акт перевірки містить посилання, що у підтвердження виконання умов договору на здійснення будівельних робіт, укладеного між позивачем та ТОВ «Вістол», до перевірки надано зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва за формою №1, акт приймання виконаних робіт форми КБ-2 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3. При аналізі вказаних документів встановлено порушення в їх заповненні, а саме, відсутність обов'язкових реквізитів: найменування організації, якою їх складено, мокрої печатки підприємства, яким складено документи, ініціалів директора або головного інженера (підрядника, генпідрядника, замовника), яким підписано вказані документи, ініціалів посадової особи позивача, якою узгоджено, прийнято та підписано вказані документи. Відповідачем зазначено в акті перевірки, що відсутність вказаних обов'язкових реквізитів суперечить вимогам Наказу Мінрегіонбуду України № 554 від 04.12.2009, яким затверджено типові форми цих документів. Таким чином, податковий орган вважає, що неможливо встановити спосіб, яким складено кошториси, складення з порушеннями кошторисів, дефектних актів, форм КБ-2 та КБ-3 унеможливлює з'ясування наявності сертифікату розробника кошторисної частини проектної документації, наявність якого є обов'язковою у випадку розроблення спрощеної проектно-кошторисної документації, що передбачено листом Мінрегіону від 26.06.2012 № 7/17-10476. Податковим органом зазначено, що в зв'язку з тим, що роботи не затверджені відповідною технічною документацією, ціна не визначена кошторисом, надані акти виконаних робіт не несуть достовірної інформації, слід вважати, що роботи ТОВ «Вістол» не виконувались. На думку податкового органу, ці порушення свідчать про відсутність у позивача первинних документів, що визначають обсяг, зміст робіт та інші умови договору, що, в свою чергу, не дає права позивачу використовувати вказані документи при веденні бухгалтерського обліку та формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Також висновки акта перевірки про відсутність реального характеру господарських операцій обґрунтовані посиланнями на наявність пояснень керівника позивача, яка пояснила, що від ТОВ «Вістол» роботи виконували три особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 При цьому згідно із штатним розкладом ТОВ «Вістол» не встановлено трудових відносин вказаних осіб із товариством.

Податковий орган також послався на постанову слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів, в якій вказано, що ТОВ «Вістол» здійснювало незаконне переведення безготівкових коштів у готівку та не мало умов для здійснення господарської діяльності.

Крім того, перший відповідач при проведенні перевірки врахував інформацію за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вістол» (акт перевірки від 13.11.2013 № 2/22/32926534), якою встановлено, що діяльність цього товариства з придбання товарів не приводить до їх продажу, номенклатура придбаних товарів не відповідає номенклатурі проданих товарів, робіт та послуг, фактичний рух товару не відповідає документально оформленому руху товару, відсутні основні засоби для транспортування та зберігання товару, здійснення робіт та надання послуг, а також техніки, працівників, що необхідні для здійснення господарської діяльності, що вказує на те. що товариство не здійснювало і не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів та надання послуг.

Оцінюючи висновки акта перевірки, суд виходить з того, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що показники податкової звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість за спірний період сформовані позивачем на підставі первинних документів у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України (а.с.46-62, 108-119).

Матеріалами справи підтверджують, що між позивачем та ТОВ «Вістол» укладено договір виконання робіт № 0107/12 від 01.07.2012, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в установлений договором термін провести будівельні роботи у відповідності із технічною документацією, що визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, та кошторисом, що визначає ціну робіт, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і сплатити їх згідно актів виконаних робіт. Вказану господарську операцію оформлено податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва, дефектними актами, локальними кошторисом, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи. Наявність цих документів підтверджує також податковий орган в акті перевірки.

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Вістол», позивач включив до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2013 року, фінансово-господарські операції відображено у податковій звітності позивача по податку на додану вартість, що також зазначено в акті перевірки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджено виписками банку про рух коштів по рахунку.

