Ухвала

від 27.05.2014 по справі 485/188/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/188/13-к 27.05.2014 27.05.2014 27.05.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11/784/64/14Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст.382 ч.2 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 рокум. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі прокурора: ОСОБА_5

засудженої: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Снігурівського району Миколаївської області ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21.03.2014 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Березнегувате Миколаївської області, громадянку України, з вищою освітою, працюючу директором ТОВ фірма «Луна», заміжню, яка проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судиму

- засуджено за ч.2 ст.382 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ч.5 ст.74 КК України засуджена ОСОБА_6 звільнена від вудбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнана винною у тому, що займаючи посаду директора ТОВ фірма «Луна» (відповідно до протоколу № 8 загальних зборів засновників 25.07.2007 року) та будучи згідно із статутом цього товариства наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто будучи службовою особою, достовірно знаючи про наявність рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 року, яким зобов`язано повернути ТОВ фірма «Луна» самовільно зайняту земельну ділянку площею 18 м. кв., яка розташована в сквері по АДРЕСА_2 , у добровільному порядку рішення суду не виконала.

14.11.2008 року Господарським судом Миколаївської області видано наказ № 17/976 на примусове виконання цього рішення, який пред`явлено до виконання Березнегуватською селищною радою Березнегуватського району Миколаївської області.

08.12.2008 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції в Миколаївській області відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду в 15-денний строк.

24.09.2009 року директор ТОВ фірма «Луна» ОСОБА_6 була попереджена заступником начальника ВДВС про застосування штрафних санкцій у разі невиконання рішення суду в 7-денний строк. Їй двічі (16.11.2010 та 21.12.2010) вручалися письмові повідомлення про зобов`язання виконати дії щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Відносно неї неодноразово (13.01.2011 та 08.02.2011) за невиконання без поважних причин дій, які можуть бути виконані лише боржником, виносились постанови про накладення штрафу.

ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, обов`язкове до виконання, і на неї, як на службову особу накладено такий обов`язок, маючи реальну можливість виконати цей судовий акт, з моменту вступу рішення в законну силу та на протязі тривалого часу більше 2-х років умисно ухиляється від його виконання.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин, доведеності її вини у вчиненні злочину та правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 382 КК України, просить вирок скасувати в частині звільнення від відбування призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю строком на 3 роки, в іншій частині вирок залишити без змін.

Вважає, що судом першої інстанції, при винесенні вироку, неправильно визначено момент закінчення вчинення ОСОБА_6 злочину та за цих обставин неправильно застосовані положення ст.ст. 49, 74 КК України та ОСОБА_6 безпідставно звільнена від відбування призначеного покарання.

Зазначає, що судом неправильно вказано, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 382 КК України вважається закінченим з моменту вступу рішення, яке підлягає виконанню, в законну силу, оскільки із вказаного моменту у сторони справи виникає лише обов`язок виконати рішення суду, а невиконання рішення в день вступу його в законну силу не означає, що сторона таке рішення не виконує та умисно ухиляється від його виконання, однак вчинений ОСОБА_6 злочин має формальний склад, а його об`єктивна сторона вичерпується діянням із моменту вчинення якого, злочин вважається закінченим.

Вказує, що на момент постановлення вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 року не виконала і, таким чином, навіть становм на 21.03.2014 року продовжувала умисно ухилятись від виконання рішення господарського суду, що свідчить про те, що її злочинні дії (бездіяльність) фактично не припинились, а отже підстав для застосування звільнення від відбування покарання не існує, оскільки злочин триває до цього часу.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та винести новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 , посилаючись на те, висновки суду про умисне ухилення від виконання судового рішення не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 вважала його незаконним, тому що під час досудового слідства та судового розгляду стороною обвинувачення не було надано доказів, які б підтвердили вину та довели її умисел на скоєння злочину.

Захисник посилається на те, що в матеріалах справи є докази, які підтверджують, що ОСОБА_6 неодноразово зверталась до ДВС Березнегуватського РУЮ з проханням роз`яснити порядок виконання рішення Господарського суду від 22.08.2008 року, що є підтвердженням того, що ОСОБА_6 ні як службова, ні як фізична особа не ухилялась від виконання рішення суду, а лише не могла його виконати без отримання роз`яснень щодо механізму виконання.

Захисник зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 5, 43-1, 43, 64 КПК України та порушення права на захист ОСОБА_6 , а саме те, що кримінальна справа порушена 08.04.2011 року за ч. 2 ст. 382 КК України, обвинувачення ОСОБА_6 пред`явлено 11.05.2011 року, але в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010 року, що на думку захисника, є неправильним застосуванням норм закону, що полягає в обранні недіючої редакції ст. 382 КК України на час скоєння злочину.

Також, апелянт зазначає, що позиція ОСОБА_6 щодо неправомірності рішення господарського суду від 22.08.2008 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 року є її особистим висновком, а її незгода із цими рішеннями не означає, що вона умисно їх не виконувала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який просив вирок суду в частині звільнення від відбування покарання - скасувати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія судді вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_6 у передбаченому законному порядку повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.