Висновки акта перевірки щодо невідповідності такої документації (кошторисів, дефектних актів, актів форми КБ-2 та про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3) вимогам наказів та листів Мінрегіонбуду України, суд вважає необґрунтованими, оскільки системним аналізом положень Податкового кодексу України не встановлено права органів доходів і зборів здійснювати перевірку дотримання суб'єктом господарювання вимог містобудівного законодавства, у тому числі щодо відповідності первинних документів, тобто підміняти собою спеціальний орган, основним завданням якого є контроль за дотриманням містобудівного законодавства, - Інспекцію ДАБК у Луганській області.

Порушення, допущені при оформленні первинних документів, самі по собі не ставлять під сумнів реальність наданих послуг та не позбавляють цих документів сили облікових документів, а відтак не позбавляють покупця (отримувача послуг) права на формування витрат та податкового кредиту на підставі таких документів.

Описом документів, що передані на перевірку позивачем, спростовується твердження відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки кошторисів та актів виконаних робіт.

Твердження відповідача щодо здійснення ТОВ «Вістол» у жовтні 2013 року будівельних робіт без відповідного дозволу спростовується наявною у матеріалах справи копією ліцензії серії АЕ № 262199, виданою 05.07.2013 ДАБІ України ТОВ «Вістол» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), терміном дії з 01.07.2013 по 01.07.2018. та дозволу Територіального управління Держгірпромнагляду на початок робіт підвищеної небезпеки (а.с.45-46).

Посилання представника відповідача на протоколи допиту свідків, постанову слідчого про призначення позапланової документальної перевірки, а також на інші докази, отримані у ході слідства у кримінальному провадженні, суд вважає безпідставними, оскільки відповідну оцінку належності та допустимості цих доказів не надано відповідним судом під час розгляду кримінальної справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що проведеною перевіркою не встановлено факту нездійснення будівельних робіт за договором за адресою: м. Луганськ, кв. Молодіжний, 2а, обсяг та зміст яких визначено договором, кошторисами, актами приймання виконаних робіт, дефектними актами тощо.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Вістол» у жовтні 2013 року.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вістол», що ґрунтуються на висновках акта перевірки ГУ Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 № 2/22/32926534 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вістол» (код за ЄДРПОУ 32926534) з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, суд вважає безпідставними з огляду на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач - замовник послуг, на час здійснення господарських операцій, не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентам, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкту господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями підприємство-контрагента, чи сприяння ухиленню цього підприємства від виконання податкових зобов'язань.

Суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, наявності адміністративно-господарських можливостей щодо здійснення діяльності, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача має породжувати негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на права позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що, як вбачається з постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 812/10014/13-а за позовом ТОВ «Вістол» до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до витягу з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», ГУ Міндоходів у Луганській області на підставі акта перевірки від 13.11.2013 № 2/22/32926534, анульовано показники задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 812/10014/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014, позовні вимоги ТОВ «Вістол» задоволено частково, внаслідок чого зобов'язано ГУ Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість, які було вилучено на підставі акта перевірки від 13.11.2013 № 2/22/32926534. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.32-34).

В силу норм ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що розбіжність показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з його контрагентом, яка виникла внаслідок коригування податковими органами таких показників на підставі акта перевірки ТОВ «Вістол» без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень не є, з огляду на положення ст.70 КАС України, належним та допустимим доказом, а відтак, судом до уваги не приймається.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій між позивачем та ТОВ «Вістол», суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з цим контрагентом. Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року № 0000182204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 250,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг позивача на податкове повідомлення-рішення, задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Юрисдикція адміністративних судів, згідно із ч.1 ст.17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що за змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення ч.2 ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, як не спростовує висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так і не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що у даній адміністративній справі права платника порушуються саме податковим повідомленням-рішенням від 20 грудня 2013 року № 0000182204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, прийнятим за результатами проведення перевірки, яке тягне за собою настання негативних наслідків для платника податків, а не рішеннями контролюючих органів за результатами розгляду скарг.

Таким чином, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є належним та достатнім способом захисту прав позивача від порушень з боку контролюючих органів.

Розподіл судових витрат здійснено згідно зі ст.87-94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП - Комфорт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду скарг задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області форми «Р» від 20 грудня 2013 року № 0000182204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 250,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП - Комфорт» витрати зі сплати судового збору в сумі 1753,92 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят три грн. 92 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 26 травня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Солоніченко суддя суддя А.М. Каюда К.О. Пляшкова