Зокрема, відповідно до протоколу № 8 від 25.07.2007 р. загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Луна», директором фірми призначена ОСОБА_6 , яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та є службовою особою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2008 року, яке рішенням апеляційного господарського суду Одеської області від 30.10.2008 року залишене без зміни, ТОВ фірми «луна» зобов`язано повернути самостійно зайняту земельну ділянку, площею 18 м.кв., яка розташована в сквері по АДРЕСА_2 .

14.11.2008 р. господарським судом Миколаївської області видано наказ № 17/976 на примусове виконання попереднього рішення.

8 грудня 2008 р. ДВС Березнегуватського рай управління юстиції було відкрито виконавче провадження з запропонуванням ОСОБА_6 в 15-ти денний термін виконати рішення суду.

24.09.2009 р. ОСОБА_6 була попереджена заступником начальника ДВС про застосування до неї штрафних санкцій у разі невиконання рішення суду у 7 денний строк.

Двічі, 16.11.2010р. і 21.112.2010р. ОСОБА_9 вручалися письмові повідомлення про зобов`язання виконати дії щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки і двічі, 13.01.2011р. та 8.02.2011р. на неї накладався штраф за невиконання без поважних причин рішення суду.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_11 після відкриття виконавчого провадження відмовлялась виконувати рішення суду, за що попереджалась та двічі притягалась до відповідальності з накладенням штрафу.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також підтвердили факт ігнорування ОСОБА_11 приписів та попереджень служби ДВС і невиконання судових рішень господарської юрисдикції.

Згідно протоколу огляду ділянки місцевості від 4 травня 2011 року та схеми до нього з фото таблицею встановлено. Що на території парку по АДРЕСА_2 знаходиться переобладнаний металевий вагончик, на що відповідно до показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 обвинуваченій дозвіл не надавався і нею вказана земельна ділянка селищній раді не повернена.

Відповідно до постанови держвиконавця від 4.03.2011р. виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду закінчене через умисне його невиконання та направлено подання прокурору Березнегуватського району про порушення стосовно обвинуваченої кримінальної справи за невиконання рішення суду.

Таким чином наведена сукупність доказів повністю підтверджує винність засудженої ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч.2 КК України.

Посилання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 з приводу порушення прав останньої на захист, а саме, що обвинувачення пред`явлено за ч.2 ст.382 КК України в редакції зі змінами від 07.07.2010 року, а злочин вона вчинила в 2008р., коли діяла редакція 2001р.,не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_6 по матеріалам справи не виконала рішення Господарського суду від 22.08.2008 року по 8.04.2011р., тобто злочин закінчений з моменту його виявлення і порушення справи, що свідчить про порушення справи і кваліфікації дій засудженої у відповідності до діючої норми закону.

Тим більше, що колишня норма закону і змінена, мали ідентичну редакцію диспозитивної частини, була лише змінена санкція статті з частковим пом`якшенням кримінальної відповідальності, яку, у відповідності до ст. 5 КК України, суд правильно застосував.

Доводи захисника про відсутність умислу у обвинуваченої на умисне невиконання рішення суду, в якому начебто незрозумілий спосіб його виконання, колегія суддів вважає надуманими та такими, які свідчать про намагання засудженої уникнути відповідальності.

Про вказане свідчить те, що рішенням виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради від 24.01.2007 р. № 9 « Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.06.2006 р. № 62 « Про дозвіл на розташування майданчику автобусної зупинки» , відповідно до якого попереднє рішення виконком скасував та зобов`язав директора фірми «Луна» ОСОБА_6 в термін до 1.02.2007 року звільнити земельну ділянку від встановленого контейнеру, демонтувавши його, та відновити огорожу скверу. Рішення господарського суду про звільнення самовільно зайнятої ділянки землі є аналогічним рішенню виконкому і за своїм змістом вимагало від обвинуваченої виконання саме вказаних дій, яка вона умисно не виконувала, таким чином вчинивши злочин, передбачений ст. 3862 ч.2 КК України.

Судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 враховані всі дані, які її характеризують, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тобто судом призначено покарання у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України..

Що стосується посилань прокурора на безпідставне звільнення засудженої ОСОБА_6 від відбування покарання, то враховуючи вимоги п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», якою передбачено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути настання певної події, тобто закінчення строків давності. Тому суд прийшов вірного висновку про її звільнення, оскільки відповідно до обвинувачення, яке пред`являлось ОСОБА_6 і визнано судом доведеним злочин нею вчинявся на протязі з 2008 р. по 8.04.2011р. і на момент розгляду справи такі строки дійсно сплили, тому суд правильно застосував положення ч. 5 ст. 74 та 49 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги заступника прокурора Снігурівського району Миколаївської області та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21.03.2014 року, відносно ОСОБА_6 залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: